Мистецькі заходи у Львові

"Кому належить краєвид? Торфовище" — перший проєкт із серії, яку команда ЛКП "Львівське радіо" реалізовує у формі Мережі Культур і Технологій у місце-просторі ДІМ42. Назва — не риторичне запитання. Це спроба поставити під сумнів антропоцентричне право на землю й ландшафт: хто вирішує? що з ним робити? кому він служить? чиїм голосом говорить? Виставка починається локально — з ландшафтного заказника "Торфовище Білогорща" та торфовища в Дублянах — і поступово розширюється до загальноукраїнського контексту, а далі виходить за межі країни: до досвіду Шотландії, Англії та Нідерландів. Три тематичні частини: регіон Малого Полісся, безпосередньо Торфовище Білогорща, і "Зелений щит" — природні ландшафти як чинник захисту і стійкості. Фотографія, відео, інсталяція, малярство, комікс — різні мови, якими говорить одна тема.

Запрошуємо тебе до Львіварні на відкриття виставки Богдана Сікотовського — художника, який понад 40 років працював програмістом, але водночас створював світ, сповнений світла, кольору і глибоких емоцій. У своїх роботах митець передає атмосферу старого Львова з його вуличками та храмами, красу українських пейзажів і Карпат, тепло рідного краю та простих моментів життя. Його картини невеликі за розміром, але дуже глибокі за відчуттям. В них багато світла, кольору і тихої емоції, яку хочеться прожити. Художник працює мастихіном і створив власний впізнаваний стиль. Тому кожна його робота має особливий характер. Приходь у Львіварню, щоб поєднати мистецтво, атмосферу і гарний настрій!

Населений пункт під назвою Фріденфельд, з німецької – Мирне Поле, годі шукати на сучасних мапах. Нині це село Терсянка на Запоріжжі. Всього за 30 кілометрів від лінії фронту воно зазнає постійних російських атак і вже вдруге за свою історію переживає знелюднення. Восени 2025 року команда "Гуляйпільських старожитностей" відшукала у Терсянці фотоплівки 1950–1960-х років. Їхнім автором був фотограф-аматор Олександр Панов. Вони стали основою цього виставкового проєкту. Ці фото не просто документують вигляд сільського ландшафту та повсякденне життя людей, які його населяли, а й формують колективний портрет регіону понад пів століття тому. Чи достатньо їх, щоб зберегти пам'ять про те, що близьке до втрати? Виставка створена за підтримки Rosa Luxemburg Stiftung в Україні з коштів Міністерства економічного співробітництва та розвитку ФРН (BMZ).

Вперше з часів Незалежності України у Львові – велика ретроспектива Олександра Мурашка, українського художника світової слави. Вона стане однією з головних мистецьких сенсацій року. Національний художній музей України (NAMU) та Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького представляють масштабний проєкт "Олександр Мурашко. Кольорові модуляції", присвячений 150-річчю від дня народження митця. Понад 60 робіт – від ранніх академічних творів до експресивних полотен останніх років – із фондів NAMU, а також зі збірки нашого музею та приватної колекції родини Понамарчуків. А ще – рідкісні архівні світлини художника та його оточення, унікальні біографічні документи. Після успіху в Києві виставка вперше приїжджає до Львова та продовжує співпрацю NAMU і НМЛ — одразу після великого модерністського проєкту. У НМЛ також можна придбати каталог виставки, презентація якого відбулася напередодні в Києві.

Фотографія може бути не лише способом зафіксувати місто, а й способом його відчути. У проєкті "Мій Вільнюс" Віргіліюс Усінавічюс-Аугуліс звертається до особистого бачення міського простору — інтуїтивного, вільного від очікувань і функціональності. Це фотографія, створена "для себе", поза прагненням зафіксувати подію чи пояснити реальність. Його зображення не прив'язані до вирішального моменту — вони існують як простір для споглядання. У них більше тиші, ніж події; більше відчуття, ніж факту. Працюючи з панорамною камерою, автор розширює межі кадру, дозволяючи місту розгортатися інакше — повільніше, глибше, з відчуттям дистанції. Туман, який часто з'являється в роботах, не приховує, а навпаки — вибудовує композицію, підкреслює головне і віддаляє зображення від буденності. Важливою частиною проєкту є аналогові відбитки, надруковані автором вручну. У них фотографія постає як об'єкт — недосконалий, але живий, такий, що зберігає слід часу і жесту.

Дитяча студія творчості "Каляки-маляки" представляє колективний проєкт про місто очима дітей – місто мрії, у якому хочеться рухатись, гратись, дружити, відпочивати та бути собою. Основою виставки став довгий рулон паперу, що перетворюється у просторі на об'ємний ландшафт. Драпірований, зі складками та вигинами, він нагадує водночас карту, дорогу, рельєф міста і простір для фантазії. Напротивагу архітектурним планам і схемам міста ви побачите мапу дитячих потреб і мрій – про те, яким може бути міський простір, якщо у центрі опиняться турбота, гра, свобода та уява. Доповненням до інсталяції стане серія невеликих керамічних об'єктів – фантазійний дитячий майданчик із химерними гойдалками та вигаданими структурами для гри. Окремою частиною проєкту є маленькі картонні елементи: персонажі, тварини, дорожні знаки, транспорт, вивіски та вигадані міські об'єкти. Відвідувачі зможуть самостійно прикріплювати їх до паперового міста, поступово змінюючи й доповнюючи його.

