Мистецькі заходи у Львові

В холі нашого центру запрошуємо оглянути вельми особливу фотовиставку про підкорення найвищої вершини світу – гори Еверест. Її автором є відомий латвійський альпініст, письменник і волонтер Юріс Альберт Улманіс. Світлини знайомлять з особистим шляхом автора до найвищої точки світу. На них: вражаючі краєвиди гір, які перехоплюють подих; засніжені дороги, побут жителів підніжжя Евересту, в очах яких водночас виснаження та захоплення. Цікавинкою виставки є представлені особисті речі людей, які збираються вирушати у дорогу до своєї мрії. Сам Юріс Улманіс активно підтримує Україну ще від 2014 року. Під час свого підйому, на другий рік війни у найвищій точці світу, він розгорнув прапори України та Латвії. Його сходження стало своєрідною місією підтримки України.

Досконала, стійка, абстрактна, безмежно красива. Куля? Саме з цієї простої форми починається велика історія нової виставки Я Галерея Пентхаус. Її ідею підказала архітектура самої будівлі на Зеленій, 20: купольна башта завершується об'ємом, що нагадує кулю — знак, символ, "мітку", з якої й розкрутилася тема виставки, занурившись у яку можна зустріти безліч куль і сфер у різних проявах, місцях та значеннях. Ви побачите, наскільки багатогранною є куля — у природі, філософії, магії, релігії, науці, спорті, мистецтві та культурі різних епох. Це форма, що вміє нести смисли — від космології Платона до символів влади в іконописі, від алхімічних образів до інсталяцій сучасних художників. Виставка, де експонатом може бути не лише мистецтво, а й предмети науки, гри та побуту.

Виставка - ретроспективна, присвячена 70-літньому ювілею митця. На ній буде представлено близько 50 робіт автора. Художник Микола Крицький належить до тієї генерації митців, які протягом свого творчого життя невпинно шукають себе у мистецтві. Завжди у неспокої та спробі розібрати на молекули та у намірі розшифрувати цей незбагненний, утаємничений світ мистецтва. Його манера, творчі підходи свідчать про нього, як про художника з глибоким корінням, власною філософією, цікавим баченням та впізнаваним вишуканим стилем. У живописних творах автора яскраво домінує композиційне мислення, чітко продумані колористичні ходи, які виразно демонструють експресію пошуків та знахідок художника. Твори – виважені та виразні у своїй основі, вони спонукають до роздумів та занурюють у стан творчої медитації митця. Ця ювілейна виставка Миколи Крицького – це ще одна смілива спроба розставити потрібні та правильні акценти, можливість знайти відповідь на поставлені важливі питання у пошуку Коду ідентичності…

Виставка трьома мовами (польською, англійською та українською) розповідає про людей, яких переслідував нацистський режим, та про їхні вкрадені особисті речі. Вона має на меті знайти родини жертв, повернути їм речі їхніх рідних й таким чином зберегти пам'ять про злочини нацизму, залучаючи до цього широку публіку в Польщі та — в Україні. З 2022 року пересувну виставку Арользен Архівів вже показали у 33 містах Польщі. Завдяки новій підтримці Міністерства закордонних справ Німеччини до кінця 2026 року її можна буде побачити ще у 20 містах Польщі та в Україні. Серед майже 2000 конвертів з особистими речами, які зберігаються в Арользен Архівах, понад 500 конвертів містять речі польських та приблизно 70 конвертів – українських людей, яких переслідував націонал-соціалістичний режим. Долі багатьох з них досі залишаються невідомими.

Запрошуємо на фламандсько-українську групову виставку (post-)System, що досліджує різні прояви контролю в мистецтві — від жорсткого до неявного. У своїй практиці художни_ці дотримуються певної системи, яка визначає умови створення мистецького твору. Існуючі умови та сам момент творення взаємозалежні. Кожне виникнення мистецького твору пов'язане з чергуванням між контролем і поступкою, організацією і дисгармонією, підпорядкуванням і порушенням. Проєкт (post-)System проявляє як художни_ці використовують практичні й концептуальні методології підпорядкування, так і самі системи, що можуть бути впізнаваними або прихованими в їхніх роботах. Концепція (post-)System ґрунтується насамперед на відновленому маніфесті, написаному куратором Яном Ван Вунселем двадцять п'ять років тому — ключовому творі, що означив його відхід від кар'єри художника. Натхненний теорією пропозиції Людвіга Вітгенштейна та концепцією симулякру Жана Бодріяра, маніфест виявляє, що виникнення образу в мистецькому творі завжди спирається на певну систему.

