Мистецькі заходи у Львові

Про подію Цілковита свобода ‒ основа творчості художника. Вона зросла на рафінованому інтелектуальному підґрунті, живилась егоїзмом, наповнювалась нарцисизмом. Проявилась в абсолютно непідробній творчій філософії, невпинних пошуках, ігноруванні модних тенденцій Заходу, сміливості зіставлень та осягненні народних традицій. Запрошуємо вас відвідати виставку "посвяченого у містерії буття" Яцека Мальчевського й поринути в мистецтво таємничих сфер!

Перша ретроспективна виставка в пам'ять Ярослава Мотики, що пішов із життя у 2025 році. Цей проєкт стане платформою для спогадів та розмов про творчість скульптора. Ярослав Мотика - скульптор, що дивився на світ через мистецтво, щиро прагнучи залишити після себе багато творів. Його сюжети були простими, дуже людськими: кохання двох, любов матері до дитини, його мама, що миє підлогу, задумливий, трохи сумний хлопчик - автопортрет. Виставка "Замилування" названа на честь найпоширенішого сюжету у творчості автора — "Мати з дитям", про найвищий ступінь любові. Експозиція включатиме основні твори художника - від малої пластики до рисунків, еротичні цикли, міфологічні сюжети, фотографії 1980-х, документальні рідкісні матеріали та твори-експромти, які Мотика створював уже наприкінці життя.

Запрошуємо вас на виставку з нагоди 200-річчя від дня народження Володимира Дідушицького (1825–1899) – видатного вченого, колекціонера і мецената, який залишив вагомий слід в історії Галичини. Вперше у повному жанровому та видовому обсязі будуть представлені твори з колекції Володимира Дідушицького та його родини, які у 1940 році надійшли до Львівської картинної галереї. Зокрема буде представлено понад 80 живописних полотен, серед яких роботи відомих митців: Артура Ґроттґера, Антоні Лянґе, Владислава Лущкевича, Яна Ігнація Машковського, Юзефа Францішека Пічмана, Юзефа та Алойзи Рейханів, Генрика Родаковського, Міхала Адама Созанського, Францішека Тепи, Юзефа Хойницького, Марцина Яблонського. Виставка відтворює атмосферу колекціонування ХІХ століття, показує, як у тогочасному Львові співіснували й взаємодіяли українська та польська культури, як науковий прогрес поєднувався з естетичною пристрастю, а меценатство – з особистою любов'ю до мистецтва.

"Чорне і біле" Ярослави Мотики — це дуальність, контраст, протиставлення та діалог із виставкою її чоловіка, Ярослава Мотики — "Замилування". Ярослава — сувора й стильна, цілісна й послідовна творча особистість, яку ще небагато хто відкрив для себе, часто бачачи її лише в тіні чоловіка-митця. Ми піднімаємо важливе питання ролі художниць ХХ–ХХІ століття, і цей проєкт є можливістю пізнати мисткиню, чия творчість безсумнівно потребує уваги. На виставці представлено широкий діапазон творчості: від студентських робіт і перших пошуків власної мови 1970–1980-х, творів для Львівської кераміко-скульптурної фабрики та "гаварецького"періоду — до геометричних абстрактних робіт 1990-х і переходу до графіки. Цей підхід — жорсткі геометричні фігури та свідоме обмеження кольорової палітри двома фундаментальними радикалами, чорним і білим — визначає особливу художню мову й світогляд Мотики.

Святослав Фот – головний художник Львівського скансену, один із музейних ветеранів, який за 46 років праці в Музеї створив чимало експозицій та оформив більшість інтер'єрів у наших архітектурних об'єктах. Він побував у багатьох експедиціях, об'їздив безліч населених пунктів. Твори, презентовані на цій виставці виконані на матеріалі, зібраному за останніх 15 років під час музейних експедицій на Полісся і Буковину. Тут можна побачити графічні ескізи з відновлення експозиції у школі зі села Бусовисько, ідеї до відтворення загорож та архітектурних деталей музейних об'єктів, варіанти презентації традиційного виробництва ґонту, рисунки щодо особливостей народного будівництв, облаштування садиб, деталей повсякденного побуту, доробку народних майстрів, а також авторські рефлексії. Бо художник в експедиції – це не лише про азарт "мисливця" чи жагу до пізнання чогось нового, а й про мистецьку лінзу з увагою до цікавих дрібниць, які не відразу можуть впасти в око науковців.

"Цивілізація" – це авторський проєкт Влодка Кауфмана, в якому автор не дає відповідей, проте ставить питання про те, як влаштований світ, в якому ми не живемо, а, радше, співіснуємо з природою. Розглядаючи дерево і життєдіяльність жуків-точильників як основну метафору виставки, автор виокремлює певну модель (спів)буття, в якій людина і природа нерозривно пов'язані. Процеси, що відбуваються в осердях дерев, часто залишаються поза людською увагою, однак в такий спосіб відображають форму і сутність нашого існування (цивілізації) – невловимого і непередбаченого "лабіринту". Проєкт поєднує роботи різних періодів творчості Влодка Кауфмана — графіку, живопис, відеоарт, артоб'єкти та інсталяції, частину з яких формували на місці. У атріумі артцентру розміщений "екотеатр", вибудований із гілляччя та сухостою, у центрі якого – кореневище.

