Міський палац культури імені Гната Хоткевича

Раді повідомити, що ГО "Т.В.О.Р.М." у рамках співпраці з Благодійною Організацією "Фонд творчих сердець" планує проведення унікальної художньої виставки "Духовні обрії". Тож запрошуємо всіх поціновувачок та поціновувачів краси та творчости відвідати виставку. Це буде справжнє свято сучасного мистецтва! Ми з гордістю представимо близько 70 робіт чудових сучасних художниць і художників. Кожна картина — це окрема історія, емоція та пошук духовних горизонтів. Ви побачите унікальні полотна, що поєднують традицію й сучасність, а кожна лінія й колір відкривають нові обрії нашої душі. У рамках заходу волонтером Проць Володимиром буде організовано збір на зарядну станцію для військових 42 ОМБр у стабілізаційний пункт. Закликаємо кожну й кожного долучитися добровільним донатом.

Запрошуємо Вас зустріти цю весну разом із Творцями на виставці. Після довгої зими скресає крига на річках. Великі пласти льоду пливуть за течією, а в лісах звірі прокидаються від зимового сну. Вони раді відчути перше тепло сонячних променів, знайти перші ягоди та соковиту траву. А десь далеко-далеко на айсбергу стоять пінгвіни й споглядають схід сонця. Разом із ними — полярні ведмеді, сови та зайці. А ще далі з вічної мерзлоти виходить величезний мамонт. Усі вони тут, а це означає – зима скінчилась. Цього навчального року діти вчилися дивитись уважно: спостерігали за комахами, тваринами, деревами та квітами. Малювали їх олівцями й фарбами, шукали власні техніки та свій погляд. Кожна робота – індивідуальна, зі своїм особливим баченням. А ще ми вчилися творити разом. Великі скульптури з пап'є-маше, спільні рисунки, де кожен додавав щось своє – усе це стало справжньою співтворчістю. Виявилось, що разом можна створити щось неймовірне. Тож зустріньмо цю весну разом. Після довгої зими.

«Вісь часу» — це спроба осмислити стан, у якому час втрачає лінійність і перестає бути послідовністю подій. У центрі проєкту — не хронологія, а зсув сприйняття. Час тут не рухається вперед. Він зупиняється, розтягується й нашаровується. Це про стан, у якому звичні образи ще впізнавані, але вже втратили стабільність. Проєкт вибудовується на співіснуванні двох способів бачення. Один — спрямований на фіксацію: він утримує форму, зводить зображення до мінімуму, залишаючи лише необхідне. Інший — пов'язаний із розпадом: форма розчиняється, зображення втрачає чіткість, поступаючись місцем стану, світлу, фактурі. Напруга між цими двома полюсами формує внутрішню структуру виставки. Між фіксацією і розпадом, між формою і її зникненням виникає напруга — простір, де існує досвід.