Запрошуємо тебе до Львіварні на фотовиставку "Вічник" — фільму, допрем'єрний показ якого нещодавно відбувся саме у нас. Стрічка ще не вийшла у прокат, але її атмосфера вже поруч. У Львіварні можна побачити фото з бекстейджу, зловити цитати з фільму й відчути настрій історії ще до офіційної прем'єри. Виставка триватиме весь січень та лютий, тож у тебе є час зайти, зупинитись, надихнутись і просто побути в моменті. А під келих пінного й святкову атмосферу Львіварні це робити значно простіше.

Deux (з фр. — два) — про дуалізм. Подвійність тут проявляється як розщеплення і віддзеркалення, співіснування протилежного — внутрішнього і зовнішнього, крихкого і структурованого, живого і штучного. Графіка, живопис, інсталяція та селектований під експозицію плейлист формують єдине поле досвіду для постійної взаємодії.

Виставка "Від створення світу" знаного львівського митця, Народного художника України Петра Сипняка є логічним продовженням його філософсько-духовних роздумів над одвічними питаннями, що постали перед людством від часів створення світу й були порушені автором ще у ранніх і порівняно недавніх виставкових мистецьких проєктах ("Дійство", 1993; "Містерії", 2008; "Втрачений рай", 2021; "Земля свята", 2024). У своїй новій добірці творів художник розвиває добре знайомі його пошановувачам теми з "Чумацького циклу", серії "Вертеп", звертається до пейзажу та портретів сучасників. Чільне місце на виставці посідають гротескно-сатиричні композиції, де митець осмислює сьогодення через культурну традицію, зокрема сюжети давньогрецької міфології у серіях "Дійства" або "Містерії". Пейзаж залишається для Петра Сипняка його мистецькою рекреаційною зоною, де він переводить подих від глибоких філософських занурень у складні світоглядні та екзистенційні питання. Художник зосереджує увагу на найдрібніших змінах станів природи й спонукає зупинитися у їхньому неквапливому спогляданні.

В експозиції представлені полотна 2023–2025 років. Серія бере початок у 2021 році. На той час я малював важливі для себе міста — ті, що надихали мене, зокрема Гамбург і Київ. З часом більшість цих полотен було придбано, і в мене залишилася лише невелика частина. Деякі роботи були створені під час моєї служби в армії у складі Сил оборони. Особливо мене гріє полотно, написане в Херсоні взимку 2023–2024 років. Тоді мені було досить складно емоційно й фізично: подекуди я спав лише по п'ять годин, але все одно знаходив трохи часу, щоб помалювати. На початку серії я зображав міста досить прямолінійно, допускаючи лише незначне втручання в простір. З часом серія трансформувалася — кожне полотно ставало окремим світом із власною історією. Серія "Міста" формувалася протягом кількох років як особистий візуальний щоденник автора, у якому міський простір постає не стільки географією, скільки пережитим досвідом.

Ця виставка — про воду як стан. Море й Дністер постають не як конкретні місця, а як простори внутрішньої тиші, руху й пам'яті. Море — це безмежність, дихання, розчинення кордонів. Дністер на Бакоті — глибина, сповільнення, внутрішня зосередженість, майже сакральна тиша. Живописні етюди з пленерів "Колір оксамиту", "Кінбурн", "Магія Бакоти" через колір і світло дарують спокій, присутність і відчуття свободи.

На своїй першій персональній виставці художниця львів'янка Марта Малиновська представить гобелени, на перетині української традиції ручного ткацтва з її геометричною абстракцією та візуальних пошуків оп-арту. Для Марти такі образи як внутрішнє дослідження сприйняття світу, де хаос поступово трансформується у гармонію. Малиновська працює у техніці ручного ткацтва вовною. Вовна зберігає архетип ткацтва й сакральність минулого, та водночас актуалізує екологічну чутливість сучасності. А тактильність творіння рук мисткині, і природна фактура що вони творять дає глядачу відчуття присутності тілесного виміру, матеріалу як енергії природи й ручної праці. Така творчість дає Марті Малиновській можливість репрезентувати це рідкісне ремісниче медіа на провідних сучасних виставках.

Проєкт, який розпочався більше десяти років тому, постійно розвивається й щоразу доповнюється новими творами, відкриваючи сучасне бачення постатей світової культури. У цьому творчому тандемі Наталія Проданчук працює як художниця, а Віктор Проданчук — як скульптор. Основна ідея проєкту полягає у створенні сучасного портрета відомих митців світового значення, в якому класичні образи осмислюються крізь призму сьогодення. Цього разу у просторі ФілАрт буде представлено 18 живописних портретів різних форм. Живопис Наталії Проданчук — сучасний, яскравий і динамічний. Кольористично насичені роботи вирізняються енергійним мазком і свіжим прочитанням відомих образів, у яких колір працює як емоція та ритм, підкреслюючи характер і творчу силу зображених постатей. Квитки можна придбати у касі філармонії та за вказаним посиланням

Друзі, з радістю запрошуємо вас відвідати виставку Олександра Сухоліта "Моя модель". Олександр дзвонить і каже: "Бери ручку і листок. Записуй. Це я диктую, передаю своїм серцем. Це я тобі передав своїм голосом, а ти записав". Далі диктує: "Позбавляючи серце любові, ви наражаєте своє життя на небезпеку - застереження доктора Олександра Лоуена. У гонитві за успіхом людина сучасної цивілізації часом втрачає зв'язок із власною природою, що призводить до численних захворювань і раптової смерті. Як уникнути цього, наповнивши своє життя сердечним теплом і задоволеністю, і розповідає ця книга". Про це й саме "Моя модель". - Олександр Сухоліт.

