Мистецькі заходи у Львові

ZAG представляє новий виставковий проєкт, що докорінно змінює оптику сприйняття українського мистця. Спільно з Національним музеєм Тараса Шевченк  ми експонуємо 58 знакових творів: від академічного живопису до соціальної графіки. "В українській культурі Шевченко не ікона, а критерій: чи є в словах чесність, чи є розуміння, що свобода — не подарунок, а зусилля?" — Христина Береговська, кураторка проєкту, докторка мистецтвознавства.

Запрошуємо на відкриття виставки картин і оповідок художника й загиблого воїна Володимира Чорного — "Глибокий Чорний". Крім роботи з мистецькими практиками, зокрема у своїй улюбленій техніці офорту, Чорний працював як художник-декоратор для фільмів. Саме його руками творилися атмосфери стрічок "Памфір", "Залізні метелики", "Брама", "Наші котики", "Віддана" тощо. Як художник-постановник і художник-декоратор працював над кліпами для гуртів "Океан Ельзи", "DREZDEN", "ТНМК" та багато інших. З початком повномасштабного вторгнення Росії митець долучився до лав ЗСУ як доброволець, де отримав псевдо "Кара" (що у тюркських мовах означає чорний). Загинув 9 травня 2023 року в бою. На виставці будуть представлені картини митця, створені в офорті, мідні форми, з яких були надруковані роботи, а також малюнки, ескізи й фотографії Чорного зі знімальних майданчиків стрічок, над якими він працював. Також, можна буде прочитати оповідки, які Чорний надсилав своїм друзям "із нуля".

Ми пропонуємо в просторі здійснити подорож часом і поєднати твори з далекого минулого з тим, що було створено в нові часи. Катування й увінчання Ісуса Христа, Тайна вечеря, зрада Іуди, суд у Понтія Пілата, демонстрація натовпу з вигуком "Ecce Homo!", Хресна дорога, розп'яття, розігрування одягу, смерть на хресті, сходження в пекло та Воскресіння. Усе це — від давньої ікони з сюжетами Страстей, через графічні роботи готичного Мартіна Шонгауера, цикли Альбрехта Дюрера і Кранаха, офорти Рембрандта, рисунки Макса Клінгера — до творів 1980-х років Володимира Лободи; образів ангелів, святих і розп'ять Альбіни Ялози; робіт Дмитра Молдованова, який помістив сюжет Страстей у міські пейзажі рідного Миколаєва; народної скульптури розп'ять Христа та інструментів Страстей, музики і кіно: "Ісус Христос — Суперзірка", "Остання спокуса Христа" — і багато іншого в насиченій кураторській селекції.

Хто вони — герої найбільшого і, можливо, найважливішого графічного циклу Георгія Якутовича? Це ті, хто роками оточували його гірський світ: прості, колоритні, щирі та мудрі. Відкривши для себе красу природи і людей, Георгій став головним промоутером регіону у своєму середовищі: возив митців і друзів у гори, ділився красою ландшафтів, лісів і річок. Карпатська тема стала провідною лінією його творчості, адже саме Карпати принесли розуміння, куди рухатися — як художньо, так і особисто, відкривши в художникові українську ідентичність. Запрошуємо на виставку, щоб побачити цикл, який у певному сенсі підсумовує творчість Георгія Якутовича. Це його остання велика серія — присвячена тим, хто став частиною його особливого, духовного, вільного світу, пов’язаного з природою та мистецтвом.

Запрошуємо на виставку "Симеон Старунський. Мученик з Карпат", присвячену постаті блаженного священномученика Симеона Лукача – свідка віри, життєвий шлях якого був тісно пов'язаний зі Старунею, де він народився, служив і завершив свій земний шлях.

Ця виставка присвячена постаті львів'янина, українсько-польського графіка, живописця та громадського діяча Лева Ґеца, від народження якого цьогоріч виповнюється 130 років. Про життя Лева Ґеца можна зняти стрічку — і це точно буде пригодницький екшн: він служив у лавах УСС, закінчив Краківську академію мистецтв, а потім викладав там, заснував і багато років очолював музей "Лемківщина" у Сяноку, перебував під ретельним наглядом служби безпеки ПНР, пройшов арешти і допити. І попри все залишив чималий мистецький спадок. На виставці будуть представлені репродукції творів художника, оригінали яких 60 років тому він подарував історичному музеєві Кракова, а також оригінальні документи, які розповідають про життя художника у 1950-60-х роках: каталоги виставок, віднайдені архівні документи, світлини тощо.

"Чорнобиль – це не лише спогад, це урок, який триває 40 років!", – Олег Векленко, український графік та дизайнер, ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС, президент Міжнародної триєнале екологічного плаката і графіки "4-й Блок". Плакатна акція "Nuclear Scar: PAST · PRESENT · FUTURE" – це міжнародна мистецька рефлексія до 40-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС. Виставка об'єднує роботи професійних дизайнерів та молодих митців, які переосмислюють трагедію 1986 року крізь призму сучасних загроз. Роботи серії репрезентують дві ключові ліній: тяглість територіальної небезпеки та метафору "ядерного шраму" на тлі світової екології. Експозиція є символічним візуальним закликом до глобальної відповідальності, що має за мету запобігти повторенню подібних катастроф. Адже екопостери серії візуалізують "травму", яку залишила чорнобильська техногенна катастрофа у пам'яті людства. Крім того, автори робіт виражають позицію усвідомлення того, що ядерна загроза не залишилася в минулому, а є безперервним викликом для сьогодення та майбутнього.