Запрошуємо відвідати виставку "Заграви Параски Плитки-Горицвіт". Уперше львів'яни побачать "індійську" серію легендарної гуцульської мисткині: рукописні томи роману "Індійські заграви", ілюстрації, світлини, витинанки, скульптури, а також унікальні аудіо- й відеозаписи, які раніше не були опубліковані.

Запрошуємо на презентацію нового проєкту "Спочатку було Слово". Він присвячений комунікації – від перших знаків і письма до сучасного цифрового світу. Виставка запрошує замислитися над силою книжкового слова, як воно звучить тепер і яким воно стане у майбутньому. Вона нагадує, про величезну важливість книг. Це простір діалогу між сучасним і минулим, пошук відповідей у текстах, образах і сенсах, які ми продовжуємо творити. Виставка побудована за принципом калейдоскопу: кожен з розділів – окрема міні-виставка. Від появи письма і символів до музики, як форми вислову, бібліотек і архівів; від перекладачів і пророків до цензури, слова як зброї і захисту; а також книги сьогодні. Відвідувачам представлять надзвичайно цікаві археологічні пам’ятки, трипільську кераміку, предмети з єгипетськими ієрогліфами і давнім клинописом, писальця Пліснеська, копії графіки Ніла Хасевича, яку вилучили в Криївці, де художник загинув 1952 року.

Що зберігається у наших родинних архівах? Хто ці люди на старих світлинах? Де й за яких умов вони зроблені? Такі питання часто виникають, коли вже немає від кого отримати відповіді. Лишається вглядатися у сфотографовані обличчя, читати підписи на зворотах, збирати уривки спогадів та документів. Раніше такі світлини могли бути способом зв'язку між рідними, розділеними соціальними катастрофами ХХ століття. А тепер вони здатні пов'язати між собою історії різних людей та родин, стати своєрідним містком між індивідуальними переживаннями та колективною пам'яттю про травматичне минуле. У 2023 році Галина Лозинська з Жовкви передала нам на зберігання архів про радянські переслідування родини Бабіїв – Лозинських. Наша виставка – спроба дослідити та музеєфікувати досвіди ув'язнення та депортації. Це суголосно до пережитого сотнями тисяч людей в Україні у 1940-1950-х роках. Ми заохочуємо тих, хто зберігають подібні архіви, ділитися ними та історіями своїх родин.

Творенню сенсів, художніх форм і цінностей слугують діалоги культур. В історичному просторі Львова один із них – із іспанською, розпочатий у ХІІІ ст. появою ченців-домініканців – представників Ордену проповідників, заснованого св. Домініком де Ґусманом, який походив із Кастилії, та розвинутий появою у місті іспанських митців. Діалоги з іспанською культурою відобразили художні колекції – Львівської міської галереї, князів Любомирських, історика мистецтва Леона Пінінського, твори з яких зберігаються у Львівській національній галереї мистецтв. Отож, запрошуємо в експозиційні зали першого поверху "Палацу Потоцьких" поринути у світ іспанської культури у вимірах "Sacrum Profanum" та в роботах художників XVI – ХХ ст. пізнати Іспанський Львів. Виставку присвячено Дням іспанської культури у Львові.

Ґрунт — проєкт, розроблений в рамках програми Experimental Fellowship у Bauhaus Earth, що досліджує ґрунти, забруднені внаслідок військових дій, як потенційний матеріал для кліматично відповідальних рішень повоєнної відбудови. Проєкт ставить два взаємопов'язані запитання: Чи можна знайти безпечний шлях використання забруднених ґрунтів як будівельного матеріалу? І чи можна знешкодити забрудники в цих ґрунтах, аби захистити людей та довкілля? Виставка розповідає про всі етапи проєкту - від досліджень забрудників до будівництва павільйону у Львові - першого в Україні об'єкту із пресованого ґрунту. Автори виставки: Анна Помазанна та Михайло Шевченко - архітектори, викладачі та дослідники, співзасновники Materia Lab.

Євген Григор'єв про ідею виставки: "В основі проєкту "Посмішка розіп'ятої людини" — питання: чи можливо залишатися людиною, коли навколишній світ намагається позбавити тебе всілякої людяності? Коли усвідомлюєш, що всі гуманістичні ідеї останніх століть — лише посмішка на вустах мерця, а взірцем людяності стає образ розіп'ятої людини. У цьому проєкті "розп'яття" постає як універсальний символ жертовності й відродження, нескори, шляху до свободи через страждання — до абсурду, до парадоксу людського існування”.

У центрі творчої практики мисткині дослідження процесів внутрішньої трансформації. Художниця спостерігає, як змінюється сприйняття, коли неможливо вплинути на зовнішні обставини, і як через колір, ритм і форму можна переналаштувати власний внутрішній стан. Візуальна мова художниці близька до медитативного споглядання. Вона не прагне контролювати світ, а шукає рівновагу у власній реакції на нього. Це досвід, що запрошує не втікати від реальності, а знайти в ній місце для тиші. Запрошуємо на вечір відкриття та відчути мистецтво як простір спокою та саморефлексії.

