Мистецькі заходи у Львові

ZAG представляє новий виставковий проєкт, що докорінно змінює оптику сприйняття українського мистця. Спільно з Національним музеєм Тараса Шевченк  ми експонуємо 58 знакових творів: від академічного живопису до соціальної графіки. "В українській культурі Шевченко не ікона, а критерій: чи є в словах чесність, чи є розуміння, що свобода — не подарунок, а зусилля?" — Христина Береговська, кураторка проєкту, докторка мистецтвознавства.

"Дивлячись у розриви" — виставковий цикл, що пропонує погляд на історію та сучасність українського мистецтва як на простір розривів, втрат і відсутностей. Проєкт започаткований влітку 2024 року у Voloshyn Gallery в Києві. Друга частина була показана у 2025 р. в галереї "Артсвіт" та Центрі сучасної культури в Дніпрі, а третю нещодавно відкрили в галереї Art Front у Токіо, Японія. "Історія українського мистецтва — це розірвана історія і, водночас, історія розривів. Перервані оповіді, знищені твори, репресовані автор(к)и, гучне мовчання, переписування минулого згідно зі щоразу новою панівною ідеологією, трагедії конформізму та віртуозність самовиправдання, ламання себе через коліно, перевзування у повітрі, зміна імені на півдорозі, розщеплення особистості", — каже Нікіта Кадан. У львівській частині проєкту в Jam Factory Art Center головною стає тема самотності та нових взаємин між "я" і "ми", сформованих досвідом війни.

До Львова приїздить версія експозиції, що експонувалася у Музеї мистецтв у Лодзі. У НМЛ її доповнять твори з музейних фондів, що ще більше розширить мистецький контекст. Виставковий проєкт уже побував у Мадриді, Відні, Лондоні, Кельні, Братиславі, Брюсселі та Лодзі. Збірки НМЛ доповнювали експозицію у Відні та Братиславі. У 2023 році виставка отримала відзнаку Apollo Magazine Awards як проєкт року; про неї писали The Times, The Guardian та The Art Newspaper. "В епіцентрі бурі" – не лише про сміливі мистецькі пошуки початку ХХ століття. Це історія українських митців, які творили в часи революцій, втрати державності, репресій і терору та попри виклики формували модерну українську культурну ідентичність. У різні роки проєкт розвивали: Костянтин Акінша, Катерина Денисова, Олена Кашуба-Вольвач та Марина Дроботюк.

У живописі Катерини Шадріної впізнавані сюжети, зібрані в напружені яскраві сцени. Її композиції балансують між наївністю та тривогою, ставлячи під сумнів чіткі межі між "дитячим" і "дорослим". Виставка звертається до трьох станів, які формують досвід кожної людини. Ми проходимо їх упродовж життя, але навіть у зрілості постійно повертаємося до них щоразу по-іншому відчуваючи й переосмислюючи світ. Художниця працює з фігуративом, використовуючи насичену кольорову палітру, різкі контрасти та умовну, подекуди гротескну пластику форм. Простір у її роботах нестійкий, а рух майже театральний. Ця виставка - запрошення впізнати власні внутрішні стани, які залишаються з нами незалежно від віку.

Запрошуємо на відкриття виставки картин і оповідок художника й загиблого воїна Володимира Чорного — "Глибокий Чорний". Крім роботи з мистецькими практиками, зокрема у своїй улюбленій техніці офорту, Чорний працював як художник-декоратор для фільмів. Саме його руками творилися атмосфери стрічок "Памфір", "Залізні метелики", "Брама", "Наші котики", "Віддана" тощо. Як художник-постановник і художник-декоратор працював над кліпами для гуртів "Океан Ельзи", "DREZDEN", "ТНМК" та багато інших. З початком повномасштабного вторгнення Росії митець долучився до лав ЗСУ як доброволець, де отримав псевдо "Кара" (що у тюркських мовах означає чорний). Загинув 9 травня 2023 року в бою. На виставці будуть представлені картини митця, створені в офорті, мідні форми, з яких були надруковані роботи, а також малюнки, ескізи й фотографії Чорного зі знімальних майданчиків стрічок, над якими він працював. Також, можна буде прочитати оповідки, які Чорний надсилав своїм друзям "із нуля".

Ми пропонуємо в просторі здійснити подорож часом і поєднати твори з далекого минулого з тим, що було створено в нові часи. Катування й увінчання Ісуса Христа, Тайна вечеря, зрада Іуди, суд у Понтія Пілата, демонстрація натовпу з вигуком "Ecce Homo!", Хресна дорога, розп'яття, розігрування одягу, смерть на хресті, сходження в пекло та Воскресіння. Усе це — від давньої ікони з сюжетами Страстей, через графічні роботи готичного Мартіна Шонгауера, цикли Альбрехта Дюрера і Кранаха, офорти Рембрандта, рисунки Макса Клінгера — до творів 1980-х років Володимира Лободи; образів ангелів, святих і розп'ять Альбіни Ялози; робіт Дмитра Молдованова, який помістив сюжет Страстей у міські пейзажі рідного Миколаєва; народної скульптури розп'ять Христа та інструментів Страстей, музики і кіно: "Ісус Христос — Суперзірка", "Остання спокуса Христа" — і багато іншого в насиченій кураторській селекції.

Хто вони — герої найбільшого і, можливо, найважливішого графічного циклу Георгія Якутовича? Це ті, хто роками оточували його гірський світ: прості, колоритні, щирі та мудрі. Відкривши для себе красу природи і людей, Георгій став головним промоутером регіону у своєму середовищі: возив митців і друзів у гори, ділився красою ландшафтів, лісів і річок. Карпатська тема стала провідною лінією його творчості, адже саме Карпати принесли розуміння, куди рухатися — як художньо, так і особисто, відкривши в художникові українську ідентичність. Запрошуємо на виставку, щоб побачити цикл, який у певному сенсі підсумовує творчість Георгія Якутовича. Це його остання велика серія — присвячена тим, хто став частиною його особливого, духовного, вільного світу, пов’язаного з природою та мистецтвом.