ZAG Gallery запрошує на виставку Юрія Сивирина "Білий ліс. Lacanian Grove" — проєкт, що переосмислює "Лісову пісню" Лесі Українки через тілесність, бажання та несвідоме. У цьому проєкті ліс постає не як фольклорний простір, а як психічний ландшафт. Персонажі втрачають звичні образи й перетворюються на білі, органічні форми — сліди бажання, втрати й внутрішньої напруги. Роботи створюють середовище, де форма постійно змінюється, а межі між тілом, образом і простором розмиваються. "Білий ліс" — це не наратив і не ілюстрація, а досвід. Виставка запрошує глядача не до прочитання сюжету, а до спостереження: за образом, що втрачає опору, і за собою — у моменті цієї зустрічі.

Руслан Тремба - митець родом із Закарпаття (1980 р. н.), випускник Ужгородського коледжу мистецтв імені А. Ерделі та Львівської національної академії мистецтв за спеціальністю "художнє скло". У своїй практиці працює з живописом, графікою та скульптурою, експериментуючи з матеріалами, зокрема деревом, металом, папером і поталлю. Його творчість зосереджена на темах пам'яті, тілесності, сексуальності та особистого життєвого досвіду. Експозиція об'єднує роботи з різних серій, вибудувані навколо теми любові, тілесності та близькості. Візуальна мова художника впізнається у роботі з фактурами, обмеженій палітрі, взаємодії світла і простору, а також у чіткому, лаконічному символізмі. Виставка не передбачає відкриття — наразі художник перебуває на службі у Збройних силах України. Усі представлені роботи доступні для продажу. Ознайомитися з переліком робіт і цінами можна за посиланням в описі профілю.

Експозиція триватиме протягом трьох тижнів і представить роботи 15-ти митців з різних куточків України, які працюють у різних жанрах та техніках - від живопису і графіки до експериментальних форм та авторських стилів. Учасники виставки - люди різних професій і життєвих шляхів. Вони не мають академічної мистецької освіти, проте об'єднані спільним внутрішнім покликом до творчості. Для них мистецтво - не професія, а стан душі, спосіб проживати емоції, осмислювати реальність і ділитися власним баченням світу. Створення Спілки непрофесійних митців України стало відповіддю на потребу в спільному просторі для самовираження, підтримки та діалогу. Перша виставка є важливим кроком у формуванні нового мистецького середовища, відкритого до щирості, різноманіття та свободи творчості. Виставка "Мистецтво, як стан душі" запрошує глядачів познайомитися з живим, емоційним і чесним мистецтвом, яке народжується поза рамками академічних канонів, але з глибокої внутрішньої потреби творити.

Запрошуємо відвідати виставку-лабораторію Станіслава Туріни "Тисячу слів з інвалідністю". Станіслав Туріна - художник, автор текстів, куратор мистецьких проєктів, а також співкуратор, асистент, художник майстерні "ательєнормально", творчої майстерні для митців з синдром Дауна і без нього. @stanislavturina.am.fm: "Для мене це спроба подумати про інвалідність. Про значення цього явища. Про значення цього явища, як то кажуть, тут і тепер. І подумати про це явище разом. Разом з глядачами і глядачками виставки. Ця виставка може стати, планує стати, невеликою лабораторією по пошуку реальності. Для мене реальність, наш час, багато в чому має ознаки інвалідності. Але виставка і про більше, про значення слів. Про те, що інвалідність це великий і мною досить непізнаний світ, де поруч існують стигма і героїзація, екзотизація і сегрегація, інакшість і солідарність і список можна і треба продовжити. Запрошую вас долучитись до згадки і виявлення тисячі слів з інвалідністю".

Сьогодні українське мистецтво – це не відсторонене споглядання, а форма присутності. Воно не обіцяє швидкого зцілення, але дає ясність і внутрішню стійкість. Ця виставка про травму як середовище нашого сучасного існування. Однак, наша травма – це не лише біль. Це життя всупереч, переживання втрат і пошук сили йти далі. Вона про надію, пам'ять і світло, яке тримається у ядрі навіть у найтемніші часи. У межах проєкту буде представлено твори сучасних українських митців і мисткинь з 2014-го року і до сьогодні.