Образ і прообраз Образ - це слово, що в українській мові має дуже багато значень і відтінків. Зокрема в Галичині первинним поняттям для слова образ є ікона. А це вже великою мірою поняття сакральне. Але зараз ми говоримо про образ, як про основу такого поняття як образотворче мистецтво. Себто про мистецтво працювати з образами. Творити якесь дійство з образами. Прообраз – це первісний зразок, основа або реальна річ, що слугує джерелом для створення нового образу, твору чи явища. Це може бути взірець когось або чогось. Першооснова, з якої виникає щось нове, як, наприклад, прототип персонажа в літературі чи в малярстві. Чесна, зі зрозумілими посиланнями на першоджерело, використана цитата. Як аверс і реверс однієї монети. Як Старий і Новий Заповіт зрештою.

Zenyk Art Gallery представляє виставку "МОРЕ" — новий масштабний проєкт, спільно з Одеським національним художнім музеєм, що об'єднує 110 творів 65-ти  українських та європейських мистців XIX–XXI століть. До експозиції увійшли роботи Архипа Куїнджі, Киріяка Костанді, Лева Лагоріо, Руфіна Судковського, Миколи Глущенка, Олександра Ройтбурда, Сергія Рябченка, Олександра Постеля та інших. Вже традиційно галерея зосередилася на конкретній проблематиці, осмислюючи її крізь діалог "старих" і "нових" майстрів, тож окремо простір галереї буде доповнений інсталяціями сучасних мистців. Новий проєкт "Море" продовжує цю місію: вперше, в такому масштабі, у Львові будуть продемонстровані роботи з колекції Одеського національного художнього музею, евакуйовані під час війни, серед яких – твори авторства відомого українського художника-мариніста Івана Айвазовського. Квитки можна придбати за вказаним посиланням

Богдан Нагорний – український фотограф, який працює з медіумом аналогової та цифрової фотографії. Його роботи публікувалися в міжнародному видавництві Photo VOGUE, потрапляли в шортлисти українських та європейських фотоконкурсів, а цьогоріч експонуватимуться на Паризькому тижні фотографії Paris Photo Days 2025. Фотопроєкт "Wabi Sabi" натхненний японською філософією, яка цінує об'єкти в їхній теперішній недосконалій формі. Більшість знімків створено завдяки легендарній камері Polaroid SX-70 Alpha 1 на протерміновану чорно-білу касету. Поряд з оригіналами фото і принтами експонуватимуться експерименти митця з офісним папером.

Запрошуємо вас на виставку "Мамаї. З приватної колекції родини Юрія Котика" побачити унікальну збірку народних картин і сучасних інтерпретацій образу відважного воїна – Козака Мамая. "Легенда про стоїчну незворушність козака, байдужого щодо підступності ворогів, небезпек, загроз, щодо усякої диявольської нечисті, характерника і мага, якому підпорядковуються таємні надприродні сили, – тільки частина правди про цей загадковий образ. Його незворушність стабільна, тверда, оптимістична. Він позбавлений боязні, ляку, всього тривожного, мілкого, нікчемного. І це теж правда про знаменитий образ. Він відпочиває, точніше – почиває на території своєї розкішної, ним встановленої, забезпеченої, захищеної свободи", – куратор виставки Любомир Медвідь.

Запрошуємо на виставку "Дві любові Вадима Одайника". Виставка присвячена 100-річчю від дня народження народного художника України, лауреата Шевченківської премії – Вадима Одайника (1925–1984). У представлених творах відкриваються дві любові живописця, про які сам митець говорив: "Зоя (дружина) — моє перше кохання, а Карпати — друге". Ця фраза стала крилатою. Експозиція охоплює зворушливо-емоційні портрети дружини художника, жанрові полотна, колоритні карпатські пейзажі. Серед них – "Гуцульське весілля", "Свято в горах", "Чорна Тиса", "Дорога на Косів" та ін. У кожній роботі звучить неймовірна енергія кольору, безкрайність простору, романтика спостережень, й у кожній бринить глибока, сильна, вільна українська душа…

Міфи — це спосіб, у який людство пояснює світ, фіксуючи досвід поза межами раціонального. Сьогодні вони продовжують жити у мистецтві та стають інструментом осмислення — способом говорити про ті самі теми, що хвилювали людину тисячоліття тому: любов і насильство, владу і підпорядкування, страх і спокусу. Проєкт "Міфи" об'єднує роботи Міри Бачкур та Наталії Брічук, які звертаються до античних сюжетів як до дзеркала сучасності. Художниці переосмислюють знайомі сюжети через призму власного досвіду, актуалізують візуальну мову міфу в контексті сьогодення. Серії робіт "Тортури Купідона" та "Леда" — це розмова про тілесність і крихкість, про присвоєння та повернення голосу, про межі влади та вразливості. Запрошуємо доторкнутись до міфів!

Цей проєкт — дослідження себе та стосунків зі своїм тілом через фотографування. І ті роботи, які народилися в процесі, — просто красивий приємний бонус, але саме через них можна винести назагал цю історію та поділитися тими станами, які народжувалися та проживалися мною в процесі дослідження. Хоча і тексти як доповнення теж присутні. "Мені завжди було цікаво не просто робити красиві фотографії красивих жінок чи жіночих принад, а саме досліджувати жінку і її стосунки з собою та своїм тілом, слухати часто непрості історії та відображати це на світлинах. І от два роки тому я пішла у цей процес дослідження не тільки як фотографка, але й як головна героїня цих історій, поєднуючи тут два своїх улюблених жанри у фото: ню та натюрморт. А що з того вийшло — приходьте дивитися і слухати!" Юля Плетінка — фотографка зі Львова, яка починала свій творчий шлях зі створення фотонатюрмортів ще у 2010-их. ЇЇ роботи брали участь у кількох групових виставках у Львові та закордоном.