Запрошуємо на виставку "Симеон Старунський. Мученик з Карпат", присвячену постаті блаженного священномученика Симеона Лукача – свідка віри, життєвий шлях якого був тісно пов'язаний зі Старунею, де він народився, служив і завершив свій земний шлях.

Запрошуємо на виставку "Полотна свободи" — проєкт, що поєднує мистецтво і досвід війни, творчість і боротьбу за свободу. У виставці представлені роботи українських художників-воїнів — митців, які відклали свої пензлі та стали на захист держави. Беруть участь: харківський художник Василь Йолохов (творчий псевдонім — Erm Wohol), а також львівські митці Тарас Бенях, Роман Хрущ, Богдан Салій і фотомитець Сергій Смірнов. Назва виставки "Полотна свободи" має особливе символічне звучання. Кожне представлене полотно — це не лише мистецький твір, а й нагадування про свободу, за яку сьогодні ведеться боротьба. У цих роботах збережено світ мирного часу, внутрішню свободу митця та віру в життя, які не здатна знищити навіть війна. Експозиція представляє переважно роботи довоєнного періоду — створені у час, коли митці жили звичайним мирним життям, творили без звуку сирен і вибухів, планували майбутнє, будували мистецькі кар'єри.

Для Олени Турянської проєкт "Краса буденного" – це спроба зрозуміти світ Олени Кульчицької, пізнати творчий метод важливої для неї художниці. Для нас – це унікальна нагода увійти в свого роду магічний простір мистецтва, досвідчити його неймовірні можливості. У цьому просторі мистецькі практики Олени Турянської дозволяють їй не просто опинитися поруч з Оленою Кульчицькою, приглядаючись до неї, але – взаємодіяти, співтворити цей простір разом.

Ця виставка присвячена постаті львів'янина, українсько-польського графіка, живописця та громадського діяча Лева Ґеца, від народження якого цьогоріч виповнюється 130 років. Про життя Лева Ґеца можна зняти стрічку — і це точно буде пригодницький екшн: він служив у лавах УСС, закінчив Краківську академію мистецтв, а потім викладав там, заснував і багато років очолював музей "Лемківщина" у Сяноку, перебував під ретельним наглядом служби безпеки ПНР, пройшов арешти і допити. І попри все залишив чималий мистецький спадок. На виставці будуть представлені репродукції творів художника, оригінали яких 60 років тому він подарував історичному музеєві Кракова, а також оригінальні документи, які розповідають про життя художника у 1950-60-х роках: каталоги виставок, віднайдені архівні документи, світлини тощо.

"Чорнобиль – це не лише спогад, це урок, який триває 40 років!", – Олег Векленко, український графік та дизайнер, ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС, президент Міжнародної триєнале екологічного плаката і графіки "4-й Блок". Плакатна акція "Nuclear Scar: PAST · PRESENT · FUTURE" – це міжнародна мистецька рефлексія до 40-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС. Виставка об'єднує роботи професійних дизайнерів та молодих митців, які переосмислюють трагедію 1986 року крізь призму сучасних загроз. Роботи серії репрезентують дві ключові ліній: тяглість територіальної небезпеки та метафору "ядерного шраму" на тлі світової екології. Експозиція є символічним візуальним закликом до глобальної відповідальності, що має за мету запобігти повторенню подібних катастроф. Адже екопостери серії візуалізують "травму", яку залишила чорнобильська техногенна катастрофа у пам'яті людства. Крім того, автори робіт виражають позицію усвідомлення того, що ядерна загроза не залишилася в минулому, а є безперервним викликом для сьогодення та майбутнього.

Марцін Сутрик – доктор мистецтв, художник і ад'юнкт Інституту образотворчих мистецтв Університету в Седльцях. Працює в галузі живопису та фотографії, досліджуючи взаємодію кольору, емоції та людського досвіду. Експозиція презентує серію робіт, присвячених осмисленню сакральної тематики. У центрі художніх пошуків митця образ Христа, як символ страждання, жертовності та духовного відродження. У своїх роботах автор звертається до глибоких духовних і філософських тем, переосмислюючи традиційні християнські символи. Живопис Марціна Сутрика вирізняється експресивною манерою, насиченою символікою та прагненням до внутрішнього діалогу з глядачем. Його полотна не лише відтворюють релігійні сюжети, а й спонукають до роздумів про сутність людини, її вибір і відповідальність. Виставка "Се Людина" організована за сприяння Генерального консула Республіки Польща у Львові. У рамках виставки митець презентує однойменний каталог, що розкриває ідеї проєкту – роздуми про людську природу, страждання, гідність і сучасний стан людини.

Резильєнтність - здатність індивіда чи системи адаптуватися до складних обставин, стресу і травм. Відновлюватися і удосконалюватися, попри негативні події. Це не ігнорування болю, а швидше вміння користуватися внутрішніми ресурсами для подолання криз. Вроджена динамічна властивість індивіда, що лежить в основі здатності долати стреси та важкі періоди конструктивним шляхом. "ОАЗА?" — щорічний виставковий проєкт в Палаці мистецтв: простір для розмови між представниками та представницями сучасного мистецтва. Цьогоріч резильєнтність — головна тема проєкту "ОАЗА?". Таку спільну тему для розмови обрали митці: Влодко Кауфман, Сергій Радкевич @sergii_radkevych та Костянтин Зоркін @zorkin_art , які є авторами виставки.