Виставка львівського митця Євгена Равського – це спроба знайти візуальну мову військових відзнак із увагою до досвіду, пам'яті та людської гідності. Тут нагорода постає не лише символом тріумфу, а й знаком пережитого шляху, служіння та братерства. Після початку повномасштабного вторгнення Євген Равський служив у лавах 103 ОБрТрО імені митрополита Андрея Шептицького. У вільний час на фронті він продовжив працювати над темою військових нагород, яку досліджував ще до 2022 року. Саме там був створений ескіз відзнаки "Орден Залізного Лева", якою сьогодні у Львові нагороджують військових, медиків і волонтерів. Латинський вислів Honor et Patria апелює до античного ідеалу військової доблесті – як до відповідальності перед спільнотою, історією та тими, хто стоїть поруч. Сам Равський іронічно називає нагороди "чоловічою біжутерією", свідомо нівелюючи пафосність форми й акцентуючи на головному – людському досвіді, який за нею стоїть.

Проєкт досліджує взаємодію двох мистецьких практик, у якій кожен автор зберігає власну художню мову, водночас формуючи спільне поле дослідження образу та естетики. Через образи жіночої натури, натюрморту та пейзажу митці вибудовують візуальний діалог, заснований на тонкій колористиці, гармонії та ліризмі. Експозиція об'єднає близько 30 живописних та графічних робіт.

Проєкт "Я буду носити це з собою" — серія пейзажів від мирних карпатських гір до прострілених війною просторів. Політ над краєвидами з дитячих спогадів,що супроводжують протягом життя, звертає погляд на деформований війною ландшафт. Це архівація змін: від тиші до травми, зафіксована через пам'ять. Зрештою, кожен матиме наслідки своїх вчинків та метаморфоз, які будуть відображенням в озері Карпат, чи то вирі нашого часу. Керівниця проєкту — Ляна Мицько Менеджерка проєкту — Віта Котик Архітекторка проєкту — Kinder Album Дизайн — @riarichka, @symvolporozhnosti Технічна підтримка — Іван Нестеренко

"Галичина гастрономічна" — це виставка предметів, що формували культуру галицького столу наприкінці ХІХ — на у першій половині ХХ століття під назвою "Галичина гастрономічна". Як глобальна культура осідає в кухні львівської квартири? У візерунку біло-блакитної порцеляни можна простежити шлях від китайських майстерень через Нідерланди та Саксонію до креденсу галицької господині. У столових приборах, призначення яких сьогодні вже важко вгадати, — відчитати правила, звички та ритуали повсякденного життя, які колись здавалися очевидними. А стара кухонна шафа може розповісти більше, ніж підручник історії. Музеєфікуючи побут, ми намагаємося повернути видимість зв'язкам, які сьогодні часто залишаються прихованими. Ця виставка — спроба навчитися знову читати предмети, мову яких ми майже забули.

Шум машин, заводський дим та міська біганина вже давно стали нашою буденністю, де, перебуваючи в постійному поспіху і фокусуючись на звичних речах, ми звикли не звертати увагу на те, що відбувається навколо. Та життя автора є інакшим. Мешкаючи серед природи, Дмитро Молдованов вдало помічає приховане від більшості очей: на його картинах тварини, русалки та інші істоти оживають; виглядаючи з-за дерев, вони пильно стежать за нами. Чи здатні ми помітити приховану серед урбаністичних пейзажів красу і чи готові вийти за межі міста в пошуках справжніх казок? Приходьте шукати відповіді на запитання на виставку!

Запрошуємо відвідати виставку київської художниці Оксани Свіжак. Її роботи наповнені теплими відтінками, які створюють майже фізичне відчуття повітря. Головним героєм полотен стає світло, що розчиняє контури, проходить крізь усі елементи композиції та формує відчуття живої мінливої реальності. "Зона спокою" - виставка про внутрішній простір, який людина створює для себе у часи нестабільності, шукаючи точку опори. Коли зовнішній світ стає крихким і непередбачуваним наші спогади часто стають тим безпечним сховком, який оберігає нас від надмірного стресу.

"Відтиск" — виставка студентської графіки, яка народилася з лінії, штриха, друкарської форми та багаторічного творчого пошуку. Студенти п'ятого курсу спеціалізації "Графічний дизайн" представляють серію авторських робіт, виконаних у техніках монотипії, сухої голки та інших естампних техніках. Значна частина експозиції створена за мотивами творів Івана Франка, 170-річчя від дня народження якого відзначаємо цього року. Виставка об'єднала одразу кілька важливих ювілеїв: 150 років Львівському фаховому коледжу декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша та 30 років спеціалізації "Графічний дизайн". Особливо приємно, що студенти стали не лише авторами творів, а й дизайнерами всього проєкту — від афіші до рекламної продукції. Запрошуємо відвідати виставку "Відтиск" та побачити, який слід залишають молоді митці сьогодні.

На виставці будуть представлені роботи трьох видатних митців: Василя Ярича, Олександра Дяченка та Олександра Бабака. Експозиція об’єднає дванадцять пластичних творів Василя Ярича, сім скульптур Олександра Дяченка і більше ніж десять масштабних живописних полотен Олександра Бабака, зокрема знакові роботи з культових серій "Grisaille", "Рікою" та "Хмари". Це унікальна нагода простежити еволюцію художніх пошуків авторів, які впродовж десятиліть формували власні мистецькі світи, майстерно балансуючи між глибиною філософського осмислення та досконалістю академічної пластичності й виразної живописної мови. Особливе місце в експозиції займають твори, які публіка побачить уперше. Це скульптурна композиція Василя Ярича "Адам і Єва" (гіпс, 2026), скульптура Олександра Дяченка "Піраміда" (бронза, 2025–2026) та картина Олександра Бабака "Ноги" (полотно, акрил, 2026).

"Его – це наше уявлення і знання про себе, наше "Я", наш образ і те як ми взаємодіємо із зовнішнім світом." Его це те, що мовчить, і те,що кричить. Его це усвідомлення і забуття . Серія картин досліджує тему контакту з соціальними нормами, мораллю та конфлікт, реакцію людьскої психики на оточуючий світ. Ви не знайдете довгих назв чи пояснень візуальних складових, бо вам це не треба. Кожне его знайде для себе щось своє.