До 110-ї річниці від дня народження та 40-ї річниці смерті українського графіка, живописця й мистецтвознавця Якова Гніздовського Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького запрошує на відкриття виставки "Вітер у кукурудзяному полі". На вас чекатимуть 58 оригінальних робіт митця із музейного зібрання та колекцій Українського католицького університету і Shum Art Gallery, а також твори давніх майстрів графіки, які розкривають витоки його мистецького методу. Від японського дереворізу до європейського мідериту – Яків Гніздовський поєднував у своїй творчості традиції Сходу й Заходу. "Вітер у кукурудзяному полі" показує Гніздовського не лише як майстра деревориту, а й як мислителя, який умів оживляти звичні речі, перетворюючи їх на символи руху й спокою.

Наталія Бартків: "Колекція Марципан" - дуже особлива виставка. Вона для мене немов скринька з коштовностями. Пам'ятаєте, такі як в дитинстві - коли в красивій коробочці ми зберігали і пір'їну якоїсь строкатої пташки, і шматочки кольорового скла, і цукерки поряд з колись запашною трояндою. Так і тут, у цій виставці зібрано все, що я люблю. І дуже сподіваюсь, що ви теж її полюбите! Щиро запрошую!. Про авторку Софія Наталя Бартків народилась у Львові. Відтоді життя було пов'язане з мистецтвом: грою на фортепіано, вивченням теорії музики і хоровим диригуванням. У 28 років закінчила ЛНУ ім. І. Я. Франка, факультет лінгвістики, спеціальність — англійська мова і література. І наче однієї мови було недостатньо, ще вивчала іспанську, італійську, німецьку і польську.

Щиро буду рада бачити кожного і кожну - запрошую вас на відкриття моєї першої персональної виставки. Я хочу презентувати вам серію моїх картин, присвячених світосприйняттю та відчуттям. На вас чекає розмова про глибоке та душевне, а також міні-фуршет і шампанське.

Друзі, продовжуємо щорічну традицію та запрошуємо всіх на відкриття Львівського фотосалону художньої та документальної фотографії – 2025. У час драматичних подій жорстокої повномасштабної війни, в якій наша країна веде криваву боротьбу, людські почуття особливо загострені. Саме тому дуже важливо зберігати єдність, віру та оптимізм. Експозиція виставки налічує понад 100 світлин. Тут зібрано різнопланові роботи 49-ти фотомитців Львівщини і фотографів-військовослужбовців. Світлини яскраво й багатогранно відображають емоційний світогляд українців сьогодення.

Доєднуйтеся до відкриття виставки живопису й замальовок українського художника, графічного дизайнера й військового Івана Губенка "Tagebuch. Щоденник". Виставка поділена на дві умовні частини: живописну та графічну. Серед графічних робіт експонуватимуться численні начеркові блокноти Івана Губенка як із цивільних архівів, так і з часу військової служби — вже півтора року митець служить у лавах Національної гвардії України як стрілець. Кривий Ріг, де Губенко народився і виріс, дав йому міцну художню освіту, образ людини в кепці, поетику індустріального пейзажу, а також звичку постійно робити начерки. За словами художника, кожен блокнот стає ніби томом у зібранні творів письменника — звідси й німецька назва "Tagebuch", у якій присутнє слово "книга". У основі експозиції — десять живописних полотен, кожне з яких постало з начерків і блокнотів.

Від давніх ікон до сучасних авторських інтерпретацій – десять століть української духовної сили в одному просторі. Експозиція об'єднує твори іконопису та декоративного мистецтва, графіку й скульптуру XI–ХХІ століть, що розкривають постать Архангела Михаїла як захисника, переможця зла і покровителя українського воїнства. Особлива увага належить іконам із зображеннями діянь Архистратига – сюжетам, які поєднують біблійні теми й апокрифічні легенди. Серед найцікавіших експонатів – дві мініатюрні металеві іконки ХІ–ХІІІ століть, знамените зображення святого Михаїла на дияконських дверях Жовківського іконостаса та ікона Петра Холодного 1920-х років. Завершує виставковий проєкт сучасна українська ікона – погляд митців різних поколінь, які поєднують традицію давнього іконопису з сучасною художньою мовою та національною ідентичністю.

Запрошує на виставку вишитих картин майстрині Наталії Андрійчук! Наталія Андрійчук — майстриня з міста Пологи Запорізької області, території, яка нині перебуває в тимчасовій окупації. Попри всі труднощі, вона не полишає своєї справи: продовжує створювати вишиті картини та ділитися знаннями, навчаючи мистецтва вишивки стрічками. Її роботи — це не лише витончене мистецтво рукоділля, а й символ незламності та сили духу, що надихає. Виставка відбудеться у співпраці з громадською організацією "Стратегія Життя", яка підтримує та допомагає розкривати потенціал своїх бенефіціарів. Квитки можна придбати у касі музею та за вказаним посиланням