Марцін Сутрик – доктор мистецтв, художник і ад'юнкт Інституту образотворчих мистецтв Університету в Седльцях. Працює в галузі живопису та фотографії, досліджуючи взаємодію кольору, емоції та людського досвіду. Експозиція презентує серію робіт, присвячених осмисленню сакральної тематики. У центрі художніх пошуків митця образ Христа, як символ страждання, жертовності та духовного відродження. У своїх роботах автор звертається до глибоких духовних і філософських тем, переосмислюючи традиційні християнські символи. Живопис Марціна Сутрика вирізняється експресивною манерою, насиченою символікою та прагненням до внутрішнього діалогу з глядачем. Його полотна не лише відтворюють релігійні сюжети, а й спонукають до роздумів про сутність людини, її вибір і відповідальність. Виставка "Се Людина" організована за сприяння Генерального консула Республіки Польща у Львові. У рамках виставки митець презентує однойменний каталог, що розкриває ідеї проєкту – роздуми про людську природу, страждання, гідність і сучасний стан людини.

Український католицький університет UCuniversity запрошує львів'ян та гостей міста відкрити літопис українського зерна – історію праці, сили та тяглості поколінь. "Зерновими стежками Миколаєва" – це розповідь про силу українського хлібороба, про тяжку працю та про глибокий зв'язок людини із землею. Про хліб як щоденний дар і водночас як символ єдності, який об'єднує родини, громади та народ. Це шлях зерна крізь час – від перших знарядь обробітку землі до сучасних агротехнологій, від ручної праці до технологічного прогресу. Це історія людей. Тих, хто з покоління в покоління працює на землі, формуючи основу української економіки та ідентичності, зберігаючи вірність своїм цінностям: праці, відповідальності та любові до рідного краю. Окремий акцент – постать Героя України Олексія Вадатурського. Його діяльність стала прикладом того, як віра у свою справу, наполегливість і відповідальність можуть змінювати країну.

Запрошуємо до Львівського скансену на відкриття виставки подружжя Володимира та Юлії Семківих "Сіль солодка". Юлія відома своїми живописними роботами та колажами, а особливу увагу у її творчості займає праця з папером – його текстурою та властивостями. Володимир натомість є скульптором, який використовує у роботі тривкі метал, камінь, а в останній час робить акцент на дереві. Попри різницю в матерії та жанрах вони творять спільні проєкти, що допомагають простежити зв'язок двох, на перший погляд, непоєднуваних матеріалів. Проєкт відсилає глядача до Нагірної проповіді Ісуса Христа: "Ви — сіль землі [...] Ви - світло світу". Ті слова були звернені до апостолів і численного натовпу людей (до нас з вами?), що йшли послухати проповідника, а сама проповідь є концентрацією Христового вчення. Чому сіль солодка? Бо родиться з любові… Бо стає солодкою в радості від праці, зусиль, руху та стійкості.

"Кому належить краєвид? Торфовище" — перший проєкт із серії, яку команда ЛКП "Львівське радіо" реалізовує у формі Мережі Культур і Технологій у місце-просторі ДІМ42. Назва — не риторичне запитання. Це спроба поставити під сумнів антропоцентричне право на землю й ландшафт: хто вирішує? що з ним робити? кому він служить? чиїм голосом говорить? Виставка починається локально — з ландшафтного заказника "Торфовище Білогорща" та торфовища в Дублянах — і поступово розширюється до загальноукраїнського контексту, а далі виходить за межі країни: до досвіду Шотландії, Англії та Нідерландів. Три тематичні частини: регіон Малого Полісся, безпосередньо Торфовище Білогорща, і "Зелений щит" — природні ландшафти як чинник захисту і стійкості. Фотографія, відео, інсталяція, малярство, комікс — різні мови, якими говорить одна тема.

Запрошуємо тебе до Львіварні на відкриття виставки Богдана Сікотовського — художника, який понад 40 років працював програмістом, але водночас створював світ, сповнений світла, кольору і глибоких емоцій. У своїх роботах митець передає атмосферу старого Львова з його вуличками та храмами, красу українських пейзажів і Карпат, тепло рідного краю та простих моментів життя. Його картини невеликі за розміром, але дуже глибокі за відчуттям. В них багато світла, кольору і тихої емоції, яку хочеться прожити. Художник працює мастихіном і створив власний впізнаваний стиль. Тому кожна його робота має особливий характер. Приходь у Львіварню, щоб поєднати мистецтво, атмосферу і гарний настрій!

Запрошуємо вас відвідати виставку "Дикі трави" Богдана Кухарського. Поле — символ безмежності, простір, відкритий для самопізнання. Дикі трави, заповнюючи його, формують відчуття нескінченності. Богдан Кухарський масштабує майже непомітні рослини до двометрових об'єктів, перетворюючи їх на самостійні скульптурні форми. Те, що ми можемо ненароком потоптати ногами, тут набуває статусу головного героя. Це вже не фон, а рослини, які варті особливої уваги. На відкритті ви зможете особисто поспілкуватися з художником, зануритися в простір виставки та поставити питання які вас цікавлять.

Це перша повна презентація циклу робіт, над яким художник працював починаючи з 2014 року, а завершив у 2025-му виходом однойменного артбуку ist publishing, як він зазвичай робить наприкінці кожного важливого творчого етапу. Виставка в анфіладах музею розкриває магістральні теми всієї практики Макова, якими є місто і місце. Але, на відміну від попередніх великих проєктів художника ("Місце", "Сади", "Paradiso Perduto"), в "Абракадабрі" місто поступово деконструюється, а місце — порожніє. Для виставки у Львові Маков створить також нову роботу безпосередньо в просторі музею: бінарним кодом художник відтворить цитату з важливого для нього роману Італо Кальвіно "Міста незримі". "Цей проєкт про зміни в добу непевності, яким годі дати визначення словами, але можна принаймні спробувати наблизитися через художню метафору. Назву циклу художник тлумачить як "щось, що не має пояснення та суперечить здоровому глузду, щось абсолютно несумісне з повсякденним життям"", — коментують кураторки Марія Ланько та Liza German.