Запрошуємо відвідати виставку "Все нормально))", що висвітлює самоорганізовані мистецькі ініціативи в Україні як спосіб існування, виживання та спільної дії в умовах постійної нестабільності. "Все нормально))" — це виставка про роботу, яка триває навіть тоді, коли все навколо горить, про спільноти, що попри вразливість власного існування продовжують робити те, що вважають важливим. "Все нормально))" — короткий та соціально прийнятний опис стану, в якому катастрофа стає повсякденним фоном для життя та роботи. Це спроба подивитися на самоорганізацію не як на героїчний виняток, а як на базовий режим існування сучасного українського мистецького середовища. Спроба говорити про самоорганізовані ініціативи як про структури, що виникають всупереч відсутності стабільності. Спроба підсвітити роботу, що майже завжди відбувається в умовах дефіциту ресурсів, розмитих ролей і необхідності одночасно вигадувати інституцію та виживати всередині неї.

21 червня по 5 липня - вул. Підвальна, 4 (Порохова вежа) 20 червня по 15 липня - вул. Малоголосківська, 36 (простір "Берег)   Серія живописних робіт, яка досліджує внутрішній ландшафт людини. Тут травма постає не як подія з минулого, а як сила, що непомітно віддаляє нас від власного центру, відчуття дому та приналежності до самих себе. Візуальна і текстова складова укладаються у своєрідну мапу повернення, де шлях вимагає уважності до того, що було витіснене, залишене позаду або приховане від погляду. Виставка запрошує глядача увійти у простір спільного пошуку не як спостерігача чужої історії, а як того, хто, можливо, теж шукає свою "внутрішню землю".

Проєкт досліджує взаємозв'язок людини та природного середовища через спостереження за простором, його формами, фактурами, масштабами та змінами. У своїх роботах Тетяна Руда звертається до ландшафту як до живого середовища, де людське сприйняття зустрічається з природними процесами. "Симбіоз" пропонує поглянути на природу не як на зовнішній об'єкт спостереження, а як на простір взаємодії, у якому людина постійно перебуває та формує власне відчуття приналежності.

Виставка досліджує маскування як явище на перетині війни, текстилю та ландшафту. Працюючи з матеріалом маскувальних сіток і спираючись на власний волонтерський досвід, Софія осмислює, як війна змінює природу, простір і наше сприйняття видимого. У центрі експозиції камуфляж як спосіб взаємодії з довкіллям — створення "штучної природи", нових ландшафтів і пейзажів. Софія Козлова — художниця та волонтерка, яка працює з темами маскування і трансформації ландшафту під час війни. У своїй практиці вона поєднує художнє дослідження з досвідом роботи в центрі виготовлення маскувальних сіток у Львові.

В основі проєкту — інтерв'ю з Вікторією Амеліною, записане навесні 2023 року для вистави про український мистецький спротив та стійкість "With Fire and Rage". Створена для Єврофестивалю в Ліверпулі, ця вистава того ж року здобула найвищу нагороду британської премії "The Stage Award". Тут можна почути роздуми Вікторії про стійкість, віру, надію, коли довкола руйнується усталене життя, про її наміри і дії, можна почути її голос, який говорить чимось більшим, ніж словами. Розмову супроводжують есеї підлітків, написані в рамках Нью-йоркського літературного фестивалю (ЛФ), заснованого письменницею для підтримки громади містечка Нью-Йорк Донецької області. Як сьогодні ми здатні продовжити цю розмову, пам'ятаючи?

"Трохи тепла і смутку від Кота" - виставка робіт військового, письменника, фотографа Юрка Костишина з позивним Кіт Характерник, що загинув у грудні 2025 року. Вона про те, як мистецьке бачення світу допомагає берегти в собі людяність і любов, навіть перебуваючи в найгарячіших точках фронту. Про творчість, як щит, що прикриває серце від огрубіння, захищає чутливість, від якої боляче, але саме вона дає сили жити.

"Мій Bloom — це образ внутрішнього саду, який був покинутим, але не загинув. Саду, що зберіг здатність до відновлення і цвітіння. Ця серія не про втрати. Вона про життя, яке продовжує проростати крізь них. Bloom — це історія про те, як пережите стає ґрунтом для нового цвітіння" У 2024 році Катерина Ганейчук, художниця з Луцька, що переїхала тепер до Львова представляла свою виставку "Мій синопсис" в галереї Зелена канапа. Там вперше з'явилося кілька творів із серії "Bloom". Саме ця серія, що народилася з досвіду внутрішніх змін розвинулася у новий проєкт, що буде представлений в 2026 в Зеленій канапі. Роботи виконані у техніці трафаретного відбитку на папері, полотні та фанері. Яскраві кольори та рослинні форми стали також основою для створення колекції хусток, спеціально з цієї нагоди.

"Trust the Process" привозить до Львова двох німецьких мисткинь — Наталію Боровець і Елені Сісманідіу — з роботами про витривалість, турботу та невидимі структури, що утримують нас у рівновазі. Вірусні афірмації, відлиті в камені. Волосся, збережене у воску. Монументальні форми, що роблять видимим те, що приховують системи. У час, коли від індивідуальної стійкості вимагають дедалі більшого, а базові системи підтримки руйнуються, ця виставка зміщує фокус із самооптимізації на довіру до себе — як форму внутрішньої опори. Мисткині не пропонують відповідей, натомість залишаються з питаннями: що насправді нас тримає? І хто несе цей тягар?

