Мистецькі заходи у Львові

Виставка - ретроспективна, присвячена 70-літньому ювілею митця. На ній буде представлено близько 50 робіт автора. Художник Микола Крицький належить до тієї генерації митців, які протягом свого творчого життя невпинно шукають себе у мистецтві. Завжди у неспокої та спробі розібрати на молекули та у намірі розшифрувати цей незбагненний, утаємничений світ мистецтва. Його манера, творчі підходи свідчать про нього, як про художника з глибоким корінням, власною філософією, цікавим баченням та впізнаваним вишуканим стилем. У живописних творах автора яскраво домінує композиційне мислення, чітко продумані колористичні ходи, які виразно демонструють експресію пошуків та знахідок художника. Твори – виважені та виразні у своїй основі, вони спонукають до роздумів та занурюють у стан творчої медитації митця. Ця ювілейна виставка Миколи Крицького – це ще одна смілива спроба розставити потрібні та правильні акценти, можливість знайти відповідь на поставлені важливі питання у пошуку Коду ідентичності…

Виставка "Від створення світу" знаного львівського митця, Народного художника України Петра Сипняка є логічним продовженням його філософсько-духовних роздумів над одвічними питаннями, що постали перед людством від часів створення світу й були порушені автором ще у ранніх і порівняно недавніх виставкових мистецьких проєктах ("Дійство", 1993; "Містерії", 2008; "Втрачений рай", 2021; "Земля свята", 2024). У своїй новій добірці творів художник розвиває добре знайомі його пошановувачам теми з "Чумацького циклу", серії "Вертеп", звертається до пейзажу та портретів сучасників. Чільне місце на виставці посідають гротескно-сатиричні композиції, де митець осмислює сьогодення через культурну традицію, зокрема сюжети давньогрецької міфології у серіях "Дійства" або "Містерії". Пейзаж залишається для Петра Сипняка його мистецькою рекреаційною зоною, де він переводить подих від глибоких філософських занурень у складні світоглядні та екзистенційні питання. Художник зосереджує увагу на найдрібніших змінах станів природи й спонукає зупинитися у їхньому неквапливому спогляданні.

Сьогодні українське мистецтво – це не відсторонене споглядання, а форма присутності. Воно не обіцяє швидкого зцілення, але дає ясність і внутрішню стійкість. Ця виставка про травму як середовище нашого сучасного існування. Однак, наша травма – це не лише біль. Це життя всупереч, переживання втрат і пошук сили йти далі. Вона про надію, пам'ять і світло, яке тримається у ядрі навіть у найтемніші часи. У межах проєкту буде представлено твори сучасних українських митців і мисткинь з 2014-го року і до сьогодні.

Цей проєкт - спроба осмислення сучасної культурної памʼяті України. "Сьогодні пам'ять набуває різних форм. Вона більше не існує лише у датах і монументах. Вона живе в тілі, в голосі, у щоденних діях і внутрішніх діалогах" - зазначає мисткиня Проєкт присвячений пам'яті батька авторки, Володимира Легкого — молодшого сержанта 32-ї та 58-ї окремих механізованих бригад. Тетяна Легка - мисткиня та поетка, яка працює з темами пам'яті, природи та емоційного досвіду. Збірка "Березовий листок" була відзначена в межах Літературного конкурсу видавництва "Смолоскип", артбук брав участь у фестивалях зін-культури та літературних фестивалях у Харкові, Хмельницькому та Києві, був опублікований у Vogue та експонувався в різних країнах Європи й за її межами.

Виставка продовжує дослідження жанру ню в його різних художніх проявах — живописі, акварелі, графіці, кераміці та фотографії. Проєкт порушує водночас вразливу й естетично довершену тему людського тіла — як форми, символу, простору щирості та правди. "Оголена правда" — це не лише про фізичну оголеність, а й про внутрішню відкритість, чесність митця перед собою та глядачем. Цьогоріч в експозиції представлені роботи класика української графіки Яків Гніздовський та живописець Володимир Черкасов. Поруч із ними — сучасні львівські митці: Роман Дуб, Іван Твердун, Віктор Жмак, Любомир Медвідь, Ігор Колісник, Андрій Кучабський, Сергій Савченко, Роман Дмитрик, Ігор Теплий, Сашко Балабай, Оксана Калмикова, а також харківська фотографка Валерія Бучук, яка нині живе і працює в Берліні. "Оголена правда 3" — це теплий і довірливий простір зустрічі. Тут мистецтво говорить про найтонше — про крихкість і силу, про любов і прийняття, про красу, яка народжується в щирості. Ця виставка запрошує не лише споглядати, а й відчути — без поспіху, без упереджень, із відкритим серцем.

Ця виставка складається з живописної та графічної частин. На живописі Івана Губенка чільне місце займає архетипний для індустріальних українських міст персонаж, який розчиняється у навколишньому середовищі, адже місто і його персонажі доповнюють одне одного. "Кривий Ріг, де я народився і виріс, дав мені міцну художню освіту, образ людини в кепці та поетику індустріального пейзажу", — каже про роль рідного міста у своїй творчості Іван Губенко. Серед графічних робіт — блокноти з начерками Івана Губенка і з цивільних архівів, і з часу служби у лавах НГУ, де Іван уже понад півтора роки є стрільцем. Наразі через службу у війську начерки стали для Івана основним способом продовження художньої практики. Роботи Івана Губенка експонувалися на майже 20 експозиціях у музеях, виставкових залах, галереях, культурних центрах тощо у різних містах України.