Запрошуємо відвідати мистецький проєкт "Франкіана", створеного студентами кафедри графіки та мистецтва книги Інституту поліграфії та медійних технологій Національного університету "Львівська політехніка" в ювілейний рік Івана Франка. Експозиція налічує понад 50 графічних і шрифтових робіт студентів першого та другого курсів, створених у межах дисциплін "Мистецтво рукописного шрифту" та "Естамп (лінорит)", і є результатом як фахового навчального процесу, так і творчого осмислення постаті видатного майстра слова. Кожна робота на цій виставці має своє обличчя. Попри спільну тему, вони не повторюють одна одну, а радше демонструють індивідуальність авторів. Для когось Франко — це передусім слово і текст, для когось — символ і образ, для іншого — внутрішній стан чи запитання. У цьому різноголоссі й проявляється справжня цінність проєкту.

До 770-річчя Львова гостей та жителів міста та області запрошують на особливу виставку – "Лев і Констанція". Це історія кохання і державницького рішення: князь Данило Галицький одружив свого сина Лева Даниловича з угорською принцесою Констанцією Угорською та подарував їм місто, яке сьогодні ми знаємо як Львів. Кажуть, Констанція сумувала за рідним краєм, тому для неї у місті звели храм Церкву Івана Хрестителя. А сам Лев зробив Львів столицею – і з того часу він не втрачає свого значення. Окрім історії, на виставці – сучасне мистецтво. Роботи Микола Ступінський відкривають світ через деталі та глибокі сенси у власному стилі. Хороша нагода побачити знайому історію Львова по-новому.

Запрошуємо на вернісаж виставки живопису Романа Дуба "Елегія квітів і Муз", куратор виставки — Зоріана Мірус. В часі події прозвучить авторська поезія Наталії Попілевич зі збірки "Моїх думок пекучий жар" у супроводі фортепіано. Художник продовжує розвивати одну з ключових тем своєї творчості — образ жінки та квітів, що органічно поєднуються у витончених композиціях, сповнених емоції та кольору. Саме ця тема стане окрасою натхненного травня. У роботах Роман Дуб активно експериментує з кольоровою палітрою та художньою формою, запрошуючи глядача до власного, особистого прочитання образу Музи. Роман Дуб — сучасний український художник із виразним стилем та схильністю до експерименту. Член Національної спілки художників України.

Запрошуємо на виставку вишивок, створених правнучкою Івана Франка Адріанною Галущак. Це теплий дотик до історії, родинної пам'яті та живої традиції. У представленій експозиції поєднуються витончені серветки, жіночі блузки та чоловічі сорочки, оздоблені автентичними галицькими взорами. Кожен виріб — це не просто декоративна річ, а носій символіки, закодованих побажань добра, захисту та гармонії. Особливе місце у виставці займають роботи, пов'язані з родиною Франка — нащадками видатного українського письменника та мислителя. У цих вишивках відчутна тяглість поколінь: традиційні орнаменти передаються як родинний скарб, зберігаючи індивідуальний стиль та дух часу. Червоні й чорні нитки, геометричні та рослинні мотиви, делікатна ручна праця — усе це створює цілісну картину культурної спадщини, яка живе й розвивається. Виставка розкриває не лише естетику вишивки, а й глибину сімейних традицій, де кожен стібок є проявом любові, пам'яті та ідентичності.

Населений пункт під назвою Фріденфельд, з німецької – Мирне Поле, годі шукати на сучасних мапах. Нині це село Терсянка на Запоріжжі. Всього за 30 кілометрів від лінії фронту воно зазнає постійних російських атак і вже вдруге за свою історію переживає знелюднення. Восени 2025 року команда "Гуляйпільських старожитностей" відшукала у Терсянці фотоплівки 1950–1960-х років. Їхнім автором був фотограф-аматор Олександр Панов. Вони стали основою цього виставкового проєкту. Ці фото не просто документують вигляд сільського ландшафту та повсякденне життя людей, які його населяли, а й формують колективний портрет регіону понад пів століття тому. Чи достатньо їх, щоб зберегти пам'ять про те, що близьке до втрати? Виставка створена за підтримки Rosa Luxemburg Stiftung в Україні з коштів Міністерства економічного співробітництва та розвитку ФРН (BMZ).

Поняття тилу в умовах повномасштабної війни є відносним. Для частини суспільства його існування ставиться під сумнів: війна охоплює всю територію країни, змінюючи відчуття безпеки та побуту. Водночас для тих, хто повертається з лінії фронту, контраст між зонами безпосередньої небезпеки та містами, де життя триває, відчувається особливо гостро. У цьому сенсі тил можна визначити як простір, де існування – попри постійні загрози – залишається можливим у своєму продовженні. "Виставка до дня міста. Музей реальності" звертається в назві до ідеї класичної експозиції "результатів року", що оприявнюють оновлені пріоритетні практики взаємодії суспільства та міста, які становлять собою такий собі "музей реальності". Експозиція пропонує розглядати тил як сукупність практик, що формують можливість життя й солідарності в умовах війни.

Для Михайла Поживанова, чия життєва траєкторія охоплює політику, науку й культурну діяльність, звернення до малярства постає не як прагнення вибудувати професійну мистецьку кар'єру, а радше як сміливий творчий експеримент, що відкриває ще одну особливу грань його індивідуальності. Живопис для митця є формою самопізнання й внутрішнього відновлення, а також інструментом розуміння світу через емоційний досвід, який дає змогу по-новому передавати власні внутрішні стани. "Мої творчі пошуки тривають у кожній новій картині, із кожним новим образом, який вдається передати на полотні", – зазначає художник. Автор прагне виразити власне бачення світу й виявляє виняткову щирість у творчому процесі. Саме ця відвертість і робить його живопис переконливим. – Ольга Луковська, доктор мистецтвознавства.