Ви неодноразово могли бачити роботи художниць на вулицях міст в Україні та за кордоном. Адже частина їхньої практики це стрит-арт. У своїх роботах художниці виходять за межі прямої документальності і, фіксуючи знайомі нам образи чи ситуації, вплітають персонажів та символи з власного всесвіту. Їхні роботи впізнавані своєю кольорогамою та пластикою. На цій виставці художниці представлять роботи, в яких пропонують поміркувати що таке Україна, наслідуючи відомий бренд жувальної гумки "Love is…", і покажуть власні нетипові відповіді на питання: за що ми любимо Україну. У рамках проєкту — презентація інтерактивної гри "Truth is…", що стане інструментом для відвертої розмови з закордонними друзями та колегами. Sestry Feldman @sestry_feldman — українські художниці, що працюють зі стрит-артом, ілюстрацією, інсталяцією й анімацією. Авторки серіалу "YoYo" та дизайнерської колоди карт Таро. Зараз вони працюють над фільмом "My Name Is Propaganda" про роль української культури у світі.

Раді повідомити, що ГО "Т.В.О.Р.М." у рамках співпраці з Благодійною Організацією "Фонд творчих сердець" планує проведення унікальної художньої виставки "Духовні обрії". Тож запрошуємо всіх поціновувачок та поціновувачів краси та творчости відвідати виставку. Це буде справжнє свято сучасного мистецтва! Ми з гордістю представимо близько 70 робіт чудових сучасних художниць і художників. Кожна картина — це окрема історія, емоція та пошук духовних горизонтів. Ви побачите унікальні полотна, що поєднують традицію й сучасність, а кожна лінія й колір відкривають нові обрії нашої душі. У рамках заходу волонтером Проць Володимиром буде організовано збір на зарядну станцію для військових 42 ОМБр у стабілізаційний пункт. Закликаємо кожну й кожного долучитися добровільним донатом.

Український католицький університет UCuniversity запрошує львів'ян та гостей міста відкрити літопис українського зерна – історію праці, сили та тяглості поколінь. "Зерновими стежками Миколаєва" – це розповідь про силу українського хлібороба, про тяжку працю та про глибокий зв'язок людини із землею. Про хліб як щоденний дар і водночас як символ єдності, який об'єднує родини, громади та народ. Це шлях зерна крізь час – від перших знарядь обробітку землі до сучасних агротехнологій, від ручної праці до технологічного прогресу. Це історія людей. Тих, хто з покоління в покоління працює на землі, формуючи основу української економіки та ідентичності, зберігаючи вірність своїм цінностям: праці, відповідальності та любові до рідного краю. Окремий акцент – постать Героя України Олексія Вадатурського. Його діяльність стала прикладом того, як віра у свою справу, наполегливість і відповідальність можуть змінювати країну.

Цього року відзначаємо 100-річчя з дня народження визначного музейника, мистецтвознавця, заслуженого працівника культури України, Героя України, багаторічного директора Львівської національної галереї мистецтв, що названа його іменем, Бориса Григоровича Возницького (16.04.1926 – 23.05.2012). Пам’ять зберігає минуле в теперішньому, час спонукає до узагальнень, осмислення масштабів діяльності Бориса Возницького: музеєтворення, збереження культурної спадщини, порятунку мистецьких пам'яток. Запрошуємо на виставку "Борис Возницький. Пам'ять і час" ознайомитися із мистецькими віддзеркаленнями образу видатного музейника, поринути в історію Галереї, осягнути діяльність особистості на тлі доби.

Це глибока і символічна серія робіт мистецького подружжя — Оксани Лобас-Заяць та Романа Заяця, яка переосмислює один із найсильніших сюжетів християнської традиції — шлях Ісуса на Голгофу як історію страждання, віри, витривалості та духовного переродження. Роман Заяць — художник, який виріс у середовищі професійного мистецтва, продовжуючи традиції родини та здобувши фахову освіту у Львові. Оксана Лобас-Заяць — художниця, засновниця авторського бренду, яка активно працює з українською культурною спадщиною та сучасними формами її вираження. Всі роботи виконані у техніці холодного батіку — складному процесі ручного розпису тканини, де кожен контур, кожен колір є результатом як майстерності, так і творчого діалогу з матеріалом. Кольори у серії мають глибоке символічне значення: жовтий — Божественне світло (молитва у Гетсиманському саду); вишневий — жертва та таїнство (Розп’яття, Тайна вечеря); бірюзовий — чистота і гармонія (Вербна неділя, Вознесіння); гірчичний — моменти сумніву та зречення.

Запрошуємо до Львівського скансену на відкриття виставки подружжя Володимира та Юлії Семківих "Сіль солодка". Юлія відома своїми живописними роботами та колажами, а особливу увагу у її творчості займає праця з папером – його текстурою та властивостями. Володимир натомість є скульптором, який використовує у роботі тривкі метал, камінь, а в останній час робить акцент на дереві. Попри різницю в матерії та жанрах вони творять спільні проєкти, що допомагають простежити зв'язок двох, на перший погляд, непоєднуваних матеріалів. Проєкт відсилає глядача до Нагірної проповіді Ісуса Христа: "Ви — сіль землі [...] Ви - світло світу". Ті слова були звернені до апостолів і численного натовпу людей (до нас з вами?), що йшли послухати проповідника, а сама проповідь є концентрацією Христового вчення. Чому сіль солодка? Бо родиться з любові… Бо стає солодкою в радості від праці, зусиль, руху та стійкості.

Ця серія робіт досліджує теми правил, контролю та морального вибору через іронічні, подекуди абсурдні сцени. Художник створює умовний, театралізований простір, у якому персонажі існують за наперед заданими сценаріями, часто не ставлячи їх під сумнів. У центрі уваги — ситуації, де звичні соціальні механіки, такі як гра, угода чи суперництво, втрачають свою очевидність і набувають гротескних форм. Межа між суб'єктом і об'єктом стирається: людина може одночасно бути і тим, хто приймає рішення, і тим, ким керують. Яскрава, майже декоративна візуальна мова контрастує з внутрішньою напругою сюжетів. Через цей контраст художник підкреслює крихкість етичних орієнтирів і здатність людини виправдовувати власні дії в межах заданих правил. Виставка пропонує глядачеві не готові відповіді, а простір для рефлексії — про покірність системам, цінність зв'язків і момент, у якому вибір стає визначальним.