Проєкт "Серця України" художниця Христина Меленчук розпочала у перші місяці повномасштабного вторгнення росії в Україну, перебуваючи на мистецькій резиденції в Оронську, центр польської скульптури. Це був ситуативний відгук на те, що відчувало серце кожного українця і українки. Керамічне серце, прострілене, пронизане шипами, зі шрамами із розірваними артеріями... Ця алегорія занадто пряма і відверта, щоб її ігнорувати. Вона занадто жива, щоб не викликати емоцій. Вона занадто про нас, і тому така близька. Художниця працює над проєктом всі три роки війни. "Щоразу після повітряних атак по містах України продовжую, і мабуть, не завершу, поки не переможемо…", – пише авторка. Запрошуємо відчути і побачити "Серця України". Квитки можна придбати у касі органного залу та за вказаним посиланням

У реконструйованих залах Львівського палаці мистецтв буде показано виставковий проєкт Василя Бажая "Детерміно" – серію живописних та об'ємно-просторових об'єктів, які представляють митця у сферах абстрактного мистецтва, концептуального мислення та інсталяції. "Детерміно" - це не окрема історія і не коментар до часу. За словами самого автора, назва проєкту відсилає до філософських понять тлумачення, ідеї, проявленості, об'єктивної сутності, до моменту, коли річ переходить із потенційного стану у реальність, стає видимою, матеріалізованою. В цьому сенсі його праці не потребують назв і пояснень – їх існування самодостатнє і вони «відкриваються» лише за умови внутрішньої готовності глядача. Василь Бажай – один з найвідоміших українських майстрів живописної пластики, класик української інсталяції, перформансу та ready-made об'єктів. Його твори зберігаються в музейних, галерейних та приватних колекціях України, США та Європи.

Іноді найпростіші речі стають символами. Крісло з накинутим пальтом — перетворилося на образ дому. Того самого, де тебе чекають. Де знають, ким ти є. У новій серії робіт Сергій Савченко знову і знову повертається до цього образу — як до молитви, як до заклинання, що тримає нас у часи втрат і розсіяння. Ця виставка — про те, як важливо мати куди повернутися. І як боляче, коли дім — лише спогад. Але навіть у тумані епохи ми шукаємо його — і знаходимо.

Запрошуємо в Дім Франка на відкриття нової фотовиставки "Елегія міста". Львів — старовинний і водночас модерний. Місто, де змінюються люди, будинки й парки, але незмінною залишається його таємниця та дух. Виставка "Елегія міста" — це візуальне зізнання в любові до Львова. Монохромні фотографії дозволяють побачити місто без зайвого шуму — відчути його атмосферу, ритм і справжню велич. Запрошуємо на виставку і тиху розмову з містом. Про автора: Олександр Звір — львівський фотограф, який понад 20 років присвятив мистецтву фотографії. Митець працює з аналоговою фотографією та відроджує давні техніки — амбротипію та ціанотипію. У центрі його уваги — архітектура і людина в міському просторі.

У Львівському палаці мистецтв презентують виставку студентських плакатів кафедри графіки та мистецтва книги (@book_and_printmaking, @design_gmk) Інституту поліграфії та медійних технологій НУ "Львівська Політехніка". Куратори виставки - самі ж студенти 3-го курсу, які створювали роботи: Юліана Фостяк, Анастасія Члек, Олеся Кратко, Віра-Вікторія Поврозник. Експозиція присвячена ключовим сенсам незалежної України: мові та ідентичності, культурі та книзі, мистецтву, розвитку і відбудові, життю та майбутньому. У роботах використано різноманітні художні та технічні прийоми сучасного плакатного мистецтва: фотографіку, ілюстративну графіку, типографіку та експериментальні візуальні рішення. Запрошуємо до простору молодої думки, візуальної сили та віри в майбутнє України.

У час, поки ZAG галерея ще знаходиться в процесі реекспозиції, ZAG Studio запрошує вас на відкриття виставки "Шевченко. Діти", де будуть представлені роботи юних українських мистців. Життєпис Тараса Шевченка, маркований раннім сирітством, перегукується з реальністю сучасних українських дітей, чиє дорослішання відбувається в умовах війни. Таким чином, проєкт концептуалізує діалог між двома епохами крізь призму дитячого світосприйняття, а також досліджує феномен втрати безпечного дитинства як колективної травми. Висловлюємо глибоку вдячність співкураторці проєкту Мілені Медвідь, а також нашим партнерам: Навчально-методичному центру культури і мистецтв Львівщини та Львівській дитячій художній школі імені Олекси Новаківського за надані роботи та співорганізацію. Особлива шана — юним авторам, чия щирість стала основою цієї експозиції.