"Справжній сенс життя -садити дерева,у тіні яких ти не сподіваєшся сидіти" - давньогрецьке прислів'я. У час тотального неспокою та втрати ціннісних орієнтирів "Сад" Наталії Павлюк зосереджує нас на пошуку внутрішньої гармонії, наче на медитації. Адже сад — це місце, де ми переходимо рубіж між нашим внутрішнім мікрокосмом і природним макрокосмом! Не існує завершеного саду. Він постійно змінюється, як і його садівник/автор/творець. Сад - це віддзеркалення внутрішнього відчуття Едему. Попри всю утопію такого уявлення абсолюту краси — ми все одно намагаємося його досягти, а художники відображають в картинах. Водночас скульптурні об'єкти у вигляді квітів Юлії Білоус додають виставці вимір руху, переводять нашу увагу у тривимірну площину. Невагомі конструкції з ніжними пелюстками, що розкриваються й тягнуться до світла, нагадують про вразливість і водночас силу життя.

"Дві кімнати" – персональна виставка Анастасії Буднікової – редукція до прямого значення, позбавлена метафоричної надбудови, що досліджує стан невизначеності, очікування й психологічного напруження через образи побутових та знайомих об'єктів, що опиняються у химерних, відчужених ситуаціях. У своїх живописних і графічних роботах художниця звертається до образів не навантажених попередньо заданою символікою, вони не претендують на іконічність. Об'єкти зберігають свою впізнаваність, їхні контури не розчиняються, а функціональні ознаки не піддаються прямій деструкції. Відмова від очевидної деформації стає причиною головного зсуву: предмет перестає гарантувати власну тотожність. Його "названість" більше не забезпечує його зрозумілість.

У Sense Hub Lviv відбувається виставка "Харківський код" — роботи чотирьох художників, які виросли в традиції харківської школи живопису: Дар'ї Хрисанфової, Лесі Камінної, Юрія Кузнєцова та Ксенії Логвиненко. Квіти і рослини як символи внутрішньої сили. Портрети, де головне — не схожість, а стан людини. Міські пейзажі Харкова, в яких архітектура і рух стають живописною мовою. Природні сцени, де колір і фактура важливіші за деталі. Виставку організувала Громадська Спілка "Мистецький Експортний Кластер" — платформа, що відкриває українське мистецтво світові.

Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького спільно з ГО "Музей авангарду" презентують виставковий проєкт "Першообрази", приурочений до 80-річчя Анатолія Криволапа. Художник є майстром українського нефігуративного живопису й належить до кола митців, чиї практики формують репутацію українського мистецтва у світовому контексті. Експозиція пропонує поглянути на творчість художника крізь призму пошуку первинного образу — того, що передує формі та визначає її сутність. Тут поєднано нефігуративний живопис різних періодів із сакральним досвідом митця — іконами, створеними під час розпису храму в Липівці на Київщині. Окремий акцент — мультимедійний проєкт "ХРАМ", присвячений церкві Покрова Пресвятої Богородиці в Липівці, пошкодженій внаслідок обстрілів у 2022 році. Виставка розгортається як діалог між творенням і руйнуванням, пам’яттю та відновленням, наголошуючи на незнищенності образу навіть у час війни.

Запрошуємо вас спільно з ветеранським простором "Вибір" на відкриття виставки старовинних вишитих сорочок, приуроченої до Дня Матері. Приходьте разом із найріднішими, щоб доторкнутися до історії, яка вишита серцем. Чекаємо на вас!

«Вісь часу» — це спроба осмислити стан, у якому час втрачає лінійність і перестає бути послідовністю подій. У центрі проєкту — не хронологія, а зсув сприйняття. Час тут не рухається вперед. Він зупиняється, розтягується й нашаровується. Це про стан, у якому звичні образи ще впізнавані, але вже втратили стабільність. Проєкт вибудовується на співіснуванні двох способів бачення. Один — спрямований на фіксацію: він утримує форму, зводить зображення до мінімуму, залишаючи лише необхідне. Інший — пов'язаний із розпадом: форма розчиняється, зображення втрачає чіткість, поступаючись місцем стану, світлу, фактурі. Напруга між цими двома полюсами формує внутрішню структуру виставки. Між фіксацією і розпадом, між формою і її зникненням виникає напруга — простір, де існує досвід.

Мультимедійна серія, що поєднує ліногравюру, скульптуру та мозаїку. Це дослідження точної межі, де перетинаються культурна пам'ять, міфологія та колективний досвід. Спираючись на український фольклор та приховані глибинні сюжети, авторка розглядає ідентичність як безперервний процес, що будується не лише на здобутках, а й на випробуваннях.

@maysternia_mriyi, Простір можливостей та @ngo.edyni.serzya щиро запрошують вас відвідати виставку картин "Мрії на кінчику пензля" — простір, де можна сповільнитись, подивитися на мистецтво без поспіху та відчути його по-своєму. Тут кожна картина — це окрема історія, до якої можна повернутись кілька разів і щоразу побачити щось нове. Це виставка про близькість до мистецтва, де важливим є не лише результат, а й процес, контекст і люди, які стоять за роботами. Вона формує відчуття відкритості, прийняття, роблячи мистецтво зрозумілим, живим і доступним для кожного.

Софія Короткевич – візуальна мисткиня зі Львова, яка працює з графікою, інсталяцією та відео, художнім склом і енвайронмент-артом. У своїй практиці авторка досліджує сучасність як археологічний шар, простір, у якому зберігаються сліди досвідів, подій й взаємодії людини з середовищем. В експозиції представлені роботи з серії "Ландшафт, записаний зі слів" – понад 100 унікальних принтів, створених у техніках сухої голки, монотипії та змішаних медіа. Через абстрактні форми, текстури й фрагментарні образи художниця формує власне уявлення про степ, знайомий радше через пам'ять, оповіді та внутрішні проекції, ніж через безпосередній досвід. Матеріалом для частини робіт стали рослини, надіслані з передової, де служать друзі авторки. Деякі принти залишаються порожніми – як позначення степу як місця в пам'яті, про яке немає справжніх спогадів, де власні враження неможливо заповнити чужими.