Експозиція охоплює частину матеріалів, зібраних колективом @old_khata_project для книги "Квітки. Велика книга хатнього розпису", що вийде друком у 2026 році. "Виставка розповідає про "квітки" — хатні розписи, що були зафіксовані в українських селах близько ста років тому. Звичай розписувати стіни хати, піч та навіть господарські будівлі існував у селах принаймні від ХІХ-го й до середині ХХ століття. На виставці ви побачите копії матеріалів, що їх зібрали дослідники й дослідниці розписів у 1910 - 1930-х роках. Це репродукції замальовок і літографій хатніх розписів та фото розписаних хат. Вони походять з Вінницької, Дніпропетровської, Луганської, Миколаївської, Хмельницької та Черкаської областей." Запрошуєм оглядати та бути серед цих непересічних артефактів української народної творчості.

Запрошуємо відвідати виставку львівської мисткині Наталії Павлюк "Квіти для Соломії" — нової серії живопису, натхненної постаттю Соломії Крушельницької. Ці роботи — про красу, гармонію та емоцію, яку неможливо стримати. Квіти в інтерпретації художниці стають не лише образом природи, а й символом внутрішньої сили, чутливості та тріумфу. Вивчаючи творчий шлях видатної оперної співачки, Наталія Павлюк створює власну художню історію — ніби прокладає шлях із пелюсток, що веде крізь найяскравіші моменти її життя. Серія "Квіти для Соломії" вибудовує особливий діалог із різними періодами творчості Крушельницької. Споглядаючи картини, ви поступово зануритеся у світ сцени, емоцій і великих оперних перемог. Весняний настрій Львова природно перегукується з цими роботами: як місто розквітає попри всі обставини, так і полотна художниці наповнюються світлом, кольором і життям.

Ця виставка присвячена одному з найдавніших символів людства - Квітці Життя. У її геометрії прихована гармонія Всесвіту. Вона зустрічається у різних культурах, на стінах стародавніх храмів, у природних формах, у кристалах, у клітинах живих організмів. Цей символ ніби нагадує нам про спільне джерело всього існуючого. Квітка Життя - це не лише візерунок. Це мова - структури реальності, у якій кожне коло повʼязане з іншим, як усе у світі пов'язане між собою. Для мене цей символ - не просто геометрія. Це спроба через мистецтво показати невидимі зв'язки світу, його внутрішню гармонію та світло. Кожна картина цієї виставки - це медитація про порядок, який існує навіть у хаосі, про красу структури життя і про те, що все навколо є частиною єдиного цілого.

Запрошуємо на відкриття виставки мальованих казкових картинок львівського художника Тараса Кеба "Мої казки". Тарас Кеб творить на полотні та дереві в стилi примітивного мистецтва. Художника цікавить фольклористика, міфологія. В основі робіт – давні традиції українців та різних народів. Роботи Тараса Кеба наповнені різноманітними казково-мiстичними колоритними персонажами. Митець пише казки, є автором чудової колекції артбуків – саморобних мальованих книжок-казок. Тарас Кеб – учасник багатьох мистецьких виставок в Україні, Польщі, Франції, Канаді, у галереях Львова та Києва.

Експозиція, розміщена серед інтер'єру муніципальної мистецької резиденції та простору артцентру, демонструє роботи в повсякденній буденності та підсвічує історію приміщення, до якої звертаються кураторки проєкту Катя Сита й Аннет Сагаль, через форму фрагментарності медіуму колажу. У 1930–1939 роках у просторі резиденції діяв Музей достойних польок — ініціатива працівниць Оссолінеуму. Вони створили тут експозицію, присвячену жіночому досвіду, а також місце для зустрічей і спілкування між собою. Сьогодні експозиція CUTOUT продовжує традицію діалогу крізь час, відображаючи нашарування культур, що й досі формують ідентичність простору. У межах фестивалю відбудеться серія майстер-класів і лекція від Каті Ситої та Аннет Сагаль. Найкращі роботи учасників стануть частиною концептуальної мініекспозиції, інтегрованої в інтер'єр простору. В проєкті буде представлено роботи понад 90 авторів і авторок з України та закордону. Реєстрація за вказаним посиланням

Through Their Eyes — дослідницький мистецький проєкт про те, як війна змінює людину. Чорно-білі портрети українських військових медиків та лікарів фіксують помітні зміни на їх обличчях до і після 10-денної програми психологічного відновлення Repower. Портрети доповнені особистими історіями та роздумами військових. Живий архів того, як війна впливає на внутрішній та зовнішній стан та як починається відновлення. На вас чекають: воркшопи з фотографії, присвячені етиці документування травматичного досвіду; тренінг з тактичної медицини, що поєднує військовий досвід із підготовкою цивільного населення; кінопокази та дискусії про процес відновлення психологічної стійкості.

Запрошуємо на виставку живопису польського художника Яцека Заходнього, нащадка Марціна Заходнього, будівничого родинної вілли Івана Франка 1900–1902 років. "З хвилини на хвилину, з години на годину..." можна розглядати, як розповідь про стан божевілля, і божевільним є не художник, а світ, що його оточує. Реальність викривляється, стає нереальною, злою і жахливою. З хвилини на хвилину зникає уявлення про світ, в якому жили раніше, спогади про місця і людей стають неактуальними, знайомі й звичні території стають дикими і недоступними. І це відбувається раптово і швидко, немає часу на роздуми, залишаються інстинкти та емоції. Яцек Заходній: "Мій «резонанс" і співпереживання емоцій під впливом того, що відбувалося в той час, були дуже сильними Картини створені в період від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року до приблизно Великодня 24 квітня того ж року. Це дуже особиста серія, яка створювалася на ходу, без розрахунків. Ці картини просто з'являлися, а я лише поспіхом їх фіксував.

