Центр міської мобільності

вулиця Степана Бандери, 24
ДеньГодини роботиПерерва
Пн,НдВихідний
Вт,Ср,Чт,Пт,Сб12:00 - 20:00Без перерви

Інформація

Організація подій, виставок та дискусій.

Події

Фотовиставка "СВОЄІНШЕ"
Ми звикли приймати лише те, що зрозуміле. Але справжній виклик – зустріч із тим, що не сховаєш і не підлаштуєш: з власною інакшістю. "СВОЄІНШЕ" – фотовиставка автопортретів, створених незрячими людьми. Чотири герої – незрячі гіди @museum_in_the_dark_0300 Тетяна Антоненко, Аґнєшка Мокшицька, Остап Нестеровський, Анастасія Гурин. Створюючи свої автопортрети, вони дозволили роздивитися не просто зовнішність, а і те, як вони відчувають себе всередині. І чесно проговорили те, що зазвичай намагаються не показувати. "СВОЄІНШЕ" – це зустріч із інакшістю. Спроба побачити. Прийняти. І, можливо, зробити її трохи своєю. Фотовиставка "СВОЄІНШЕ" продубльована аудіоописом і тактильними фотографіями.
Кінопоказ "Щось прекрасне лишилось позаду"
Консультаційний центр "Добре горе" у Нью-Джерсі пропонує цілісний підхід до жалоби. Режисерка Катріне Філп розповідає ніжну й інтимну історію про життя кількох дітей, які недавно втратили батьків. Аби впоратись зі своїм горем, вони мають прожити сум зі щирістю, сміливістю, гумором і любов'ю. У фільмі "Щось прекрасне лишилося позаду" учні стають нашими вчителями у пошуках кращих способів справлятися з втратою. Реєстрація за вказаним посиланням
Кінопоказ "Історія зимового саду"
Історія фільму базується на долі павільйону квітникарства колишнього ВДНГ та її працівниці, Валентини Вороніної, яка підтримує цей простір, вкладаючи туди власне життя, коли раптом до неї неочікувано приходять зміни. Після сорока п'яти років роботи її просять піти на пенсію. Та Вороніна не погоджується з цим, бо вважає, що всі рослини без неї загинуть. Одночасно з цим група загадкових радіоестезистів знаходить біля входу в павільйон канал потужної позитивної енергії. Реєстрація за вказаним посиланням
Кінопоказ "Дорослі"
Аніта, Ріта, Рікардо та Андрес уже 40 років ходять у школу для дітей із синдромом Дауна. Після стількох років їм починає набридати це безпечне, добре знайоме середовище. Їм уже більше 45 років, і в декого з них виникає відчуття, що робота у шкільній пекарні більше не є для них викликом. Крім того, вони прагнуть свободи на більш особистому рівні. Аніта й Андрес закохані одне в одного, але досі живуть із батьками. Вони мріють про тихе місце, де вони могли б побути вдвох на самоті, і хочуть одружитися і мати сім'ю. На жаль, суспільство, у якому вони живуть, не має засобів, щоб задовольнити їхнє бажання більшої незалежності. Попри те, що їх навчають, як стати "відповідальними дорослими", усі четверо залишаються залежними від інших, які приймають за них рішення. Це велике розчарування для них. Реєстрація за вказаним посиланням

Відгуки