Запрошуємо на виставку "Обережно, морозиво!" студенток кафедри монументально-декоративної скульптури ОР Магіст Олени Ткач та Анастасії Копач. Виставка досліджує природу насолоди та її наслідки. Вона показує, що задоволення, за своєю природою, завжди є чимось приємним, однак вирішальним стає те, до чого воно зрештою приводить — від позитивно несподіваних змін до руйнівних залежностей і втрат. Морозиво у виставці постає символом швидкоплинної радості та миттєвої втіхи. Кожна скульптурна композиція відкриває нову сторону цього явища, демонструє насолоду неоднозначно та пропонує замислитися над тим, яку ціну ми готові платити за це задоволення. Важливими в даному контексті є текстури та матеріали. Гладкі та глянцеві поверхні символізують радість, а зміни текстур та форм ілюструють різні варіанти подальших подій. Глядачі спостерігають як проста втіха перетворюється на складні емоції.

У творчості Сергія Гая є основні мотиви: вершники, оголене людське тіло та натюрморти. Майстерно передані грою контрастів і кольорів, чітких та вільних мазків, ці, на перший погляд, нічим не пов'язані сюжети зображають світ - динамічний та статичний. Так, натюрморт за своєю суттю має на меті показати схоплений момент, застиглу природу - фр. nature morte - "мертва природа". Англійською цей жанр зветься still life, апелюючи до нерухомості зображених об'єктів. Живі квіти втілюють красу та гармонію навколишнього світу, зафіксовану на полотні. Яскраві кольорові плями, скомбіновані рукою людини у прекрасний букет, демонструють взаємодію раціональності людського розуму та естетики природи. В античній філософії тіло розумілося як точка перетину, де стикалися два всесвіти: мікрокосм - внутрішній світ людини - та макрокосм - зовнішній порядок всесвіту. Так, фігури у творчості Сергія Гая ніби виринають із простору: вони не відокремлені, а є частиною цілого.

Вперше з часів Незалежності України у Львові – велика ретроспектива Олександра Мурашка, українського художника світової слави. Вона стане однією з головних мистецьких сенсацій року. Національний художній музей України (NAMU) та Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького представляють масштабний проєкт "Олександр Мурашко. Кольорові модуляції", присвячений 150-річчю від дня народження митця. Понад 60 робіт – від ранніх академічних творів до експресивних полотен останніх років – із фондів NAMU, а також зі збірки нашого музею та приватної колекції родини Понамарчуків. А ще – рідкісні архівні світлини художника та його оточення, унікальні біографічні документи. Після успіху в Києві виставка вперше приїжджає до Львова та продовжує співпрацю NAMU і НМЛ — одразу після великого модерністського проєкту. У НМЛ також можна придбати каталог виставки, презентація якого відбулася напередодні в Києві.

Ікона "Богородиця Одигітрія" – це винятковий твір давньоукраїнського сакрального мистецтва, який походить із церкви Успіння Богородиці у Дорогобужі на Волині. Монументальність образу, глибока емоційність та архаїчна пластика живопису роблять ікону однією з найцінніших і найзагадковіших пам'яток українського середньовічного мистецтва. Вона поєднує в собі візантійську традицію і самобутні риси волинської школи іконопису. Упродовж 2024–2025 років фахівці Львівської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України здійснили масштабний комплекс досліджень і консерваційно-реставраційних робіт, завдяки яким вдалося не лише стабілізувати стан пам'ятки, а й глибше розкрити її технологічні та художні особливості. Відвідувачі виставки матимуть змогу побачити відреставровану ікону зблизька та дізнатися більше про процес її дослідження, консервації та реставрації.

Запрошуємо на відкриття фотовиставки "Іскрою" бійців 3 Окремої Штурмової Бригади Батальйону Безпілотних Систем. @bbs3ab. "Іскра, яку носим в собі ми, ще з мирного безтурботного життя. Яку змогли пронести крізь дощі, шторми і негоди. Іскрою ділимось з вами…, бо в серці маємо те, що не вмирає". Автори фотографій: Друг Фуджі @arts.sergeev і Курбас @nikolaev_kirillll.

Проєкт досліджує стан життя "на паузі" — коли майбутнє відкладається, а теперішнє сприймається як тимчасове. Експозиція осмислює досвід відкладеного життя в умовах війни й не тільки. Це тема, у якій багато хто зможе розпізнати власні знайомі стани. У виставці будуть представлені роботи 19 українських митців із різних регіонів України та з-за кордону. Проєкт створено групою кураторів Only.one.project у колаборації з Rukh Art Hub.

Фотошкола "Фотограф з 0" разом з @homin.lviv запрошуємо вас на урочисте відкриття фотовиставки "Любов врятує світ". Ця виставка приурочена до 5-річчя фотошколи "Фотограф з 0" та об'єднала фотографів-випускників нашої школи з усього світу. "Любов врятує світ" — це виставка про справжні емоції, почуття та моменти, які хочеться проживати знову. Про любов до людей, сім'ї, життя, свободи та світу навколо.

Фотографія може бути не лише способом зафіксувати місто, а й способом його відчути. У проєкті "Мій Вільнюс" Віргіліюс Усінавічюс-Аугуліс звертається до особистого бачення міського простору — інтуїтивного, вільного від очікувань і функціональності. Це фотографія, створена "для себе", поза прагненням зафіксувати подію чи пояснити реальність. Його зображення не прив'язані до вирішального моменту — вони існують як простір для споглядання. У них більше тиші, ніж події; більше відчуття, ніж факту. Працюючи з панорамною камерою, автор розширює межі кадру, дозволяючи місту розгортатися інакше — повільніше, глибше, з відчуттям дистанції. Туман, який часто з'являється в роботах, не приховує, а навпаки — вибудовує композицію, підкреслює головне і віддаляє зображення від буденності. Важливою частиною проєкту є аналогові відбитки, надруковані автором вручну. У них фотографія постає як об'єкт — недосконалий, але живий, такий, що зберігає слід часу і жесту.