Літо живе у дрібницях. У тихих ранках біля води, коли повітря ще прохолодне, а сонце тільки торкається горизонту. У запаху свіжоскошеної трави, що змішується з ароматом вечірнього чаю. У музиці, яка тихо лунає з відчиненого вікна, коли в кімнату заходить теплий вітер. Виставка "Літні спогади" Анастасії Подолян – це милі серцю замальовки з літнього життя. Це про прості, але глибокі миті, які легко впізнати, навіть якщо вони належать комусь іншому. Дід, який терпляче чекає кльову на риболовлі. Дівчина, занурена у звуки гітари літнього вечора. Двір, залитий золотим світлом заходу сонця. Це про відлуння спогадів, знайомі аромати, впізнавані історії, відчуття, що час може сповільнитися. У роботах художниці літо – не сезон, а стан душі. І він живе в нас, навіть коли за вікном інша пора року. Квитки можна придбати у касі органного залу та за вказаним посиланням

На відміну від попередніх аукціонів, що мали вектор на роботи українських митців і мисткинь другої половини XX та початку XXI століття, п'ятий аукціон фокусується на зіставленні класичного і некласичного мистецтва України XX століття. У переліку робіт можна побачити як знакові імена українських модерних класиків — Алли Горської, Марії Примаченко, Романа Сельського, Олекси Новаківського, Федора Тетянича, Давида Бурлюка, — так і імена художників і художниць, чий непересічний творчий потенціал не було відзначено належним чином на всеукраїнському рівні. Серед них — засновники регіональних мистецьких шкіл Іван Труш, Адальберт Ерделі та Йосип Бокшай; визнані закордонним глядачем Микола Глущенко та Софія Левицька; геній сценографії Євген Лисик, творчий доробок якого досі зберігається у російських оперних театрах. Проте на рідних теренах слава про художника так і не змогла пересягнути межі західних регіонів.

Запрошуємо відвідати виставку "Огороджені" — проєкту, що досліджує колір як самостійне явище, поза формою й оповіддю. Матерія стає співтворцем, відкриваючи власну логіку руху, змін і взаємодій. У діалозі пігментів, часу та простору народжуються унікальні візуальні стани — чуттєві, відкриті, непередбачувані. @veronika_cherednychenko працює з процесом як із живим середовищем: уважно спостерігає, дослухається, створює умови для появи. У цій взаємній присутності колір набуває власного дихання — він не описує, а відчуває; не означує, а існує.

У Центрі Шептицького представлять виставку історичних світлин "Балтійський шлях" – фотоекспозицію, що була надана Музеєм окупації Латвії, розповідає про мирну акцію протесту 1989 року, яка стала символом прагнення народів Латвії, Литви та Естонії до свободи. 23 серпня 1989 року жителі Литви, Латвії та Естонії, взявшись за руки, вишикувалися в живий ланцюг від вежі Гедиміна у Вільнюсі до вежі Довгий Герман у Таллінні. Акція була приурочена до 50-річчя підписання пакту Молотова-Ріббентропа і стала символом боротьби країн Балтії за незалежність. Через пів року після "Балтійського шляху" Литва вийшла зі складу СРСР, трохи пізніше незалежність відновили Латвія і Естонія.

Віктор Зарецький – один із провідних українських шістдесятників, художник і викладач. Його стиль – це синтез декоративності, ліричної експресії та глибокого зв'язку з культурною спадщиною України. Запрошуємо на виставку "Сад Зарецького". Експозиція зосереджена на ескізах із родинної колекції, які демонструють авторський "робочий стіл" художника: процес мислення, шліфування форми, рух від спостереження до образу, від саджанця до стиглих плодів. На виставці представлено понад 80 фото і робіт із різних періодів. Це лабораторія ескізу, що відкриває Зарецького як людину – у його зосередженості, сумнівах і вразливості. Виставка у Муніципальному мистецькому центрі – частина ширшого вшанування 100-річчя Зарецького. Паралельно у Києві триває виставка живопису Зарецького – кольорова й панорамна, на противагу львівській – монохромній та інтимній. Обидві експозиції вступають у діалог і відкривають Зарецького та шістдесятництво з різних, але однаково важливих перспектив.

Для художниці, мистецтвознавиці та викладачки Христини Приймак, народженої у місті Сокаль на Львівщині вибір теми для творчості і дослідження був очевидним - народне мистецтво Сокальщини. Під час дослідження Христину постійно дивував та захоплював високорозвинений естетичний смак і розуміння краси місцевих майстрів, зокрема гончарів. Їх досконале відчуття ритму і пропорцій. З часом виникла ідея власного переосмислення, інтегрування мотивів кераміки Сокальщини у власних живописних творах. Христина Приймак використала їх як символи, додаючи в них і свою філософію. Мабуть, це своєрідний спосіб сучасної мисткині зберегти і нагадати про неймовірний спадок кераміки Сокальщини 19 – початку 20 століття.

Людство дедалі глибше занурюється у цифровий простір, а вплив технологій на наші думки й мрії стає неминучим. Потоки даних і сигналів формують не лише нашу реальність, а й саму людську свідомість. Серія картин "Кібермрії" візуалізує феномен цифрового симбіозу — стану, у якому технологія перестає бути зовнішнім інструментом і стає частиною нашого внутрішнього світу, впливаючи на самоусвідомлення, уяву та емоції.

