Мистецьке об'єднання "Дзиґа"

"Gonfalone!" — виставковий проєкт Вікторії Фартушної, що звертається до образу стяга як носія пам'яті, цінностей і колективної уяви. Через живописні полотна та об'єкти мисткиня фіксує напружений стан сучасного суспільства, у якому індивідуалізм, самотність, недовіра й потреба в опорі стають ключовими ознаками часу. У цьому проєкті гонфалон постає не як історичний артефакт, а як метафора сучасності. Мисткиня ставить запитання про те, що сьогодні стає суспільними цінностями, як загальноприйняті орієнтири співвідносяться з особистими переконаннями окремої людини, кого або що суспільство зводить на п'єдестали та чи є ідеалізація втечею від реальності — чи, навпаки, способом виживання в умовах постійної невизначеності. Експозицію складають живописні полотна, виконані темперою та акрилом, а також об'єкти з пап'є-маше та змішаної техніки.

Прослуховування "Under pressure" у виконанні дуету Фредді Мерк'юрі та Девіда Боуї наводить на роздуми, зокрема про те, чому ця пісня, навіть без розуміння слів, справляє таке сильне враження. Можна подумати, що це завдяки високим талантам виконавців, які насправді будь-яку пісню можуть перетворити на шедевр, але також можна припустити, що визначальною тут є сама досконало написана композиція. Та правильно, мабуть, буде відповісти, що і те, і інше є однаково важливим. Подібно і в фотографії: природний дует світла і тіні потребує режисера, який в потрібний момент спіймає їхній танець в фокус свого об’єктива. Без взаємодії з глядачем, вони обоє так і залишаться непоміченими. На відміну від гармонії, в дуеті кожен з учасників виконує свою індивідуальну партію незалежно, однак обидвоє замкнені твором і тим самим приречені на взаємозв'язок. І цей процес помножується.

Олександр — людина реального досвіду й внутрішньої сили. Родом із Донецька, він несе в собі особливу внутрішню стійкість. 21 рік він працював оператором на телебаченні — бачив світ крізь об'єктив, уміє зупиняти мить і точно відчувати кадр. Зараз уже два роки він — пілот дронів, випробовувач, той, хто працює там, де потрібні холодний розум, точність і відповідальність. У 2014 році Сашко пройшов полон — досвід, який не зламав, а загартував його характер і навчив цінувати справжнє. Окрема його мова — музика. Він грає на гітарі класичні дельта-блюзи, вільно імпровізує, ніби розмовляє зі світом без слів. Сашко — про глибину, свободу і внутрішню силу. Про людину, яка багато бачила, багато пережила і залишилася собою. Якщо ви хочете відчути реальну жагу до творчості то запрошуємо вас на концерт, де Сашко разом з Миколою Яворським (барабани) та Юрієм Дарморізом (фортепіано) занурять вас в атмосферу блюзу.