Виставка Марти Ластовської "Прихована небезпека" у Галереї органного залу – це мистецька рефлексія на одну з найболючіших проблем сучасної України. Це виставка-нагадування про мінний терор, який став формою прихованої агресії росії проти нашого майбутнього. Сьогодні близько третини території України вважається потенційно небезпечною. Міни – це пряма щоденна загроза життю. Це невидимий бар'єр, що блокує роботу аграріїв, руйнує екосистеми та зупиняє відновлення цілих регіонів. Ця експозиція нагадування про повсякденну небезпеку. Мінний терор – це спроба вкрасти наше майбутнє, заблокувавши можливість відновлення та життя на власній землі.  Марта Ластовська у своїх роботах використовує матеріали, що імітують землю, уламки та сліди руйнування – крихкі й нестабільні поверхні порушеного ландшафту, де кожен крок може бути фатальним, а звичний пейзаж приховує смертельну небезпеку. Квитки можна придбати у касі органного залу та за вказаним посиланням

"Глибина" — це запрошення до внутрішньої подорожі, де погляд фокусується не на поверхні, а на самій суті речей. Це простір, де мистецтво стає актом відвертости, а полотно — дзеркалом підсвідомого. У кожній роботі закладено шлях крізь різні стани: близькість та любов, що дарують опору; біль та самотність, що вимагають визнання; глибинна суть, що ховається за нашаруваннями. І кожна з робіт — це трансформаційний процес. Це момент випірнання на поверхню, але вже з новим, цінним усвідомленням. Занурення у власну глибину, у саме ядро свого "Я", потребує неабиякої сміливости. Саме там, у темряві незвіданого, приховані справжні скарби — кристалізований досвід, що стає нашою Силою. Як авторка Анна проходить цей шлях особисто, проживаючи кожну лінію та колір як містерію самопізнання. Як арт-терапевтка вона супроводжує в цей шлях инших. Ця виставка про те, що за кожним поринанням обов’язково слідує світло нових усвідомлень.

Чи завжди той, кого вважаємо негативним персонажем, справді є таким? У народній культурі та міфології межа між абсолютним добром і абсолютним злом не зникає, проте часто вони сприймаються взаємозалежно – одне завжди містить у собі відлуння іншого. "Рогаті, волохаті, мальовані казки" – виставка Тараса Кеба, що запрошує до переосмислення образів істот, які існують на межі страху, захоплення й невідомого. Вона занурює у світ давніх вірувань, де рогаті створіння були не лише уособленням темних сил, а й носіями глибших, суперечливих сенсів. Окремі роботи доповнені казками, які написав сам автор на основі народних приповідок про чортів, де завжди мудра або розторопна людина перемагає витівки нечистої сили.

У галереї "ФілАрт", що діє у стінах Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика, відкривається виставка знакового художника сучасності Михайла Демцю "Барви музики", присвячена 45-річчю Міжнародного фестивалю "Віртуози". Уже багато років музика є одним із головних джерел натхнення для митця. У своїх роботах Михайло Демцю не просто зображає музикантів — він ловить сам момент звучання. Його живопис дихає ритмом, рухається разом із мелодією, пульсує кольором. Тут фарби звучать, а лінії ведуть власну партію. Ця виставка особливо резонує з атмосферою фестивалю "Віртуози", адже і музика, і живопис тут говорять однією мовою — мовою емоцій, свободи й творчості. "Барви музики" — це запрошення не лише дивитися, а відчувати. Прислухатися до кольору. Побачити звук. І, можливо, відкрити для себе музику по-новому. Квитки можна придбати у касі філармонії та за вказаним посиланням

"Я Мар'яна — ілюстраторка та дизайнерка одягу. У своїх роботах намагаюся поєднати ці інтереси, надаючи перевагу тому чи іншому залежно від настрою. Хоча тематика робіт може змінюватися, занурити глядача в їхню атмосферу є однією з моїх цілей. Я прагну передати емоцію незалежно чи це чорно-біла графіка, чи то живопис з його різноманіттям кольорів. Деякі роботи є частиною однієї історії, яка вже багато років снує в закутках моєї голови. Вона ще не набула конкретики, тому будь-які спроби пояснення будуть марні. Зрештою, поки маю лише ілюстрації-уривки, які є спробою її вловити. Маю мету, щоб це переросло в значно більший проєкт у майбутньому.Також тут представлені ескізи сценічних костюмів, натхненні гуртом Вежа Хмар та їхнім альбомом "Її чотири обличчя", який умовно поділений на чотири частини: Ніч, Мертві, Звір та Жінка. За словами однієї з учасниць, це вилучене з обрядових пісень поняття Сили та, власне, її облич."

Благодійна виставка робіт вихованців Навчально-реабілітаційного центру "Мрія". Свої картини в авторських малярських техніках представлять семеро талановитих учнів художньої студії "Дивотвір". Усі роботи діти з особливими освітніми потребами створили під керівництвом мисткинь Зоряни Буц та Надії Капінос, зобразивши у них свої мрії про мирне майбутнє, квіти та птахів. Відвідувачі експозиції зможуть придбати полотна або зробити добровільний внесок. Усі зібрані кошти будуть спрямовані на організацію літнього табору для вихованців центру "Мрія".

Проєкт об'єднує кілька серій, серед яких "Кантрі Хорор", "Inner World", "Натюрморт" та вишиті пальта, і досліджує культуру як живий процес постійних змін та переосмислень. У роботах художниці переплітаються фольклор, орнамент, попкультура, текстиль і тілесність, формуючи багатошаровий простір між земним і небесним, матеріальним і символічним. Текстиль у практиці авторки виходить за межі декоративності й стає способом мислення — через нашарування образів, цитат і культурних кодів. Звертаючись до українських легенд, історії мистецтва та сучасної візуальної мови, Анастасія Подерв'янська створює роботи, у яких знайомі образи відкриваються для нових прочитань. Художниця працює з живописом, левкасом, текстилем, колажем і ручною вишивкою, а також створює костюми та сценографію для театральних постановок. "Явища земні і небесні" — це виставка про нестійкі межі між образом і матерією, пам’яттю та трансформацією, традицією і сучасністю.