Чим для вас є вишитий рушник чи сорочка? Родинною пам’яттю? Оберегом? Символом приналежності до свого роду? Колись ці речі були невід'ємною частиною життя українців, а закладені в них символи зчитувалися без слів. Та чи збереглося це розуміння сьогодні? Запрошуємо відвідати виставковий проєкт "Сувій Роду", який спонукає замислитися над українськими звичаями та символікою, що супроводжували повсякденне й обрядове життя наших предків. В основі експозиції – етнографічна колекція знаного етнолога, майстра народної вишивки та колекціонера Юрія Мельничука. Рушники, сорочки, скатертини, народні строї та аксесуари з різних куточків України репрезентують багатство народного мистецтва та традицій. Виставку доповнюють понад 30 комплектів народного вбрання з історико-етнографічних регіонів України, а також авторські вишиті роботи Юрія Мельничука та його учнів. "Сувій Роду" – це нагода відкрити для себе скарб українського культурного спадку та дізнатися більше про символіку звичних речей.

Що написано на обличчі? Екстаз, агресія, зневага, сарказм, напруження чи іронія? Нова виставка в Я Галерея Львів - короткий екскурс у культуру "гримаси". Це селекція переважно сучасного мистецтва з діалогом у часі та стилях. Звісно, яка ж гримаса без карикатури, гротеску та іронії? Завжди точний у своїх спостереженнях Оноре Дом'є представлений добіркою літографій для газети *Le Charivari*. Поруч наш класик Анатолій Василенко з карикатурами зі сторінок журналу "Перець". Андрій Сагайдаковський із дитячими кривляннями перед дзеркалом, Юрій Пікуль в автопортреті в образі домашнього культуриста, Сергій Радько зі скульптурними керамічними головами, Володимир Костирко з мистецькими цитатами на європейські твори минулого... Гримаса - як прояв найяскравішої емоції людини. Є доказом первинності чи людяності? Чекаємо вас на новій виставці!

Запрошуємо на виставку офортів Михайла Дрімайла "Археологія світогляду". Світогляд формується шарами — з особистого досвіду, історії, культури та пам'яті. У своїх роботах художник досліджує ці нашарування через символи природи, цивілізацій та архетипів, запрошуючи до діалогу між минулим і сучасним. Михайло Дрімайло — художник-графік, викладач кафедри графіки та мистецтва книги НУ "Львівська політехніка", чиї роботи представлені в галереях та колекціях багатьох країн світу.

Запрошуємо на виставку, присвячену пам'яті, ніжності та внутрішній силі залишатися чутливими. У центрі експозиції — пам'ять тіла, погляду, дотику та присутності. Художниця досліджує майже невловимі відчуття тепла й безпеки, які залишаються з людиною навіть тоді, коли дитинство давно минуло. Тварини в її роботах постають символами первісної чистоти та щирого зв'язку. Саме через них людина часто вперше вчиться любити без умов, очікувань і страху бути неприйнятою. У цій мовчазній близькості зберігається щось дуже важливе — те, що з роками ми нерідко втрачаємо. Виставка нагадує, що вразливість — не слабкість, а здатність любити й співчувати потребує великої внутрішньої сили. І навіть попри біль, цинізм і холод сучасного світу, у кожного з нас залишається вибір — не дозволити серцю зачерствіти.

Чи вдавалося вам зловити мить? Ту, що триває лише секунду, але враження залишає надовго. Запрошуємо відвідати виставку "Застиглі миті" Наталії Владичко – художниці, яка понад 25 років живе й працює в Нідерландах і вперше представить свої твори в Україні. Вона сміливо експериментує зі склом, порцеляною, рисунком та аквареллю, поєднуючи різні матеріали й техніки. Її роботи витончені й філігранні, водночас сповнені руху та внутрішньої енергії. У кожній із них прихований глибинний сенс і тонке відчуття часу й образу. Понад двадцять творів – від ботанічних композицій до скляних об'єктів – запрошують зупинитися й замислитися над тим, як формуються наші спогади і які миті визначають нас.

ZAG Studio представляє виставку "Бережімо пам'ять про своїх близьких" — проєкт, присвячений пам’яті, пленерній традиції та силі місця, яке формує людину. В експозиції представлені роботи, створені під час пленерів у Більшівцях — княжому селі на Франківщині, що протягом багатьох років об'єднувало художників. Ці картини стали не лише мистецькими творами, а й візуальним архівом часу, природи та спільно пережитих моментів. "Бережімо пам'ять про своїх близьких" — це виставка про повернення до витоків, про місця, які залишаються з нами назавжди, і про мистецтво як спосіб зберегти пам’ять про них. Квитки можна придбати за вказаним посиланням

Камерна групова виставка у якій представлені роботи @vladflomaster @md_rosencrantz та@martiana_paw. Всіх нас об'єднує тема чуття любові, — прив'язаності, внутрішньої опори та жадання загубитися. Є таке українське прислів'я: "У кого що болить той про те і гомонить". Наше мистецтво, як і життя загалом, це велика радість і щастя, але так само причина нервів і головного болю. Ми складаємо по клаптикам найдорожчі для себе речі, страждання і сумління, мозаїку і дурістику. Найбільше любо коли це все виходить гарно. Осмислюючи переживання, звертаючись до власного досвіду, досліджуючи те, що є для важливим і близьким.

Кінь у творчості художника — не просто образ, а символ свободи, сили, гідності та незламного духу. У кожному полотні автор поєднує реалістичне бачення з глибоким емоційним і символічним змістом, відкриваючи перед глядачем власний світ переживань і роздумів. Поряд із символічними композиціями експонуються й реалістичні роботи, що демонструють майстерне відчуття пластики, характеру та благородства цих величних тварин. Приходьте, щоб відчути енергію кольору, силу образу та побачити, як кінь стає мовою мистецтва, що говорить про найважливіше.

Батько-митець для сина-воїна. У Львівському палаці мистецтв відкриють персональну виставку львівського художника Богдана Збриського "Про вічність". Ця експозиція присвячена пам'яті сина пана Богдана - Ростислава Збриського, воїна ЗСУ, який загинув, захищаючи Україну від російських окупантів. Ростислав Збриський з перших днів повномасштабної війни став на захист України у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони. Він загинув 29 липня 2022 року на Харківщині. Експозиція об'єднає близько 60 творів живопису та скульптурні композиції, які Богдан Збриський створив впродовж свого творчого шляху. Представлені роботи розкривають глибокий внутрішній світ автора, де особисті переживання переплітаються з образами природи, а пейзажі стають простором для філософських роздумів про людську гідність, цінність життя та силу пам'яті.