Запрошуємо відвідати виставку @aniamakac "Собор Архістратига Михаїла та інших безтілесних небесних сил". Ця експозиція неодмінно вразить вас й додасть барв і тепла цього листопада. Чекаємо на Вас!

У своїй практиці художник працює з образом як із живою матерією. Сюжети громадяться в його голові, наче великі гори — повільно, щільно, багатошарово. Потрохи він дістає їх звідти, аби не впали, — малює, вирізає, шукає колір, який живе на межі між площиною і тілом. Ці роботи — про накопичення, про спробу втамувати зорову спрагу, про радість торкатися матеріалу: дерева, фарби, поверхні. З відстані вони виглядають як плакати — чіткі, ритмічні, кольорові. Але при наближенні відкривають дрібні деталі, сліди процесу, несподівані текстові або типографічні фрагменти. Десь форма розчиняється, десь виростає в рельєф. "Малюю Картинки і Вирізаю з Дерева" — це виставка про пошук рівноваги між ремеслом і жестом, між раціональністю та інтуїцією. Про те, як із хаосу образів народжується нова мова — кольору, фактури й дотику.

"Ландшафт, записаний зі слів" — це виставка, у якій мисткиня Софія Короткевич фіксує проміжний степ: не міфічний образ, що здається давно знайомим, а той, що існує в пам'яті, у розповідях і в фрагментах персонального досвіду. Мисткиня, яка ніколи не контактувала з цим ландшафтом безпосередньо, збирає його матеріальні та символічні фрагменти, щоб збудувати власне відчуття степу. Виставка досліджує цю опосередковано знайому територію через нові для авторки форми: документування у графіці соняшниковим насінням, у склі - попелом і рештками рослин, а також у спогадах незнайомців і незнайомок. У проєкті степ постає як образ, який ми згадуємо, але далеко не всі бачили. Це історія про відстань і відсутність, про те, як пейзаж перетворюється на спогад і як ми намагаємося його втримати - у матеріалі, у відтвореному образі, у собі.

Запрошуємо на фотовиставку "В одному потоці" - проєкт Оксани Сінченко, що поєднує фотографію та соціальне дослідження теми інклюзії. В експозиції будуть представлені історії людей з інвалідністю - військових і цивільних, які щодня творять сучасне українське суспільство. Кураторка проєкту - Марія Бак. Проєкт говорить про гідність, прийняття й рівність - про те, що всі ми перебуваємо в одному потоці життя, маючи спільні права, обов'язки й прагнення.

Запрошуємо на відкриття фотовиставки львівського музиканта, фотографа, військовослужбовця Василя Довганика. Василь співзасновник та ударник гурту "Дикі серцем". Саме їхня пісня "Життя у казці" є саундтреком до фільму Тараса Дроня "Доторкнись і побач". Виставка фотографій "Без зайвих слів" - це перша презентація Василя як фотографа. Тут ви зможете побачити улюблені місця прогулянок автора, його улюблену собаку, музичні моменти та красу навколишнього світу.

18 листопада - 31 січня — вул. Богомольця, (6/1 кафе "Вітальня") 1 грудня - 31 січня — вул. Катедральна, 6 (кав'ярня "Світ кави")   Виставка "Хто має вуха — нехай слухає" — про радість, що приходить на землю, і про Добру Новину, яку ми часто чуємо, але не завжди Слухаємо. Назва походить з Одкровення Івана Богослова. У ній — слова про світло серед темряви і про Слово, що стало тілом. Це нагадування, що Різдво — не лише початок, але й пам'ять про кінець, про вічне і про спасіння. Усі роботи об'єднані темою різдвяного циклу — "від Романа до Йордана". Кожен твір, представлений на проєкті - це унікальна особистісна інтерпретація митцями бачення Різдва та Святих, пов'язаних з цим святом.

Запрошуємо на ретроспективну виставку "Пам'яті митця", присвячену творчості знаного художника Зеновія Кецала (12.02.1919 — 14.08.2010). У творчому доробку видатного українського графіка й живописця більше ніж 1000 картин. Зеновій Кецало став відомим завдяки своїм майстерним портретам і натюрмортам, але, крім того, був видатним графіком, майстром літографії та офорту. Він володів багатьма графічними техніками: лінорит, дереворит, офорт, літографія й інші. Саме у графіці, в якій художник працював усе своє творче життя, він продемонстрував сильні риси свого обдарування. Творчість Зеновія Кацала ґрунтувалася на міцній основі української образотворчої традиції. Його знали і як чудового аквареліста й автора олійного живопису.

Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького запрошує відвідати ретроспективну виставку "ІКОНА", присвяченої 30-літтю кафедри сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв. В експозиції – твори митців різних поколінь: від перших випускників кафедри до нинішніх студентів. Тут традиційна іконографія поєднується із сучасним баченням євангельських сюжетів – від класичних образів Христа, Богородиці й святих до авторських інтерпретацій притч, Страшного суду та алегоричних сцен. Особливо зворушують ікони, які відгукуються на події новітньої історії України — присвячені Небесній сотні та "Ангелам Майдану".

Запрошуємо вас відвідати мистецький проєкт "Ландшафт нашої пам'яті" Ґабріели Булішової і Марка Айзека. Виставка присвячена "розсіяному Голокосту" — вшановуванню пам'яті людей, яких було вбито за межами концентраційних таборів. Місця масових убивств, скоєних нацистами і їхніми співучасниками, знаходять донині. Утім, ці виявлені місця часто не меморіалізовано належним чином. Тож митці своїм проєктом наголошують на важливості історико-культурного опрацювання та пам'ятання.