2026 рік на Львівщині оголошений роком Бориса Возницького, 100-літній ювілей якого відзначаємо 16 квітня. Виставка "Код Возницького" приурочена до цієї дати і має на меті "розшифрувати" справжній сенс діяльності Бориса Возницького, ту місію, що багатьом в минулому і зараз здається незрозумілою. На цій виставці можна ознайомитися із повною інформацією про життя та діяльність Бориса Возницького, зокрема про його ключові досягнення та внесок у збереження культурної спадщини. Кожен етап його діяльності, про який розповідає експозиція виставки, підсилюється інтерактивним супроводом, меморіальними речима, архівними фотографіями та оригінальними експонатами. У контексті виставки відбудеться погашення тематичної марки.

Запрошуємо на персональну виставку художниці Тетяни Могилат. Експозиція об'єднує понад 40 років творчого шляху авторки. В основі виставки — натурні та символічні твори, виконані в техніках олійного живопису, акварелі, пастелі та графіки. Хронологія робіт охоплює період від 1982 року (найбільш ранній "Натюрморт з грушкою") до сьогодення (робота 2026 року "Небо і земля нині торжествують!"). "Художниця вправно володіє розмаїтими засобами письма при передачі палітри прихованих процесів руху в широкому діапазоні проявів життя. Ще іншою творчою якістю Тетяни Могилат є її досвід роботи в методології алегоричної композиції. Для підсилення символічного змісту таких творів авторка збагачує стильову основу малюнку, збагачуючи композиції концептуальною мережею прихованих філософських смислів", - зазначає мистецтвознавець Роман Яців.

Поки Львів оговтується від неймовірних кольорів Олександра Мурашка, Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького готує ще одну подію, про яку говоритимуть усі. Виставка "Стефанія Шабатура. Вогонь спротиву" – перший настільки масштабний проєкт, присвячений легендарній шістдесятниці, дисидентці та художниці. Вперше глядачі побачать майже всю творчу спадщину Стефанії Шабатури: гобелени, верети, килими, ліжники, одяг, ескізи та проєкти нереалізованих творів. Багато з цих речей раніше ніколи не експонувалися. Серед текстильних композицій – знакові гобелени "Кассандра" та "Леся Українка", вилучені під час арешту мисткині й використані радянською владою як "докази" у справі проти неї. А ще – понад пів сотні графічних робіт 1960–1980-х років, особисті речі, листи, фотографії та документи, що розкривають Стефанію Шабатуру не лише як художницю, а як одну з найсильніших постатей українського спротиву. На виставці буде представлено твори та архівні матеріали з родинної колекції Тетяни Романишин.

Запрошуємо на виставку робіт художника Віктора Рубанського — автора, який через лінію, ритм і образи створює простір для емоцій, роздумів та нових сенсів. У своїх роботах митець поєднує експериментальне бачення, глибину символів і сучасну художню естетику. Це мистецтво, що говорить про людину, внутрішній стан, час і світ навколо нас без зайвих слів — лише силою графічного образу. Виставка стане подією для всіх, хто цікавиться сучасним мистецтвом, актуальною українською графікою та живим творчим пошуком.

Проєкт організовано спільними зусиллями друзів та рідних Кості. В експозиції представлені роботи, створені під час документування деокупованих територій Сіверщини й Слобожанщини, а також фотографії періоду служби Костянтина як штаб-сержанта морської піхоти. Виставка є спробою осмислити творчий доробок Костянтина, що охоплює період трансформації від цивільного фотографа до військового. А також рефлексує над самою втратою й станом невизначеності, з яким залишаються близькі. Історія в роботах завершується в момент, коли Костянтин ухвалює рішення обійняти бойову посаду. Завершити задумане він не встиг.

Виставка "Ashes: Process in Progress" — проєкт британської режисерки, сценаристки, акторки та засновниці незалежного медіа Drive Music Media Asya Radko. Виставка присвячена процесу створення незалежного кіно та фільму "Ashes of Her Burnt Potential" — історичної драми, події якої розгортаються у Лондоні XIX століття. Проєкт досліджує жіночий потенціал, пригнічення, внутрішній конфлікт і спробу повернути собі право на власний голос у системі, побудованій на контролі та мовчанні. Акторський склад: Hugo Nicolau, Asya Radko, Tiana Athena, Zlata Khmil, Alina Mihai and John Plas. "Ashes: Process in Progress" показує кіно не як завершений результат, а як живий процес, що формується через невизначеність, постійний рух і командну взаємодію. У центрі виставки — моменти, які зазвичай залишаються поза кадром: ранкові збори перед зйомками, крихкість незалежних продакшенів, втому, підтримку та зв'язок між людьми, які створюють історію разом.

Світ на полотні та крізь об'єктив: запрошуємо на "Art&Travel!" Чим відрізняється фотографія від живопису? А що між ними спільного? Запрошуємо вас знайти відповіді на ці запитання та поринути у захопливу дискусію між двома світами — Художника та Фотографа. Своїми унікальними поглядами на світ ділитимуться Світлана Левицька та Natalia Wowk. Це виставка про бачення, красу світу та дивовижні подорожі — як у фантазіях, так і наяву. Що на вас чекає на відкритті виставки: Багато краси — унікальні роботи, що зупиняють мить та оживлюють фантазії. Цікаві історії — відверто про творчий пошук, натхнення та мандри. Музичний концерт — атмосферний живий звук для ідеального настрою. Солодощі та кава — смачні частування для затишного вечора. Спілкування однодумців — простір для знайомств, обміну думками та творчого вайбу. Пиходьте за натхненням та новими враженнями! Беріть друзів та розділіть цей вечір з нами.