Близько 30-ти художників різних поколінь представили твори живопису, графіки, акварелі, текстилю, об'ємної пластики та скла. Ці роботи об'єднані не темою страждання, а ідеєю незламності. Воєнна хроніка тут природно переплітається з мирними сюжетами - як нагадування про те, заради чого триває боротьба. Експозиція не прагне бути документальною. Вона - про мистецтво як спосіб утримати рівновагу в час випробувань. Для когось із авторів творчість стала можливістю пережити втрату, для інших - на мить повернутися до мирного життя. "ARS INVICTA" - це наша вдячність за кожен день життя. Вони воюють, аби ми могли творити. А ми творимо, щоб пам'ятати, триматися і нести їхню силу далі.

Цей проєкт - спроба осмислення сучасної культурної памʼяті України. "Сьогодні пам'ять набуває різних форм. Вона більше не існує лише у датах і монументах. Вона живе в тілі, в голосі, у щоденних діях і внутрішніх діалогах" - зазначає мисткиня Проєкт присвячений пам'яті батька авторки, Володимира Легкого — молодшого сержанта 32-ї та 58-ї окремих механізованих бригад. Тетяна Легка - мисткиня та поетка, яка працює з темами пам'яті, природи та емоційного досвіду. Збірка "Березовий листок" була відзначена в межах Літературного конкурсу видавництва "Смолоскип", артбук брав участь у фестивалях зін-культури та літературних фестивалях у Харкові, Хмельницькому та Києві, був опублікований у Vogue та експонувався в різних країнах Європи й за її межами.

Галерея ZAG представляє виставковий проєкт "Лови момент". Дана виставка це спроба через роботи, цитати та особисті матеріали відкрити внутрішній світ чотирнадцятирічної Юлії Триндей, життя якої обірвалося 24 серпня 2025 року. Водночас проєкт піднімає питання, на яке немає простої відповіді: що залишається після людини, коли її вже немає? Відтак, Юлія залишила по собі мистецтво. У своїх роботах вона фіксувала власну реальність – побутові деталі ставали центральними образами, а емоції набували відчутної, майже фізичної форми. Експозиція умовно поділена на кілька блоків: пейзаж, натюрморт, портрет — усе те, що формувало її візуальний світ. Запрошуємо вас пізнати життя Юлії через призму її творчості, де мистецька робота — це експеримент, гра й щира рефлексія, яка не прагне академічної завершеності, але є концентрованою емоцією. Її герої дивляться прямо на глядача — не відводячи очей, не дозволяючи втратити МИТЬ.

Виставка продовжує дослідження жанру ню в його різних художніх проявах — живописі, акварелі, графіці, кераміці та фотографії. Проєкт порушує водночас вразливу й естетично довершену тему людського тіла — як форми, символу, простору щирості та правди. "Оголена правда" — це не лише про фізичну оголеність, а й про внутрішню відкритість, чесність митця перед собою та глядачем. Цьогоріч в експозиції представлені роботи класика української графіки Яків Гніздовський та живописець Володимир Черкасов. Поруч із ними — сучасні львівські митці: Роман Дуб, Іван Твердун, Віктор Жмак, Любомир Медвідь, Ігор Колісник, Андрій Кучабський, Сергій Савченко, Роман Дмитрик, Ігор Теплий, Сашко Балабай, Оксана Калмикова, а також харківська фотографка Валерія Бучук, яка нині живе і працює в Берліні. "Оголена правда 3" — це теплий і довірливий простір зустрічі. Тут мистецтво говорить про найтонше — про крихкість і силу, про любов і прийняття, про красу, яка народжується в щирості. Ця виставка запрошує не лише споглядати, а й відчути — без поспіху, без упереджень, із відкритим серцем.

Валерій Шматько належить до тих українських художників, чия творчість не потребує гучних маніфестів. Сьогодні, коли митця вже немає з нами, його роботи залишаються свідченням культури живопису, що формується не жестом, а роками внутрішньої дисципліни. Народжений у Харкові, Валерій Шматько сформувався в середовищі Харківської художньої школи та обрав пленер як головний простір своєї художньої мови. Для нього живопис був не інтерпретацією ідей, а присутністю в моменті. Він уникав декоративності заради декоративності, не прагнув зовнішнього драматизму. Натомість у його роботах відчувається внутрішня рівновага, повага до натури. Це живопис, який не нав'язується – він запрошує до споглядання.

Ця виставка складається з живописної та графічної частин. На живописі Івана Губенка чільне місце займає архетипний для індустріальних українських міст персонаж, який розчиняється у навколишньому середовищі, адже місто і його персонажі доповнюють одне одного. "Кривий Ріг, де я народився і виріс, дав мені міцну художню освіту, образ людини в кепці та поетику індустріального пейзажу", — каже про роль рідного міста у своїй творчості Іван Губенко. Серед графічних робіт — блокноти з начерками Івана Губенка і з цивільних архівів, і з часу служби у лавах НГУ, де Іван уже понад півтора роки є стрільцем. Наразі через службу у війську начерки стали для Івана основним способом продовження художньої практики. Роботи Івана Губенка експонувалися на майже 20 експозиціях у музеях, виставкових залах, галереях, культурних центрах тощо у різних містах України.