Справжній дух виявляє себе найяскравіше тоді, коли простір навколо нього звужується до розмірів полотна. Мистецтво – це завжди діалог між безмежним прагненням духу та фізичною обмеженістю матеріального світу. Проєкт "Королівське полювання" став для митця формою інтелектуальної стратегії: невпинним пошуком істинного "Я", вистежуванням суті за межами повсякденності. Через деформацію людської фігури та фрагментарність диптихів Кость Борисюк доводить: наше тіло є обмеженим простором, але саме це обмеження стає необхідною умовою для фінального прориву. "Королівське полювання" – це шлях майстра, який до останнього подиху вистежував свободу в лабіринтах форми. Він довів, що чим вужчими стають рамки навколишнього світу, тим потужнішим є вибух прориву людської душі крізь них.

Виставка виникає з досвіду життя в умовах постійної нестабільності і крихкості. У такому стані значення матеріального поступово нівелюється, а відчуття тимчасовості загострює потребу в духовній опорі. Водночас зростає цінність турботи про те, що є справді важливим і сутнісним. Це спроба художниці осмислити сенс і спосіб людського існування, насамперед її особистого. "Я бачив усі справи, що чинились під сонцем: й ось усе це — марнота та ловлення вітру!" Екклезіяста 1:14

Як з окремих елементів з'являється ціле? Як кожна окрема постать змінюється у взаємодії з іншими? Як зв'язки, обриси і рухи формують ансамбль? Дізнаємося на новій виставці у Галереї органного залу – "Ensemble" Маркіяна Теплого. Пошук цієї серії розпочався з витинанки. Працюючи з людськими силуетами, автор досліджує не окрему людину, а зв'язки між людьми. В основі лежить принцип цілісності, притаманний традиційній витинанці: окремі елементи не можуть існувати самі по собі – вони набувають значення лише у взаємодії. Так з'явилося поняття "Ensemble". Це група об'єктів, що утворюють єдине ціле, сукупність елементів, які через поєднання створюють нову якість. У цій серії людські фігури перестають бути ізольованими персонажами і перетворюються на модулі, знаки та елементи структури. Через повторення, симетрію та взаємозалежність вони утворюють ланцюги, орнаменти та ритми. Квитки можна придбати у касі органного залу та за вказаним посиланням

Ретроспективна виставка живопису Любомира Медвідя до 85-річчя від дня народження митця у Львівському палаці мистецтв.Понад 70 робіт, створених впродовж майже шести десятиліть, - від ранніх циклів "Периферії" та "Евакуації" до масштабної серії "Блудний син". Це виставка про людину - її пошуки, тривоги, віру, вибір і відповідальність перед світом. "Крім ПРОБЛЕМИ під назвою Людина мене у мистецтві не цікавить ніщо", - писав Любомир Медвідь. Саме ця думка проходить крізь усю експозицію, де живопис стає способом мислення, а кожне полотно - роздумом про сучасну цивілізацію та місце людини в ній. Запрошуємо на відкриття масштабної ювілейної ретроспективи одного з найвидатніших українських художників сучасності.

Запрошуємо на виставку "Штрихом і духом" видатного львівського художника, академіка та лауреата Шевченківської премії Любомира Медвідя, яка презентує унікальний зріз його творчості від 1960-х років і до сьогодні. Експозиція поєднує дві дивовижні грані автора: з одного боку – вільну мандрівку у підсвідоме через рисункову графіку, сповнену спонтанних філософських експромтів, метафор та тонкого «чорного гумору», а з іншого – величне сакральне мистецтво у вигляді фрагментів стінописів та ікон для храму в Суховолі та майбутнього іконостаса для львівського храму отців оріоністів, який був спроєктований всесвітньо відомим італійським архітектором Маріо Боттою. На противагу поверхневій декоративності, храмовий мінімалізм Медвідя, ідеально вписаний у триколірну архітектурну гаму споруди (білий, чорний та сріблисто-сірий), транслює чисту християнську ідею, високу духовну культуру та глибоку внутрішню зосередженість Образу.

ZAG Studio запрошує на відкриття виставки Антона Логова "Співрозмова" — проєкт про мистецтво як простір зустрічі, діалогу та пошуку взаєморозуміння. В експозиції представлені живописні роботи, що народжувалися як щоденні роздуми художника, емоційні фіксації пережитих моментів і спроби осмислити світ навколо. Кожна картина — це окрема розмова, яка оживає лише тоді, коли знаходить свого глядача.

"Універсальний пейзаж" — це серія офортів та емалей Оксани Стратійчук, над якою вона працює від 2020 року. Ця серія народилася в час пандемії й продовжується під час війни в Україні, однак вона не є безпосередньою реакцією на події. Радше це спроба звернутися до того, що залишається незміннимпопри людські потрясіння, — до природи та її універсальних законів. У центрі серії — не певна місцевість і не конкретний ландшафт. Це пейзаж, позбавлений географії. Його формують першоелементи: горизонталь і вертикаль, світло й простір, вода, дерева, гори. Саме вони стають основою візуальної мови, через яку художниця розглядає не окреме місце, а саму сутність пейзажу. "Мій пейзаж — це горизонталь і вертикаль, вода і дерева; він втілює саму сутність пейзажу, а не конкретний краєвид", — говорить Оксана Стратійчук. Горизонт у серії — це не реальна лінія, а радше межа між двома стихіями, якої неможливо досягти. Гори стають символом нескінченності, дерева — знаком життя й часу, вода — образом безперервного руху. Так окремі природні мотиви перетворюються на універсальні архетипи.