Виставка в галереї Зелена канапа міститиме живописні та графічні твори створені протягом шести останніх років. Одна із них вже була показана в межах групового виставкового проєкту "Orizzonti" (Горизонт) в Швейцарії, організованому благодійним фондом Зеновія Козицького в 2023 році. Решта вперше будуть виставлені в Україні.

Дитяча студія творчості "Каляки-маляки" представляє колективний проєкт про місто очима дітей – місто мрії, у якому хочеться рухатись, гратись, дружити, відпочивати та бути собою. Основою виставки став довгий рулон паперу, що перетворюється у просторі на об'ємний ландшафт. Драпірований, зі складками та вигинами, він нагадує водночас карту, дорогу, рельєф міста і простір для фантазії. Напротивагу архітектурним планам і схемам міста ви побачите мапу дитячих потреб і мрій – про те, яким може бути міський простір, якщо у центрі опиняться турбота, гра, свобода та уява. Доповненням до інсталяції стане серія невеликих керамічних об'єктів – фантазійний дитячий майданчик із химерними гойдалками та вигаданими структурами для гри. Окремою частиною проєкту є маленькі картонні елементи: персонажі, тварини, дорожні знаки, транспорт, вивіски та вигадані міські об'єкти. Відвідувачі зможуть самостійно прикріплювати їх до паперового міста, поступово змінюючи й доповнюючи його.

Куратор виставки, Олександр Гончарук, разом з авторками робіт проведуть екскурсію експозицією та розкажуть про етапи реалізації проєкту, ідеї представлених скульптур і процес роботи з матеріалами. Під час зустрічі учасники зможуть дізнатися: як формувалась концепція виставки та образ морозива як символу швидкоплинної насолоди; як авторки працювали з текстурами, формами та трансформацією матеріалів; як у роботах розкривається тема задоволення, залежності, вибору та наслідків; які особисті переживання, спостереження та емоції закладені у скульптурних композиціях. Під час екскурсії глядачі зможуть не лише більше дізнатися про створення виставки, а й поміркувати над тим, як миттєві задоволення впливають на наше життя, стосунки та внутрішній баланс.

Зайди у текст як у кімнату: у світ створений з літер, слів, ідей. Без коментарів, тлумачень, пояснень - тільки ти віч-на-віч з текстом. Будь вільним від чужих інтерпретацій, відчуй і зрозумій сам. Жодних спеціальних декорацій, жодних спеціальних навичок. Простір, текст, голос, ти і схожі на тебе сміливці. Читаємо одну з найвідоміших і найпроникливіших п'єс відомого французького філософа і письменника Жана-Поля Сартра "За зачиненими дверима".

Друзі, до Національного тижня безбар'єрності запрошуємо на розмову з ветераном російсько-української війни Valentyn Osovskyi про шлях до своєї мрії та особистісні здобутки реальних людей з протезами.

Запрошуємо на виставку, де тканина розповідає більше, ніж здається на перший погляд. "Текстильні сюжети: друге життя" — це простір діалогу між традиційним текстильним мистецтвом і сучасним апсайклінгом. Тут поруч існують роботи, створені з нових матеріалів, і твори, що отримали друге життя завдяки переосмисленню: апсайклінг як жест турботи, пам'яті та відповідальності. Поряд із ними — класичні ткані гобелени, батики та інші текстильні практики, які не завжди пов'язані з апсайклінгом, але так само формують багатий і багатоголосий світ текстильного мистецтва. Ця виставка — про різні підходи, спільні сенси й свободу художнього висловлювання. Про те, як текстиль може бути сучасним, екологічним, традиційним і водночас експериментальним. Приходьте відкривати текстильні історії, у яких переплітаються минуле, теперішнє й майбутнє.

Музична спільнота Porichka разом із мистецьким об'єднанням Племʼя Тверде кличуть до "Дзиґи" на музично-поетичне мережування! Це вечір для знайомств, розмов і нових творчих перетинів. Цього разу знайомимо музичну й поетичну спільноти — щоб виходити за межі звичного, обмінюватися ідеями й знаходити людей для спільнотворення. Якщо пишете музику, вірші, працюєте зі словом чи звуком — приходьте знайомитися, ділитися своїми проєктами й слухати інших. Реєстрація за вказаним посиланням

Друзі, запрошуємо Вас на чергові "Іваничуківські читання", буде цікаво: спогадами про патріарха української історичної прози Романа Іваничука поділяться його рідні й друзі – донька Наталя Іваничук, письменники Ніна Бічуя і Василь Ґабор, а актор Національного академічного драматичного театру імені Марії Заньковецької, заслужений артист України Роман Біль читатиме твори Майстра; будуть й інші цікаві несподіванки… …присутні зможуть також ознайомитися з книгами Романа Іваничука, які вийшли в "Піраміді" та видавництві "Фоліо"; їх можна навіть попередньо замовляти в месенджері…

За модерації Бориса Філоненка добігають кінця Близькі та повільні читання Анни Цзин "Гриб наприкінці світу. Про можливість життя на руїнах капіталізму", видавництва ist publishing. У травні будемо обговорювати четверту і останню частину книжки Анни Цзин "Гриб наприкінці світу". Де завершується шлях гриба, а де його не вдається завершити, якими будуть подальші пригоди — про все це будемо дискутувати на близьких та повільних читаннях. Остання зустріч також стосуватиметься книжки як цілого: збирати попередні обговорення та розширювати книжку через теми та агентів, яких ми не зустріли на її сторінках. У програмі: 13 травня — розділи "Борці за мацутаке: чекаючи на грибний активізм" та "Звичайні активи", с. 427–462 27 травня — розділи "Проти закінчення: дехто з тих, з ким я зустрілася по дорозі" та "По сліду зі спор. Подальші пригоди гриба" на с. 465–482, а також підсумкове обговорення усієї книжки Реєстрація за вказаним посиланням