Запрошуємо на першу виставку Нікіти Тітова у Львові. Автор відомий широкому колу глядачів в Україні та за кордоном завдяки своїм політичним плакатам, мова яких стисла, чітка й лаконічна. "Відчуй" — це зовсім інший напрям творчості Тітова: менш відомий і, можна сказати, інтимніший. Живопис та графіка, представлені на виставці, — це крок від плакатності у більш емоційний світ фарби та пензлів. Тут уже менше чітких ліній і готових рішень, натомість з'являється певна недомовленість. Кожен твір — унікальний, адже його неможливо тиражувати, на відміну від цифрового плаката. Ця виставка є майданчиком для роздумів та переживань, які потребують прямого візуального контакту. Головне — прийти і відчути. Нікіта Тітов — художник, ілюстратор та плакатист, чия творчість стала важливим явищем у сучасному українському просторі. Народився в місті Йихві (Естонія), але більшу частину свого життя прожив в Україні, де і здобув художню освіту в Харківському педагогічному інституті на художньо-графічному факультеті.

ZAG представляє новий виставковий проєкт, що докорінно змінює оптику сприйняття українського мистця. Спільно з Національним музеєм Тараса Шевченк  ми експонуємо 58 знакових творів: від академічного живопису до соціальної графіки. "В українській культурі Шевченко не ікона, а критерій: чи є в словах чесність, чи є розуміння, що свобода — не подарунок, а зусилля?" — Христина Береговська, кураторка проєкту, докторка мистецтвознавства.

"Дивлячись у розриви" — виставковий цикл, що пропонує погляд на історію та сучасність українського мистецтва як на простір розривів, втрат і відсутностей. Проєкт започаткований влітку 2024 року у Voloshyn Gallery в Києві. Друга частина була показана у 2025 р. в галереї "Артсвіт" та Центрі сучасної культури в Дніпрі, а третю нещодавно відкрили в галереї Art Front у Токіо, Японія. "Історія українського мистецтва — це розірвана історія і, водночас, історія розривів. Перервані оповіді, знищені твори, репресовані автор(к)и, гучне мовчання, переписування минулого згідно зі щоразу новою панівною ідеологією, трагедії конформізму та віртуозність самовиправдання, ламання себе через коліно, перевзування у повітрі, зміна імені на півдорозі, розщеплення особистості", — каже Нікіта Кадан. У львівській частині проєкту в Jam Factory Art Center головною стає тема самотності та нових взаємин між "я" і "ми", сформованих досвідом війни.

Це перша персональна виставка мисткині Ольги Локатир — точка переходу, покордоння епох. В експозиції представлено переважно роботи періоду "До", де природа промовляє про гармонію, та твори "Після" — бентежні, неспокійні образи, що відображають душевний надрив. Серед них — картина "В мій дім прийшла війна", де біль втрат переплітається з надією. "Мистецтво для мене — форма глибокого діалогу зі світом, спосіб осмислення часу та колективної травми війни через візуальне мистецтво. Після 24 лютого 2022 року моя творчість зазнала радикального переосмислення. Якщо "До" агресії я віддавала перевагу медитативному методу малювання, де природа ставала співтворцем поетичних метафор, то "Після" — працюю концептуальними серіями, досліджуючи колективну пам’ять та зміни що формують сучасну ідентичність", – сказала Ольга Локатир.

До Львова приїздить версія експозиції, що експонувалася у Музеї мистецтв у Лодзі. У НМЛ її доповнять твори з музейних фондів, що ще більше розширить мистецький контекст. Виставковий проєкт уже побував у Мадриді, Відні, Лондоні, Кельні, Братиславі, Брюсселі та Лодзі. Збірки НМЛ доповнювали експозицію у Відні та Братиславі. У 2023 році виставка отримала відзнаку Apollo Magazine Awards як проєкт року; про неї писали The Times, The Guardian та The Art Newspaper. "В епіцентрі бурі" – не лише про сміливі мистецькі пошуки початку ХХ століття. Це історія українських митців, які творили в часи революцій, втрати державності, репресій і терору та попри виклики формували модерну українську культурну ідентичність. У різні роки проєкт розвивали: Костянтин Акінша, Катерина Денисова, Олена Кашуба-Вольвач та Марина Дроботюк.