Біль — це не лише симптом. Це складний механізм, який формується під впливом роботи нервової системи, гормонів, емоцій і навіть попереднього досвіду. Запрошуємо на розмову з Вікторією Михайловою про книжку "Історія болю на мапі нашого тіла", під час якої говоритимемо про те, як сучасна наука пояснює природу болю та чому двоє людей можуть по-різному відчувати одне й те саме. Обговоримо, що таке пам'ять болю та як вона впливає на організм, чому біль по-різному сприймають жінки й чоловіки, діти та люди старшого віку, як працюють знеболювальні препарати та чи справді вони часто викликають залежність, чи існують ефективні способи полегшити біль без медикаментів, як правильно описувати свої симптоми лікарю, щоб отримати необхідну допомогу. Авторка: Вікторія Михайлова — фармацевтка, директорка департаменту забезпечення та контролю якості фармацевтичної компанії PS Pharma Group (Дюссельдорф/Кельн, Німеччина). Модераторка зустрічі Дар'я Загоруйко — культурна менеджерка, засновниця найбільшого книжкового клубу Львова, письменниця.

Чи готові ви почути тварин? Зазирнути у їхній внутрішній світ? Приміряти на себе їхні ролі та наділити їх тими рисами, що часто залишаємо виключно собі Запрошуємо поринути у тваринний світ як простір емоцій, стосунків і характерів. На виставці "Exlibris Animalia" художниці Анни Войтюк межа між людським та тваринним стає умовною. Тут тварини – головні герої, наділені душею та власною історією. У цій експозиції ви побачите звірів у найнесподіваніших ролях: від ніжної матері до вірного компаньйона. Художниця досліджує як глибинні звірині інстинкти, так і те "людське", що ми звикли бачити в очах чотирилапих. Чому саме екслібрис? Бо цей жанр, що традиційно позначає власника книги, у роботах Анни Войтюк стає символом приналежності тварини до власного внутрішнього світу. Це графічний знак, який стверджує: кожна істота є господарем своєї історії та має право на свій неповторний "підпис" у книзі природи.

Буде цікаво, адже впевнені, що багато всього будемо обговорювати та порівнювати, тож чекаємо вас на нашій тематичній зустрічі. На вас чекає: перегляд атмосферних моментів з серіалу на проєкторі; обговорення книги та серіалу, улюблених сцен, героїв та моментів, які найбільше зачепили; створення власного літнього браслетика, який кожен забере із собою на згадку. Не читали книгу? Не проблема! Якщо вас не лякають спойлери, сміливо приєднуйтеся — буде цікаво навіть тим, хто дивився тільки серіал. Або ж ви просто хочете з нами плести браслетики. Проведемо літній вечір у компанії однодумців, поговоримо про улюблену історію та створимо щось особливе власними руками. Реєстрація за вказаним посиланням

Цього разу говоритимемо про збірку "Химерні оповідання" — десять історій, у яких реальність постійно зміщується, а межа між наукою, міфом, пам’яттю та фантазією стає майже невидимою. Токарчук досліджує людські страхи, самотність, екологію, технології, майбутнє та наше місце у світі. Це тексти, які легко читаються, але довго не вилазять з голови. 208 сторінок Ольга Токарчук — лауреатка Нобелівської премії з літератури.10 оповідань, які будемо обговорювати у два етапи.

Ось кілька фрагментів кураторської концепції Вікторії Бурлаки: Нова картина Романа Михайлова "Ніка" продовжує цикл робіт, народжених із неможливості фізичної подорожі та водночас із потреби духовного руху. Проте "Ніка" — це значно більше, ніж переосмислення знаменитої Ніки Самофракійської. Вона стає образом перемоги, яка ще не настала остаточно, але вже існує як переконання, як горизонт, до якого спрямовані наші зусилля. Йдеться не лише про перемогу у війні, а й про перемогу як фундаментальний людський принцип: добра над злом, свободи над насильством, гідності над приниженням, світла над темрявою. Про перемогу над зовнішнім ворогом і над власними страхами. Творчість Романа Михайлова органічно вписується в контекст українського неоекспресіонізму. Для художника свобода є не темою, а самим способом існування живопису. Його роботи поєднують історію і сучасність, особисте й універсальне, трагедію та надію.

Запрошуємо відвідати виставку графіки Василя Шандро — художника, журналіста, радіоведучого, актора та військовослужбовця. Серія "Ой, неборе…", створена у 2020–2021 роках — це роздуми про маленьку людину у великому світі. Це не пейзаж у звичному розумінні, а простір станів — тиші, відстані, пам'яті й присутності. Виставка про дорогу, тиху любов, передчуття та очікування. Про те, що залишається після людини і що вона несе із собою. Назви робіт написані живою народною мовою — не як стилізація, а як справжній голос. "Ой, неборе…" — перша музейна експозиція цієї графічної серії.

Запрошуємо на презентацію книжки Надії Сеньовської Дружина Героя: посібник з виживання". АНОНС: "Книга, яку авторка писала 10 років. Емоції 25 героїнь, що переплелися в цілісному хорі. Біль, сила й любов. Рупор тих, кого звикли сприймати як фон, незначний додаток їхніх коханих-Захисників. Але ж усе значно складніше... Це не просто книга. Це матеріалізований голос живих тіней, котрих занадто довго не помічали. А вони є! Час нарешті їх почути", - розповіла Надія Сеньовська.