Ретроспективна виставка "Post Scriptum" знайомить відвідувачів із творчим шляхом Юрія Дворника (1939‒2021) ‒ скульптора, графіка та медальєра. Він належить до покоління українських митців, для яких художня праця була формою мислення, відтак у його постаті поєднались художник, дослідник, викладач і філософ. Після навчання у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва Юрій Дворник понад пів століття присвятив викладанню у цьому ж закладі, виховавши не одне покоління митців. Представлені на виставці твори – графічні роботи, об'ємно-просторова пластика, медальєрні вироби – передають досвід і глибину мислення автора, який розглядав мистецтво як безперервний процес самопізнання та внутрішнього вдосконалення. "Я починаю кожен свій день з пошуку ‒ сам на сам з чистим аркушем паперу, з вірою, що саме сьогодні мені вдасться зробити щось вартісне, натомість гостро розуміючи, що пізнав у мистецтві лише ази... А вже є вечір мого життя", ‒ Юрій Дворник.

Запрошуємо на виставку "Боже, вільна я"! Ця виставка — результат спільного занурення художниць Юлії Куриляк та Мар'яни Газди в атмосферу арт-резиденції в Криворівні. Упродовж кількох днів вони працювали у просторі, сповненому тиші, гір і внутрішньої сили — у домі-музеї Параски Плитки Горицвіт. У своїх роботах художниці досліджують особистий досвід, жіночу самоприсутність і той момент, коли ми дозволяємо собі бути правдивими і вільними. Їхні твори — це розмова про свободу, що народжується всередині, і про мистецтво як спосіб самовираження.

Виставка досліджує дім як багатозначне поняття, що охоплює особистий досвід і спільний простір. Дім — це не лише місце чи архітектура, а й емоційний та символічний вимір, сформований пам'яттю, тілесністю, взаємодією. Він може бути матеріальним або нематеріальним, тимчасовим або сталим. "Дім" — це пошук власного місця та балансу між індивідуальним і колективним. У час війни та майбутнього повоєнного відновлення тема мінливого, рухомого дому набуває особливої актуальності. Для кожного дім означає різне: географія, тіло, люди, речі чи спогади. Виставка показує, як ці індивідуальні історії взаємодіють у спільному просторі через інсталяції та об'єкти, що поєднують окремі фрагменти у цілісну структуру. Арт-проєкт є підсумком навчання студентів 4 курсу ОП "Скульптура" на дисципліні "Персональний виставковий проєкт", що входить до оновленої програми. Виставка фіксує їхній досвід і презентує як нові роботи, так і вибрані твори, створені протягом навчання.

Запрошуємо на виставку "РЕФЛЕКС і Я" митця Миколи Грималюка. В експозиції представлений творчий доробок з циклу графічних та пастельних аркушів мальованої графіки "РЕФЛЕКС і Я". Твори Миколи Грималюка приховують делікатну абстрактну імпровізацію, фахову майстерність і частину душі автора. Загалом його творчість – це картини-роздуми: в образно-композиційних рішеннях передається своє бачення і розуміння самобутньої краси та своєрідність життя, чарівна поезія природи, занурення у легендарну давнину, історичну бувальщину й сучасність, через призму яких митець розкриває і особисту моральну та громадську позицію. Микола Грималюк (1954 р. н.) – український живописець, доцент кафедри академічного живопису Львівської національної академії мистецтв, член Національної спілки художників України.

Львівська Медіатека запрошує на виставку художниці Ірини Шегди, мисткині, яка перетворює фарби на силу підтримки та відновлення. Пані Ірина вірить, що мистецтво має зцілювати, — і доводить це щоденною працею. Протягом 2025 року її роботи підкорювали київські галереї, а сама художниця проводила арт-терапію для дітей військових, допомагала дітям з інвалідністю відкрити свій світ через творчість, надихала людей похилого віку і ділилася теплом зі всіма, хто цього потребує. Її картини — не просто мистецтво. Це шлях підтримки: завдяки благодійним продажам на потреби військових було спрямовано понад 700 000 гривень. На виставці "Магія життя" ви зможете побачити роботи, створені на стику світла, емоцій та людських історій — і долучитися до доброї справи, адже кожна придбана картина стає частиною допомоги. Запрошуємо відчути цю магію разом.

IntraCorpus відкриває тіло як текст – місце, де закарбовані досвід, пам'ять, травми та пошуки себе. Софія Винокур з Наталією Шпег пропонують два різні погляди на цей простір: перший досліджує жіноче тіло у його суспільному вимірі, вразливість, об'єктивацію, роль у стосунках та формуванні ідентичності; другий бачить тіло як центр переживань, в якому відчуття перетворюються на сенси та історії, унікальні для кожної людини. Через свої роботи авторки підкреслюють багатовимірність тіла, як простору, в якому відображаються індивідуальні та колективні історії, сила, пам'ять і пошуки себе. "IntraCorpus" – це запрошення заглянути всередину, відчути мову тіла та її здатність розповідати про нас більше, ніж слова, нагадуючи, що людське існування завжди переплетене з матерією, досвідом та філософським питанням: що значить бути тілом у світі.