Крізь мороз, холод і стужу, крізь відстань і темряву,крізь війну... Нам так важко залишатись справжніми, так непросто залишатись оголеним чуттям, дозволяти собі ноти чуття... Ноти дотику на кінчиках пальців, світла у посмішці Коханої, чутливості на межі... Чуттєвості на пелюстках... І як її відчути крізь лютневий мороз... краплинку за краплиною... Ноту за нотою... Дев'ять фотомитців проявили свою чуттєвість крізь фотооб’єктив світлинами на стінах.

Живопис, народжений з материнської любові. Дорогі друзі, щиро запрошуємо вас відвідати особливу та непересічну виставку малярства Олени Черніньки , мами Героя — львів'янина під позивним "Лємберг" - Михайла. Дана експозиція - збірка емоціних та експресивних полотен зібраних за період 2020-2026 років. Але передусім - це тиха присвята і водночас безцінна розмова матері з сином через кольори, світло та образи... Кожна робота Олени — це спроба осягнути невидимий зв'язок, який не переривається, це тихий маніфест незламності духу та трансформації болю у творчу силу любові! Прийдіть, щоб підтримати авторку та відчути силу мистецтва, яке допомагає жити і любити далі...

"Писана" — це про вписування. У ландшафт, у памʼять, у погляд. Про подорожніх, які приходять і залишаються — назавжди або лише слідом у знайомій лінії. Про тишу, в якій природа і речі виходять на перший план, а людина стає уважним спостерігачем. Живопис Юлії Долинської — гіперреалістичний і водночас кінематографічний. Композиційні лінії ведуть погляд углиб, де зникає зайве й з'являється відчуття присутності. Тут ще нічого не знищено. І від того ця краса здається майже нереальною. Художниця працює олією на полотні, серіями — як тривалими розмовами, що не мають остаточної крапки. Над однією роботою може тривати від одного до вісімнадцяти місяців — до моменту впізнавання.

"МУІ: Маріуполь. Українська ідентичність" — інноваційний виставковий проєкт, спроба зберегти місто у часі, зафіксувати його правдиву історію та дати простір для спільного переживання й осмислення того, що було зруйновано, але не зникло. Це перша урбаністична виставка про Маріуполь, симбіоз бачення міста з мистецької та архітектурної перспектив. Інтерактивний макет міста занурює у простір за допомогою відеомапінгу та дає відчути голоси поколінь, їхню радість і біль, відчай і надію маріупольців. Експозиція дає змогу ознайомитися з усіма етапами розвитку міста: від перших поселень до періоду відродження та повномасштабного вторгнення 2022 року крізь призму світла, проєкцій та звуків.

Виставка "Знайти опору в собі" — це простір для роздумів про ціну свободи через творчість і пам'ять. У експозиції представлені роботи у різних медіа — живопис, графіка, метал, дерево та ін., де кожен твір є свідченням сформованого художнього мислення, пошуку власної мови та глибокого відчуття часу. В мультимедійному форматі представлені дипломні проєкти та окремі творчі роботи авторів, зокрема ті, що перебувають на об'єктах та в приватних колекціях. На виставці ми розповідаємо про наших героїв та запрошуємо глядача продовжити цю розповідь — кожен відвідувач може написати листа і кинути його у поштову скриньку або залишили спогад через QR-код.

Plato Project — це виставка, у якій художниця Людмила Давиденко демонструє роботу з лінією, плетінням і тілесною присутністю як способом фіксації внутрішнього стану. Проєкт виник як відповідь на глибоке внутрішнє напруження та потребу втілити пережите у матеріальну форму. Нитка стає лінією, що виходить за межі площини, обвиває гілки, взаємодіє з простором і тілом, створюючи живі, динамічні структури, вкорінені у досвід. Виставка досліджує плетіння як жест — повільний, повторюваний, заземлюючий. Кожен об'єкт — це сплетення емоції, дотику, пам'яті, що формує тимчасову зону внутрішньої рівноваги — власне "плато".

Запрошуємо Вас на авторську екскурсію художниці, роботи якої представлені в межах виставки (post-)System. Анна Варшавська протягом 8 років працювала виключно з кульковою ручкою, але звернулась і до інших медіа: інсталяція, живопис, скульптура. Особливе місце серед художніх матеріалів завжди будуть мати саме графічні матеріали: віддано закохана у звичайний графітний олівець ще з часів художньої школи. Фламандсько-українська групова виставка (post-)System досліджує різні прояви контролю в мистецтві — від жорсткого до неявного. У своїй практиці художни_ці дотримуються певної системи, яка визначає умови створення мистецького твору. Існуючі умови та сам момент творення взаємозалежні. Кожне виникнення мистецького твору повєязане з чергуванням між контролем і поступкою, організацією і дисгармонією, підпорядкуванням і порушенням. Реєстрація за вказаним посиланням