Блаженний Отець Омелян Ковч, відомий як "парох Майданека", був ув'язнений нацистами у тюрмі на Лонцького у Львові за зв'язки з підпіллям ОУН та допомогу євреям. Наприкінці грудня 1942 р. його доправили до цієї в'язниці, де він провів певний час перед відправкою до концтабору Майданек, де і загинув 25 березня 1944 року. Єврейська Рада України присвоїла о. Ковчу звання "Праведник України", а 2009 року його визнано покровителем усіх священиків УГКЦ. Зараз у музеї-меморіалі "Тюрма на Лонцького" розгорнуто виставку "Літопис епохи в медальєрстві Василя та Миколи Гурмаків", приурочену пам'яті Блаженного Отця Омеляна Ковча.

Запрошуємо Вас зустріти цю весну разом із Творцями на виставці. Після довгої зими скресає крига на річках. Великі пласти льоду пливуть за течією, а в лісах звірі прокидаються від зимового сну. Вони раді відчути перше тепло сонячних променів, знайти перші ягоди та соковиту траву. А десь далеко-далеко на айсбергу стоять пінгвіни й споглядають схід сонця. Разом із ними — полярні ведмеді, сови та зайці. А ще далі з вічної мерзлоти виходить величезний мамонт. Усі вони тут, а це означає – зима скінчилась. Цього навчального року діти вчилися дивитись уважно: спостерігали за комахами, тваринами, деревами та квітами. Малювали їх олівцями й фарбами, шукали власні техніки та свій погляд. Кожна робота – індивідуальна, зі своїм особливим баченням. А ще ми вчилися творити разом. Великі скульптури з пап'є-маше, спільні рисунки, де кожен додавав щось своє – усе це стало справжньою співтворчістю. Виявилось, що разом можна створити щось неймовірне. Тож зустріньмо цю весну разом. Після довгої зими.

"Кому належить краєвид? Торфовище" — перший проєкт із серії, яку команда ЛКП "Львівське радіо" реалізовує у формі Мережі Культур і Технологій у місце-просторі ДІМ42. Назва — не риторичне запитання. Це спроба поставити під сумнів антропоцентричне право на землю й ландшафт: хто вирішує? що з ним робити? кому він служить? чиїм голосом говорить? Виставка починається локально — з ландшафтного заказника "Торфовище Білогорща" та торфовища в Дублянах — і поступово розширюється до загальноукраїнського контексту, а далі виходить за межі країни: до досвіду Шотландії, Англії та Нідерландів. Три тематичні частини: регіон Малого Полісся, безпосередньо Торфовище Білогорща, і "Зелений щит" — природні ландшафти як чинник захисту і стійкості. Фотографія, відео, інсталяція, малярство, комікс — різні мови, якими говорить одна тема.

Запрошуємо повернутись у дитинство — дозволити собі шукати, заглядати, бути відкритими й безпосередніми. Бо за масками контролю ми часто втрачаємо себе. Ця виставка — про прагнення зрозуміти себе. Про поклик бути живими, відкритими і здатними змінюватись. Про бажання шукати — і врешті знаходити.

ZAG Studio презентує виставку Олекси Манна "Питання стабільності". Проєкт досліджує ілюзію стабільності як одну з ключових тем сучасності, пропонуючи глядачеві занурення у простір дестабілізації та переосмислення звичних координат. Експозиція об'єднує живопис і графіку, в яких традиційні жанри зазнають трансформації та фрагментації, а напружені композиції й колір підсилюють відчуття нестійкості. Виставка запрошує до особистого переживання та пошуку внутрішньої рівноваги в умовах невизначеності.

Запрошуємо тебе до Львіварні на відкриття виставки Богдана Сікотовського — художника, який понад 40 років працював програмістом, але водночас створював світ, сповнений світла, кольору і глибоких емоцій. У своїх роботах митець передає атмосферу старого Львова з його вуличками та храмами, красу українських пейзажів і Карпат, тепло рідного краю та простих моментів життя. Його картини невеликі за розміром, але дуже глибокі за відчуттям. В них багато світла, кольору і тихої емоції, яку хочеться прожити. Художник працює мастихіном і створив власний впізнаваний стиль. Тому кожна його робота має особливий характер. Приходь у Львіварню, щоб поєднати мистецтво, атмосферу і гарний настрій!

Запрошуємо вас відвідати виставку "Дикі трави" Богдана Кухарського. Поле — символ безмежності, простір, відкритий для самопізнання. Дикі трави, заповнюючи його, формують відчуття нескінченності. Богдан Кухарський масштабує майже непомітні рослини до двометрових об'єктів, перетворюючи їх на самостійні скульптурні форми. Те, що ми можемо ненароком потоптати ногами, тут набуває статусу головного героя. Це вже не фон, а рослини, які варті особливої уваги. На відкритті ви зможете особисто поспілкуватися з художником, зануритися в простір виставки та поставити питання які вас цікавлять.

Це перша повна презентація циклу робіт, над яким художник працював починаючи з 2014 року, а завершив у 2025-му виходом однойменного артбуку ist publishing, як він зазвичай робить наприкінці кожного важливого творчого етапу. Виставка в анфіладах музею розкриває магістральні теми всієї практики Макова, якими є місто і місце. Але, на відміну від попередніх великих проєктів художника ("Місце", "Сади", "Paradiso Perduto"), в "Абракадабрі" місто поступово деконструюється, а місце — порожніє. Для виставки у Львові Маков створить також нову роботу безпосередньо в просторі музею: бінарним кодом художник відтворить цитату з важливого для нього роману Італо Кальвіно "Міста незримі". "Цей проєкт про зміни в добу непевності, яким годі дати визначення словами, але можна принаймні спробувати наблизитися через художню метафору. Назву циклу художник тлумачить як "щось, що не має пояснення та суперечить здоровому глузду, щось абсолютно несумісне з повсякденним життям"", — коментують кураторки Марія Ланько та Liza German.