Міжвоєнний Львів — місто надій, пошуків та архітектурних експериментів. Модернізм тут був більше, ніж стилем: він утілював нове бачення світу після Першої світової. Та вже в 1939-му місто знову опинилось у вирі війни й втрат. Зникли люди, спільноти, ідентичність. Залишилися будівлі. Вони пам'ятають. Виставку Мирослави Ляхович "Архітектура, що вижила: Львівський модернізм між війнами" уже демонстрували в Цюриху, Каунасі, Брно та в 2025 році — у Львові, у Музеї міста. Але зараз ми знову маємо можливість побачити цей проєкт у нашому місті, із декількома новими об'єктами, що поповнили експозицію. Найвизначніші приклади львівського модернізму: на фотографіях, кресленнях, у дослідницьких текстах та в 3D сканах — запрошуємо вас у галерею Палацу Хоткевича!

Запрошуємо на обговорення книги з літньою атмосферою — "Нескінченність між нами" Н. С. Перкінс. У Гастробюро відбудеться перша зустріч нашого BOOKING CLUB, яку модеруватиме Вікторія Черевко. Поговоримо про кохання, вибір, втрати та зустрічі, які змінюють життя. А ще проведемо цей літній день у гарній компанії за чашкою улюбленого напою та десертом від Гастробюро. Разом із видавництвом Verba Publishing серед зареєстрованих учасників розіграємо 3 примірники книги "Нескінченність між нами". Реєстрація за вказаним посиланням

Тиха читальна - це місце, де не треба нічого робити, крім як читати. Бери книжку з собою або обирай із нашої Квіртеки. Тут буде тихо, затишно і достатньо часу, щоб справді зануритись у читання. Реєстрація за вказаним посиланням

"У текстах цієї збірки багато хтонічного, чогось такого первісного й вічного, про що в сучасному бентежному світі можна необачно забути, але уникнути впливу — навряд. Вірші Миколи Антощака метафорично густі, багатошарові, іноді тяжіють до герметичності, а іноді гранично прозорі..." — так говорить про цю книжку письменник та літературознавець Дмитро Зозуля. Поетична книжка Миколи Антощака "Дзвіниця в ущелині" вийшла друком у 2026 році у видавництві "Смолоскип", а тексти, що склали кістяк книжки, були створені у 2015-2019 роках. На певний час робота над рукописом була зупинена, однак у 2022-2023 роках автор повернувся до нього і завершив рукопис, результатом чого і став вихід довгоочікуваної книжки. Передмову до "Дзвіниці у ущелині" написав легендарний український поет, представник "Витісненого покоління" Микола Воробйов, а післямови — поети Олег Коцарев та Мирослав Лаюк.

Книга "Прокляття переможця" — це сучасне фентезі американської письменниці Марі Раткоські й перший роман трилогії пригод у розкішному уявному світі. Головна героїня — дочка генерала Кестрель у потужній імперії Валорія. Ця держава живе постійним загарбанням сусідніх територій і поневоленням жителів тих країв. Дівчині сімнадцять, тож вона мусить обирати — армія або шлюб. Кестрель вагається. Одного дня, потрапивши на торги рабами, юнка бачить закріпаченого норовливого хлопця й, довірившись азарту, робить ставки й таки викупає парубка. Він — герранець Арін. За необдуманою покупкою Кестрель — ряд закономірностей, таємниць і випадковостей, що назавжди змінять долю обох. Реєстрація за вказаним посиланням

Цього місяця регіональний фокус нашого книжкового клубу на Північній Кореї, а саме — таборах для політичних в'язнів в цій країні. У "Втечі з табору 14" автор переповідає історію Шіна Тон-Хьока — народженого та вихованого в таборових умовах хлопця, якому згодом вдалося звідти втекти. "Неймовірна Одіссея однієї людини з Північної Кореї до свободи на Заході" — у підзаголовку книги вже звучить одна з ідей, які ми обговоримо на книжковому клубі. Що пережив Шін на шляху до свободи, яка мусила б бути йому гарантована від самого народження? І що відбувається в таборах для північнокорейців? Традиційно модератором нашого клубу є Ігор Балинський — редактор і співзасновник видавництва Видавництво "Човен", аналітик-дослідник Львівського медіафоруму. Реєстрація за вказаним посиланням

Цей виставковий фотопроєкт про Львів, культурну столицю України та місто-натхнення, де тісно переплелися столітня історія, велична європейська архітектура, затишок кав'ярень та неповторний шарм. Його часто називають музеєм просто неба, серцем Галичини та душею української культури. Автори фоторобіт – відомі українські фотомитці: львів'янин Роман Геринович і киянин Валерій Лещинський. Вони, кожний по своєму, кожний доволі оригінально, передають своє захоплення чарівним містом. Роман використовує дуже давній аналоговий ціанотипічний фотопроцес, а Валерій подає своє бачення з елементами цифрового фото поп-арту. Як це їм вдалося і чи подобається такий мистецький синтез – вирішувати вам, шановні глядачі.

У Zenyk Art Gallery відкривається одна з наймасштабніших виставок українського наївного мистецтва, примітивізму та арт брюту останніх років. 207 творів, 27 українських мистців і майстрів. Від гуцульської Криворівні до Слобожанщини. Це виставка про те, як народна культура не залишається у минулому, а продовжує жити, змінюватися й знаходити нові форми в мистецтві. Марія Примаченко, Параска Плитка-Горицвіт, Никифор Дровняк, Ганна Собачко-Шостак, Євмен Пшеченко, Дмитро Молдованов, Яна Гудзан, Тетяна Мялковська та багато інших авторів зустрічаються в одному просторі, щоб розповісти спільну історію. І так, слони й мухи тут теж не випадково. Виставка складається з трьох розділів і пропонує поглянути на примітивізм, наївне мистецтво та арт брют як на різні способи говорити про одне — про людину, пам'ять, традицію і талант.