Творчий вечір на День української жінки. Запрошуємо вас на особливий вечір, присвячений силі, красі та творчості українських жінок Будемо створювати власну квіткову композицію, наповнену сенсом, гармонією та натхненням. Приєднуйся — будемо творити разом у затишній атмосфері. На вас чекає: майстер-клас зі створення квіткової композиції від @yariko_home; смачні частування від @ribshouse.lviv; живе спілкування та нові знайомства у колі творчих жінок. Бери із собою гарний настрій та приходь створювати атмосферу, наповнену жіночою силою й натхненням. Бронювання місць за вказаним номером

Інший Книжковий клуб запрошує! Південна Америка, магічний реалізм, і історія одного селища Макондо, однієї родини Буендіа, і самотність, яка триває сто років. Роман, як виховання, як сімейна хроніка, і як міф, який оживає. Також наголошуємо, якщо Ви навіть не читали книгу, або ж прочитали лише частину, приходьте хоча б, аби послухати, а може і зауважити щось цікаве.

Олександр Архипенко - українcький митець відомий на весь світ. Він реформував скульптуру - запропонувавши отвори та вигини та заглиблення як основу, він проголосив: "Cкульптура — це простір, окреслений матеріалом". "Моє життя з Олександром Архипенком" — спогади Френсіс Архипенко-Ґрей, яка була поруч зі славетним митцем протягом останніх років його життя. Ученицею Олександра та його друга дружина у книзі виклала тонкощі та особливості їхнього союзу. Невід'ємною лінією оповіді є мистецтво, процес творіння та роздуми Олександра Архипенка. Історія, у якій поєднано буденні моменти, авантюри та мистецький світ видатного художника та скульптора. Чекаємо Вас на презентації даної книги і запрошуємо до розмови з науковою редакторкою Вітою Сусак в Shum Art Gallery! Реєстрація за вказаним посиланням

ЛОНПБ і клуб "Кредо" (керівник – поетеса, заслужена діячка естрадного мистецтва України) представлятимуть літературно-музичну програму, присвячену 155-річчю від дня народження видатної української поетеси, драматургині, перекладачки та громадської діячки, символу незламності духу Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-Квітки, 1871-1913).

Запрошуємо у читацький клуб "Зелена канапа" на обговорення книги Сари Данн "Дозвіл на зраду" про сімейну пару зі смачними смаколиками і запашним чаєм. Це нетипова історія про звичайне подружжя від Сари Данн – популярної американської письменниці, журналістки та авторки комедійних телешоу. Одного разу Овен та Люсі, за прикладом знайомих, наважуються на незвичний експеримент – дозволити одне одному зраду. Усе це для того, щоб трішечки "оживити" свій шлюб. Та в коханні – як у лікуванні: найголовніше – не нашкодити…

Давно мрієте познайомитися з Андрієм особисто, підписати книжки, поспілкуватись на медичні теми чи розпитати про Северина? Тоді ви точно маєте побувати на цій зустрічі, яку організовує видавництво "Віхола" та книгарня Readeat. Андрій Сем'янків (Med Goblin) – український лікар, ветеран, письменник та блогер, автор бестселерів "Танці з кістками" та "Медицина доказова і не дуже", а також книжки поезій "Тонка коричнева лінія". Андрій понад 14 років працював в анестезіології та інтенсивній терапії. Після вторгнення 24 лютого 2022 року долучився до Сил оборони України як військовий лікар, служив командиром медичної роти Першого окремого медичного батальйону. Це турне – унікальна можливість познайомитися з Андрієм наживо, адже це вперше він презентуватиме "Танці з кістками". А ще – відверто поговорити про медицину, цивільну та військову, професійну деформацію лікарів. Автор розкаже, чи могли б його герої існувати у реальному житті. Квитки можна придбати за вказаним посиланням

"Хочу" — це унікальний літературний проєкт акторки та активістки Джилліан Андерсон, яка запропонувала жінкам з усього світу анонімно поділитися своїми найпотаємнішими сексуальними фантазіями. У результаті народилася книжка, в якій зібрано тисячі листів — чесних, інтимних, кумедних, болісних і навіть шокуючих. У цих історіях звучить багатоголосся жіночого досвіду: від підлітків, які тільки пізнають свою сексуальність, до зрілих жінок, які відкривають для себе нову свободу після менопаузи. Від самотніх і розчарованих знайомствами онлайн — до тих, хто роками живе в усталених стосунках. Усі вони розповідають про свої потаємні бажання — те, що зазвичай приховують навіть від найближчих. Реєстрація за вказаним посиланням

Роман "Служниця" Фріди Макфадден розповідає про колишню ув'язнену Міллі Келловей, яка влаштовується хатньою робітницею у багату сім'ю. Спочатку Міллі здається, що її господарка Ніна Вінчестер має проблеми з головою, але це омана, натомість правда виявляється дуже страшною.