Запрошуємо відвідати мистецький проєкт "Франкіана", створеного студентами кафедри графіки та мистецтва книги Інституту поліграфії та медійних технологій Національного університету "Львівська політехніка" в ювілейний рік Івана Франка. Експозиція налічує понад 50 графічних і шрифтових робіт студентів першого та другого курсів, створених у межах дисциплін "Мистецтво рукописного шрифту" та "Естамп (лінорит)", і є результатом як фахового навчального процесу, так і творчого осмислення постаті видатного майстра слова. Кожна робота на цій виставці має своє обличчя. Попри спільну тему, вони не повторюють одна одну, а радше демонструють індивідуальність авторів. Для когось Франко — це передусім слово і текст, для когось — символ і образ, для іншого — внутрішній стан чи запитання. У цьому різноголоссі й проявляється справжня цінність проєкту.

Про образи, які не зникають після пробудження, а затримуються в пам'яті, змінюючи свою форму. Через ритм ткацтва, зміну щільності та взаємодію зі світлом поверхня залишається відкритою до змін і різних способів сприйняття. Ефект мерехтіння й блиску в роботах створює відчуття сну, де межі розмиваються. Кураторка — Тетяна Білецька.

Дуже символічно - це сьома виставка у KRYLA Galereya і сім чудових авторів представляють свої живописні роботи в це Великодній час. Запрошуємо вам відвідати і насолодитись дуже світлою і різносторонньою експозицією таких митців: Vira Kondrak Світлана Вільчинська Chernova VIktoria Oriana Harmony Sofiya Vatulyak Данна Сивко @Помогай Людмила

Ця ініціатива народилася із синергії команд Центру архітектури та SKEIRON. Те, що починалося як професійний діалог, масштабувалося у велику платформу, де архітектурні дослідження, зустрівшись із мистецтвом, перетворилися на спільний ритуал пам'яті. Контамінація — це не просто термін про радіоактивне забруднення. Це процес, де одна речовина незворотно проникає в іншу, змінюючи її суть. Сьогодні це поняття набуває нової гостроти: від прихованої правди 1986-го до сучасних загроз, зафіксованих у березні 2025-го. від статичного архівного кадру, де час зупинився в момент евакуації, до 3D-реконструкцій, що дають змогу фізично відчути об'єм катастрофи; від відтворених моделей четвертого енергоблока до імерсивного занурення у VR, де цифрова копія стає реальнішою за спогад; від масштабного урбаністичного макета до емоційного мистецького блоку. Ця виставка не є кураторським маніфестом. Це ритуал. Відвідуючи її, ви віддаєте шану всім причетним до ліквідації наймасштабнішої техногенної катастрофи ХХ століття.

Цьогоріч центральною темою став діалог між лісом та людиною. Ми зібрали твори, що говорять як ліс та гомонять як люди. Експозиція включає роботи, які осмислюють: як людина відчуває та сприймає ліс; як ліс може бачити людину та суспільство загалом. Завітайте, щоб детальніше ознайомитися зі студентським мистецтвом та концепцією!

Після успішного першого етапу в Італії міжнародний проєкт Athlètes Of Art: Voice of Peace. The Next Game розпочинає Фазу 2 в Україні з нової виставки у Львові. Подія відбувається в межах Днів італійської культури, мови та дизайну, посилюючи діалог між Італією та Україною. У виставці представлені: роботи італійських та українських митців; твори, створені під час та після Олімпійських і Паралімпійських ігор Milano Cortina 2026; мистецькі роздуми про спорт як універсальну мову; акцент на стійкості, інклюзії та майбутньому. Athlètes Of Art — це більше, ніж виставка: це простір, що об’єднує мистецтво і спорт, пам'ять і бачення, спільноти та міжнародну співпрацю.

Запрошуємо відвідати проєкт "Тиск і розрив" Андрія Маслянко. Проєкт досліджує стан напруги, розриву та трансформації через матеріал. Роботи створені як єдина система, де поверхня виступає не зображенням, а полем сили - тиску, імпульсу та руйнування структури. Виставка побудована як просторовий досвід: від імпульсу та руху до накопичення і залишкової енергії. Це не декоративна абстракція - це робота з межами матеріалу і моментом, коли форма втрачає стабільність і перебудовується.

Художниця Олеся Білобран почала свій шлях в живописі відносно недавно. Випускниця кафедри моделювання одягу в ЛНАМ, спершу займалась дизайном одягу, була артменеджеркою кількох галерейних проєктів, зокрема, "Яровіт" 2007-2013, "Леміш" 2011-2012 і завжди мріяла про живопис. Сьогодні Олександра, як матір і художниця, в природній для неї спосіб, а ще й через фокус уваги на українську ідентичність в соціумі, стала зображати жіночі образи притаманні класичному мистецтву України. ЇЇ жінка уособлює велику любов, захист, надійність та віру. Вона – берегиня традицій. До цієї серії Олександра Білобран переважно працювала над пейзажами і тепер жіночі образи постають в заміському оточенні природи. На виставці будуть присутні 13 нових творів з серії "Шануючи традиції", яку художниця створює з 2023 року. Ця серія вже містить біля сотні полотен і вони були представлені на групових виставках в Парижі, Луцьку і у Львові, а також на двох персональних виставках в Австрії.

Запрошуємо відвідати виставку "Симптоми", яка постала зі спільного наміру, що поступово перетворився на розмову та взаємодію між студентами кафедри АМП ЛНАМ та студії фотографії "Реальність. Конструкція" Академії образотворчого мистецтва і дизайну в Братиславі (VŠVU) за сприяння кафедри ІТМ VŠVU. Знаходження узагальнювального поняття симптому стало ключем, який дозволив інтерпретувати різний, але зрештою близький досвід студент_ок обох студій. У гуманітарному контексті поняття симптому виходить за межі медичного визначення як "ознаки хвороби" і у візуальному мистецтві постає передусім як знак, що репрезентує, вказує або приховує щось. Робота над проєктами стала формою "дистанційної" розмови, у якій з'ясувалося, що попри відстань і відмінності нас хвилюють подібні питання і страхи, а способи мислення та сприйняття світу мають більше спільного, ніж може здатися на перший погляд.