Виставка "Freedom in the equation" продовжує свій шлях і вже в кінці листопада опиниться у стінах Музею Міста у Львові. Це десять портретів українських науковців та науковиць, які так і не мали шансу здобути Нобелівську премію, адже їх репресувала чи вбила росія. Щоб ви могли глибше зануритися в історії вчених, у день відкриття виставки екскурсію проведе Марта Льода — екскурсоводка, журналістка та фактчекерка Куншт. Реєстрація за вказаним посиланням

Палац Хоткевича спільно з ГО "Арекет" запрошує вас в межах проєкту "Орьнек єднає: майстерні сенсів, пам'яті та ідентичності" на відкриття збірної виставки "Кримські мотиви" у фоє. На ній будуть представлені роботи Зразкової студії образотворчого мистецтва, Дитячої школи народних мистецтв, Кримськотатарського культурного центру у Львові "Qırımtatar Medeniy Merkezi"). "Орьнек єднає: майстерні сенсів, пам'яті та ідентичності" відбувається в межах проєкту "Захистимо дітей", який реалізується СОС Дитячі Містечка Україна у партнерстві з швейцарською неурядовою організацією Swiss Solidarity, за підтримки SOS Children's Villages Швейцарія та спрямований на зміцнення системи захисту дітей і підтримку родин, які потребують допомоги, у Львівській та Чернівецькій областях. Реєстрація за вказаним посиланням

Чи зумієте ви втримати рівновагу між таємницями та правдою? Саме із цього питання ми й розпочнемо нашу нову зустріч манґа-клубу! Настав час поринути до загадкового світу авторки Нацу Хюуґи — "Монолог травниці" (Kusuriya no Hitorigoto)! Разом ми зможемо дослідити життя Маомао, хоч і дотепної, але вельми уважної служниці, яка володіє просто неперевершеними знаннями про трави й людську натуру. Обговоримо атмосферу імператорського палацу в поєднанні з комедійними елементами історії, проаналізуємо цікаву головну героїню та її специфічну взаємодію з оточенням. Не забудемо ми й про інших персонажів! Поділимося враженнями про улюблених чи навпаки тих, хто не до вподоби, їхню мотивацію, світогляд, міжособистісні стосунки. Ба більше, приділимо увагу темі традиційної медицини у творі, тому, як письменниця уважно ставиться до цього й ураховує всю витонченість давніх японських традицій. Ну і як же без найголовнішого? У кінці вас чекає захопливий інтерактив, де ми визначимо справжнього експерта франшизи! Реєстрація за вказаним посиланням

Продовження книги "Аркан вовків". Минуло сім років відтоді, як юні характерники обрали вовчу стежку. Протистояння між Північним Альянсом і Двоморським Союзом похитнуло Сірий Орден. Попереду у лицарів Сірого Ордену нові випробування, підступи й зради, кохання та боротьба за долю держави. Реєстрація за вказаним посиланням

Книжковий клуб "Читаємо з Птахою" запрошує на обговорення книги "На любов і смак" Дзюньїтіро Танідзакі (видавництво "Астролябія"). У романі "На любов і смак" Дзюньїтіро Танідзакі розпочинає пошук ідеалу жінки, зіштовхуючи два протилежні жіночі όбрази і демонструючи суперечність естетики західного й східного світів. Головний герой у процесі розвитку сюжету усвідомлює, що тяжіє до традиційних для японської культури "безликих" жінок. Цей роман — не лише перша спроба автора продемонструвати втрату зацікавленості західною естетикою, але й бажання описати екзистенційний розворот Японії. Фінал і кульмінація роману — момент повернення героя в лоно традиційної культури, де він, нарешті, знаходить крихку гармонію, в якій поєднуються минуле й сучасне, душа і тіло, де знаходиться спокій, якого він так прагнув. Реєстрація за вказаним посиланням

"Знищ мене" - світ, сповнений війнами і байдужості. Але навіть попри надмірну жорстокість, в тому світі ще залишилась частка любові і людяності. Авторка майстерно побудувала світ, у якому кожен дотик, кожне слово має свою вагу, а боротьба за життя стає не лише фізичним, але й психологічним випробуванням для героїв. Джульєтта намагається знайти свою роль у цьому світі, де кожен день – це боротьба за виживання. Відчуття постійної небезпеки, втрати і неясного майбутнього змушує читачів задуматися над тим, що відбувається, коли людство стикається з самим собою.

2019 року Христина Приймак успішно захистила кандидатську дисертацію і здобула ступінь кандидата мистецтвознавства. Тема дисертації: "Народне мистецтво Сокальщини другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст. в умовах етнокультурного порубіжжя (історія, типологія, художні особливості)". Христина є автором низки публікацій, що стосуються проблематики розвитку українського народного мистецтва в умовах етнокультурного порубіжжя. Під час навчання в аспірантурі вела курс з живопису у Школі мистецтв Оксани Бондарук. Одночасно займалася малярством, експериментуючи з тематикою і технікою виконання. Основним джерелом натхненням послужив досліджений в ході наукової роботи матеріал. Левова частка творчих робіт створена за мотивами народного мистецтва Сокальщини (кераміки, вишивки, писанки). Сьогодні Христина викладає на кафедрі кераміки в Львівській академії мистецтв.