Запрошуємо на поетично-прозові читання з Юлією Ілюхою. Наша гостя отримала диплом менеджерки-економістки після закінчення Харківської державної академії культури, а пізніше здобула освіту журналіста у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Працювала журналісткою у друкованих виданнях та на телебаченні, авторка серії інтерв'ю з письменниками у газеті "День". Займалася волонтерством з 2014 року, зокрема комплектуванням аптечок для військових. Курувала мультимедійний соціально-поетичний проєкт "Там, де вдома", націлений на реабілітацію ветеранів через творчість. Авторка книжок для дітей і дорослих. Після повномасштабного російського вторгнення почала писати короткі історії про досвіди жінок під час війни і викладати у соцмережі з хештегом #мої_жінки. У лютому 2024 року ці історії вийшли як книга у перекладі італійською, згодом книга вийшла у Словаччині (вересень), США та Австрії (жовтень). Українською книга вийшла у жовтні 2024 року і стала "Книгою року ВВС-2024".

Ранок патрульної Марії починається з дзвінка у двері: тринадцятирічна подруга її сусідки набрехала мамі про поїздку в Карпати, а сама втекла на побачення до хлопця з інстаграма і… перестала виходити на звʼязок. Саме так починається трилер "Павук", із яким Олександра Ковенько дебютувала минулого року. Це історія про відвагу, доброту, алкоголізм, підлітків і травми, які ми несемо в собі. У Львові авторка розповість, як писати голівудські історії в українському контексті, чому підлітки (і не тільки) матюкаються, і чи треба боятися маніяків. Модеруватиме подію письменниця і блогерка Поліна Кулакова.

Цього разу ми вперше відвідаємо Північну Америку. На перший погляд, книжка може здатися поверховим туристичним путівником Канадою із розповідями про клімат, житло і транспорт, але автор піднімає багато важливих питань, наводить цікаві факти з історії і спростовує стереотипи (наприклад про мирну двомовність Канади). Реєстрація за вказаним посиланням

Роман Лєни Лягушонкової "Мій прапор запісяв котик" — це не спроба "пояснити Донбас", а чесна, іронічна й до болю впізнавана багатьма читачами розповідь про те, як виживати у світі, в якому час застряг між поганим минулим й безнадійною сучасністю, де телевізор досі головне джерело інформації, а фраза "бо ти ж дєвочка" — універсальне виправдання на всі випадки життя. На сторінках книги авторка змальовує історію про дитинство і юність у маленькому селищі біля Луганська з влучним поєднанням сарказму, абсурду й чорного гумору. Тут навіть трагічні спогади звучать якось особливо — хочеться сміятися, бо інакше не витримаєш. Тут водять дітей до "дєда з яйцем", тут ховають своє єврейське походження, тут народжують доньок як "помощніц", і все це заливається густим соусом родинних секретів і страхів. Реєстрація за вкащзаним посиланням

Цього разу читатимемо "Міс Черіті" Марі-Од Мюрай — одну з тих книг, які надихають бути собою, не боятися мріяти й сміливо йти власним шляхом. На нас чекає затишний вечір, щирі розмови про книгу та творчість, а також спільне малювання аквареллю. Навіть якщо ви ніколи не малювали — приходьте, головне бажання провести гарний вечір у компанії однодумців. Модерує Кравчук Яна, бренд-менеджерка видавництва "Час Майстрів". Реєстрація за вказаним посиланням

Чи може одна необережна зустріч перетворитися на війну характерів? А парі, укладене через образу, — стати початком історії кохання? Запрошуємо на презентації нового роману Ерін Кас "За власним бажанням". Поговоримо про створення книги, улюблених героїв, письменницьке закулісся та романтичні тропи, а також матимете можливість поставити авторці свої запитання, отримати автограф і зробити спільне фото. Реєстрація за вказаним посиланням

Запрошуємо вас на зустріч читацького клубу "Апріорі", на якому будео обговорювати книгу "Крапля скверни" Роберта Джексона Беннетта. Друга книга трилогії "Тінь Левіафана" від лауреата премії "Г'юґо" та Всесвітньої премії фентезі (2025). Вогка ніч у Яровдолі, на задвір'ї Ханумської Імперії. Із замкненої кімнати на верхівці вежі, яку пильно охороняють, зникає Імперський Скарбник. А через п'ять днів його рештки виловлюють із віддалених каналів серед джунглів. Реєстрація за вказаним посиланням

"Апельсинове зілля" Наталі Кош – це ковток свіжого повітря у жанрі романтичного фентезі. Це неймовірно тепла, затишна та здорова історія, де немає токсичних кліше, а перше кохання розквітає через повагу, прийняття та щиру підтримку. Головний герой Лука вважає себе королем невдах. Замість омріяної магічної академії він через безглузду помилку ледь не потрапляє на плаху, а тепер змушений відпрацьовувати борг у таємничому маєтку. Замість високої магії – боротьба з бур'янами, а замість спокою – компанія принцеси Юліанни. У неї нестерпний характер, її дотепи ранять гостріше за лезо, а вночі давнє прокляття перетворює дівчину на справжнє чудовисько. Уїдливі зауваження та взаємна ворожість миттєво засипають іскрами весь замок. Але що, як справжня магія ховається у вмінні розгледіти одне одного за цими захисними масками?

Цього разу обговорюємо "Сплетені стежки" Девні Перрі. На нас чекає історія другого шансу для першого кохання. Атмосферне ранчо, спогади з дитинства, повільне відновлення довіри, сімейні таємниці та романтика в ковбойському вайбі… Звучить як ідеальна книга для літа, правда? Реєстрація за вказаним посиланням

"Тисяча осеней Якоба де Зута" - захоплюючий та витончений роман від визначного письменника Девіда Мітчелла. Ця книга впроваджує читача в японський світ 18-го століття, величний та таємничий, де кожен перехресний шлях може визначити долю. Головний герой, Якоб де Зут, голландський писар, завітав на острів Дедзіма зі своїми надіями та амбіціями. Його пошук багатства та пристойної нареченої переплітається з життям і культурою Японії, створюючи непередбачувані сюжетні повороти та емоційне напруження. Реєстрація за вказаним посиланням