Запрошуємо на вернісаж виставки живопису Романа Дуба "Елегія квітів і Муз", куратор виставки — Зоріана Мірус. В часі події прозвучить авторська поезія Наталії Попілевич зі збірки "Моїх думок пекучий жар" у супроводі фортепіано. Художник продовжує розвивати одну з ключових тем своєї творчості — образ жінки та квітів, що органічно поєднуються у витончених композиціях, сповнених емоції та кольору. Саме ця тема стане окрасою натхненного травня. У роботах Роман Дуб активно експериментує з кольоровою палітрою та художньою формою, запрошуючи глядача до власного, особистого прочитання образу Музи. Роман Дуб — сучасний український художник із виразним стилем та схильністю до експерименту. Член Національної спілки художників України.

Артцентр "Дзиґа" презентує проєкт "Текстиль малих форм" — виставку мінітекстилю, що об'єднує близько ста митців з усієї України. Спільна умова масштабу формує особливу щільність висловлювання, у якій форма стає носієм концентрації. Текстиль у цьому проєкті постає як "друга шкіра" — матеріальне середовище, через яке досвід розгортається поза домінуванням візуального. Він переводить сприйняття у площину дотику, де мислення здійснюється через жест і взаємодію з матерією. Малий формат загострює увагу: складні структури згортаються в інтенсивну присутність, яку можна охопити поглядом і уявно — дотиком. У цьому наближенні змінюється сам характер взаємодії з роботою. Виставка не прагне до пояснення. Вона відкриває простір досвіду, що формується на межі відчуття й усвідомлення.

Запрошуємо на виставку вишивок, створених правнучкою Івана Франка Адріанною Галущак. Це теплий дотик до історії, родинної пам'яті та живої традиції. У представленій експозиції поєднуються витончені серветки, жіночі блузки та чоловічі сорочки, оздоблені автентичними галицькими взорами. Кожен виріб — це не просто декоративна річ, а носій символіки, закодованих побажань добра, захисту та гармонії. Особливе місце у виставці займають роботи, пов'язані з родиною Франка — нащадками видатного українського письменника та мислителя. У цих вишивках відчутна тяглість поколінь: традиційні орнаменти передаються як родинний скарб, зберігаючи індивідуальний стиль та дух часу. Червоні й чорні нитки, геометричні та рослинні мотиви, делікатна ручна праця — усе це створює цілісну картину культурної спадщини, яка живе й розвивається. Виставка розкриває не лише естетику вишивки, а й глибину сімейних традицій, де кожен стібок є проявом любові, пам'яті та ідентичності.

До 770-річчя Львова гостей та жителів міста та області запрошують на особливу виставку – "Лев і Констанція". Це історія кохання і державницького рішення: князь Данило Галицький одружив свого сина Лева Даниловича з угорською принцесою Констанцією Угорською та подарував їм місто, яке сьогодні ми знаємо як Львів. Кажуть, Констанція сумувала за рідним краєм, тому для неї у місті звели храм Церкву Івана Хрестителя. А сам Лев зробив Львів столицею – і з того часу він не втрачає свого значення. Окрім історії, на виставці – сучасне мистецтво. Роботи Микола Ступінський відкривають світ через деталі та глибокі сенси у власному стилі. Хороша нагода побачити знайому історію Львова по-новому.

Поняття тилу в умовах повномасштабної війни є відносним. Для частини суспільства його існування ставиться під сумнів: війна охоплює всю територію країни, змінюючи відчуття безпеки та побуту. Водночас для тих, хто повертається з лінії фронту, контраст між зонами безпосередньої небезпеки та містами, де життя триває, відчувається особливо гостро. У цьому сенсі тил можна визначити як простір, де існування – попри постійні загрози – залишається можливим у своєму продовженні. "Виставка до дня міста. Музей реальності" звертається в назві до ідеї класичної експозиції "результатів року", що оприявнюють оновлені пріоритетні практики взаємодії суспільства та міста, які становлять собою такий собі "музей реальності". Експозиція пропонує розглядати тил як сукупність практик, що формують можливість життя й солідарності в умовах війни.

Населений пункт під назвою Фріденфельд, з німецької – Мирне Поле, годі шукати на сучасних мапах. Нині це село Терсянка на Запоріжжі. Всього за 30 кілометрів від лінії фронту воно зазнає постійних російських атак і вже вдруге за свою історію переживає знелюднення. Восени 2025 року команда "Гуляйпільських старожитностей" відшукала у Терсянці фотоплівки 1950–1960-х років. Їхнім автором був фотограф-аматор Олександр Панов. Вони стали основою цього виставкового проєкту. Ці фото не просто документують вигляд сільського ландшафту та повсякденне життя людей, які його населяли, а й формують колективний портрет регіону понад пів століття тому. Чи достатньо їх, щоб зберегти пам'ять про те, що близьке до втрати? Виставка створена за підтримки Rosa Luxemburg Stiftung в Україні з коштів Міністерства економічного співробітництва та розвитку ФРН (BMZ).

"Справжній сенс життя -садити дерева,у тіні яких ти не сподіваєшся сидіти" - давньогрецьке прислів'я. У час тотального неспокою та втрати ціннісних орієнтирів "Сад" Наталії Павлюк зосереджує нас на пошуку внутрішньої гармонії, наче на медитації. Адже сад — це місце, де ми переходимо рубіж між нашим внутрішнім мікрокосмом і природним макрокосмом! Не існує завершеного саду. Він постійно змінюється, як і його садівник/автор/творець. Сад - це віддзеркалення внутрішнього відчуття Едему. Попри всю утопію такого уявлення абсолюту краси — ми все одно намагаємося його досягти, а художники відображають в картинах. Водночас скульптурні об'єкти у вигляді квітів Юлії Білоус додають виставці вимір руху, переводять нашу увагу у тривимірну площину. Невагомі конструкції з ніжними пелюстками, що розкриваються й тягнуться до світла, нагадують про вразливість і водночас силу життя.

