Галерея "Муніципальний мистецький центр"

Запрошуємо на фотопроєкт Миколи Глібовича "Милі картинки попри війну". Микола – резидент Ветеранської програми INDEX (за підтримки Razom), дизайнер і ветеран, працює з фотографією та коміксами. Виставка є серією фото (історій), які ветеран називає спробою мати трохи гарних мегапікселів, бо той піксель, який йому видали, не був створеним для того, аби бути гарним. "З другого дня повномасштабки я долучився до лав ЗСУ, спочатку як кухар, потім — як оператор БпЛА. Я почав фотографувати квіти навесні 2023 поблизу Бахмута. Ми розвідували, корегували артилерію й чекали команди на зліт, коли буде готова гармата, коли буде належна погода. Я відійшов відлити і сфоткав бруньку. Наступного літального дня було так само. Вийшла серія з 8 чи 9 бруньок, які щодня були дедалі більше розпущеними. Потім ми чекали команди на зліт, і поки побратими залипали в тіктоці, я ходив по полю і вишукував маки й соняшники, які чіпляли моє око. Побратими потім питались, чи я цікавлюсь ботанікою. Не зовсім".

Це історія про близькість, тілесність і слід, який залишає людина — на предметах, у просторі, в пам'яті. Роботи Даші Супер працюють із жестом як формою присутності. "Зроблено з любов'ю" — це про крихкість і силу одночасно, про декоративність, що стає висловлюванням, і про любов як дію, що залишає відбиток. Кураторка: Ілона Демченко.

Цієї суботи зустрічаємося дивитись кіно "Микола з Маріуполя" режисера Єгора Воробйова. Це документальна драма про підлітка, чиє життя двічі розітнула війна. У 12 років Микола Ніжніковський втратив дві ноги та руку через вибух знайденого снаряда. Він пройшов через пекло операцій та реабілітації, навчився ходити на протезах і мріяв про Параолімпійське золото. Але у 2022-му війна прийшла знову. Микола зустрів повномасштабне вторгнення у рідному Маріуполі. "Одного разу мені не пощастило, але взагалі я – фартовий", – каже Микола. І ця фраза – гасло кожного, хто попри все обирає жити, мріяти та боротися. Реєстрація за вказаним посиланням