Для Михайла Поживанова, чия життєва траєкторія охоплює політику, науку й культурну діяльність, звернення до малярства постає не як прагнення вибудувати професійну мистецьку кар'єру, а радше як сміливий творчий експеримент, що відкриває ще одну особливу грань його індивідуальності. Живопис для митця є формою самопізнання й внутрішнього відновлення, а також інструментом розуміння світу через емоційний досвід, який дає змогу по-новому передавати власні внутрішні стани. "Мої творчі пошуки тривають у кожній новій картині, із кожним новим образом, який вдається передати на полотні", – зазначає художник. Автор прагне виразити власне бачення світу й виявляє виняткову щирість у творчому процесі. Саме ця відвертість і робить його живопис переконливим. – Ольга Луковська, доктор мистецтвознавства.

У Sense Hub Lviv відбувається виставка "Харківський код" — роботи чотирьох художників, які виросли в традиції харківської школи живопису: Дар'ї Хрисанфової, Лесі Камінної, Юрія Кузнєцова та Ксенії Логвиненко. Квіти і рослини як символи внутрішньої сили. Портрети, де головне — не схожість, а стан людини. Міські пейзажі Харкова, в яких архітектура і рух стають живописною мовою. Природні сцени, де колір і фактура важливіші за деталі. Виставку організувала Громадська Спілка "Мистецький Експортний Кластер" — платформа, що відкриває українське мистецтво світові.

"Дві кімнати" – персональна виставка Анастасії Буднікової – редукція до прямого значення, позбавлена метафоричної надбудови, що досліджує стан невизначеності, очікування й психологічного напруження через образи побутових та знайомих об'єктів, що опиняються у химерних, відчужених ситуаціях. У своїх живописних і графічних роботах художниця звертається до образів не навантажених попередньо заданою символікою, вони не претендують на іконічність. Об'єкти зберігають свою впізнаваність, їхні контури не розчиняються, а функціональні ознаки не піддаються прямій деструкції. Відмова від очевидної деформації стає причиною головного зсуву: предмет перестає гарантувати власну тотожність. Його "названість" більше не забезпечує його зрозумілість.

Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького спільно з ГО "Музей авангарду" презентують виставковий проєкт "Першообрази", приурочений до 80-річчя Анатолія Криволапа. Художник є майстром українського нефігуративного живопису й належить до кола митців, чиї практики формують репутацію українського мистецтва у світовому контексті. Експозиція пропонує поглянути на творчість художника крізь призму пошуку первинного образу — того, що передує формі та визначає її сутність. Тут поєднано нефігуративний живопис різних періодів із сакральним досвідом митця — іконами, створеними під час розпису храму в Липівці на Київщині. Окремий акцент — мультимедійний проєкт "ХРАМ", присвячений церкві Покрова Пресвятої Богородиці в Липівці, пошкодженій внаслідок обстрілів у 2022 році. Виставка розгортається як діалог між творенням і руйнуванням, пам’яттю та відновленням, наголошуючи на незнищенності образу навіть у час війни.

Запрошуємо на презентацію нової книги авторки "Котомандри Саймона із Солонки". Книга розповідає про пригоди допитливого кота та його друга Ярка. Це продовження серії пригод кота, який мешкає у селі Солонка. Книга розрахована на дітей та дорослих, що люблять котів та цікаві історії.

Виставка представляє серію короткочасних начерків, виконаних автором протягом своєї більш ніж 30-літньої викладацької кар'єри: безпосередньо під час занять, з натури, поруч зі студентами. Тривалість виконання переважної більшості начерків – від 5 до 15 хвилин. При цьому автор не ставив собі якихось часових обмежень чи методичних настанов, а рисував просто для задоволення, спочатку не думаючи взагалі про перспективу експонування цього начеркового матеріалу. Така ідея визріла вже цілком недавно у процесі обговорення створених начерків зі студентами та молодшими колегами. Невелика частина начерків, деякі з них є дещо тривалішими за часом виконання та належить ще до раннього етапу педагогічної роботи К. Марковича. Це – викладання у Львівському коледжі ужиткового і декоративного мистецтва ім. Івана Труша, куди він був запрошений 1993 року на посаду викладача рисунку.

Книгарня "Є" та видавництво Creative Women Publishing запрошують на зустріч з письменницями Олесею Богдан та Анастасією Литвиненко у Львові! Олеся Богдан та Анастасія Литвиненко завітають до нас на розмову про жіночі голоси в сучасній українській літературі. Поговоримо не лише про творчий шлях кожної з письменниць, а й запитаємо порад для молодих авторів, які мріють опублікувати першу книжку. Як подолати страх першої сторінки? Як знайти свій неповторний голос в літературі? Як знайти свою аудиторію? Як шукати видавців та популяризувати книжку? Олеся Богдан — письменниця, випускова редакторка у видавництві Ukraїner. "Ламання гілки" — дебютна лірична повість про жінку, яка навідується до місць свого дитинства і юності, аби торкнутися того, що болить досі. Анастасія Литвиненко — письменниця, авторка декількох збірок поезії. Її повість "Материзна" розкриває тему дослідження пам’яті свого роду та особистого дорослішання.

Запрошуємо на музично-поетичний вечір Ілони Ельтек та презентацію її поетичної збірки "Смарагдове небо". Подія відбудеться на тлі виставки ліричних пейзажів Адріани Громнюк "Даруючи світло". У програмі: Жива поезія Ілони Ельтек. Фортепіанні твори у виконанні Матвія Камінечного. Можливість особисто поспілкуватися з авторкою та придбати книгу з автографом. Ласкаво запрошуємо!

Саманта — самотня студентка престижного університету, яка почувається чужою серед замкненого й майже театрального світу. Коли її запрошують до загадкового кола дівчат, яких усі називають "зайчиками", реальність починає поводитися дуже дивно. Обговоримо: самотність і потребу належати; жіночу дружбу, конкуренцію та жорстокість; межу між реальністю, фантазією й психічним надломом; символіку зайчика, кролячої нори та всього, що ховається під милим фасадом. Психологічний роман про ідентичність, належність і те, як легко загубитися в чужій історії.