ZAG представляє новий виставковий проєкт, що докорінно змінює оптику сприйняття українського мистця. Спільно з Національним музеєм Тараса Шевченк  ми експонуємо 58 знакових творів: від академічного живопису до соціальної графіки. "В українській культурі Шевченко не ікона, а критерій: чи є в словах чесність, чи є розуміння, що свобода — не подарунок, а зусилля?" — Христина Береговська, кураторка проєкту, докторка мистецтвознавства.

"Дивлячись у розриви" — виставковий цикл, що пропонує погляд на історію та сучасність українського мистецтва як на простір розривів, втрат і відсутностей. Проєкт започаткований влітку 2024 року у Voloshyn Gallery в Києві. Друга частина була показана у 2025 р. в галереї "Артсвіт" та Центрі сучасної культури в Дніпрі, а третю нещодавно відкрили в галереї Art Front у Токіо, Японія. "Історія українського мистецтва — це розірвана історія і, водночас, історія розривів. Перервані оповіді, знищені твори, репресовані автор(к)и, гучне мовчання, переписування минулого згідно зі щоразу новою панівною ідеологією, трагедії конформізму та віртуозність самовиправдання, ламання себе через коліно, перевзування у повітрі, зміна імені на півдорозі, розщеплення особистості", — каже Нікіта Кадан. У львівській частині проєкту в Jam Factory Art Center головною стає тема самотності та нових взаємин між "я" і "ми", сформованих досвідом війни.

До Львова приїздить версія експозиції, що експонувалася у Музеї мистецтв у Лодзі. У НМЛ її доповнять твори з музейних фондів, що ще більше розширить мистецький контекст. Виставковий проєкт уже побував у Мадриді, Відні, Лондоні, Кельні, Братиславі, Брюсселі та Лодзі. Збірки НМЛ доповнювали експозицію у Відні та Братиславі. У 2023 році виставка отримала відзнаку Apollo Magazine Awards як проєкт року; про неї писали The Times, The Guardian та The Art Newspaper. "В епіцентрі бурі" – не лише про сміливі мистецькі пошуки початку ХХ століття. Це історія українських митців, які творили в часи революцій, втрати державності, репресій і терору та попри виклики формували модерну українську культурну ідентичність. У різні роки проєкт розвивали: Костянтин Акінша, Катерина Денисова, Олена Кашуба-Вольвач та Марина Дроботюк.

"МУІ: Маріуполь. Українська ідентичність" — інноваційний виставковий проєкт, спроба зберегти місто у часі, зафіксувати його правдиву історію та дати простір для спільного переживання й осмислення того, що було зруйновано, але не зникло. Це перша урбаністична виставка про Маріуполь, симбіоз бачення міста з мистецької та архітектурної перспектив. Інтерактивний макет міста занурює у простір за допомогою відеомапінгу та дає відчути голоси поколінь, їхню радість і біль, відчай і надію маріупольців. Експозиція дає змогу ознайомитися з усіма етапами розвитку міста: від перших поселень до періоду відродження та повномасштабного вторгнення 2022 року крізь призму світла, проєкцій та звуків.

Виставка "Знайти опору в собі" — це простір для роздумів про ціну свободи через творчість і пам'ять. У експозиції представлені роботи у різних медіа — живопис, графіка, метал, дерево та ін., де кожен твір є свідченням сформованого художнього мислення, пошуку власної мови та глибокого відчуття часу. В мультимедійному форматі представлені дипломні проєкти та окремі творчі роботи авторів, зокрема ті, що перебувають на об'єктах та в приватних колекціях. На виставці ми розповідаємо про наших героїв та запрошуємо глядача продовжити цю розповідь — кожен відвідувач може написати листа і кинути його у поштову скриньку або залишили спогад через QR-код.

"Писана" — це про вписування. У ландшафт, у памʼять, у погляд. Про подорожніх, які приходять і залишаються — назавжди або лише слідом у знайомій лінії. Про тишу, в якій природа і речі виходять на перший план, а людина стає уважним спостерігачем. Живопис Юлії Долинської — гіперреалістичний і водночас кінематографічний. Композиційні лінії ведуть погляд углиб, де зникає зайве й з'являється відчуття присутності. Тут ще нічого не знищено. І від того ця краса здається майже нереальною. Художниця працює олією на полотні, серіями — як тривалими розмовами, що не мають остаточної крапки. Над однією роботою може тривати від одного до вісімнадцяти місяців — до моменту впізнавання.

Plato Project — це виставка, у якій художниця Людмила Давиденко демонструє роботу з лінією, плетінням і тілесною присутністю як способом фіксації внутрішнього стану. Проєкт виник як відповідь на глибоке внутрішнє напруження та потребу втілити пережите у матеріальну форму. Нитка стає лінією, що виходить за межі площини, обвиває гілки, взаємодіє з простором і тілом, створюючи живі, динамічні структури, вкорінені у досвід. Виставка досліджує плетіння як жест — повільний, повторюваний, заземлюючий. Кожен об'єкт — це сплетення емоції, дотику, пам'яті, що формує тимчасову зону внутрішньої рівноваги — власне "плато".

У живописі Катерини Шадріної впізнавані сюжети, зібрані в напружені яскраві сцени. Її композиції балансують між наївністю та тривогою, ставлячи під сумнів чіткі межі між "дитячим" і "дорослим". Виставка звертається до трьох станів, які формують досвід кожної людини. Ми проходимо їх упродовж життя, але навіть у зрілості постійно повертаємося до них щоразу по-іншому відчуваючи й переосмислюючи світ. Художниця працює з фігуративом, використовуючи насичену кольорову палітру, різкі контрасти та умовну, подекуди гротескну пластику форм. Простір у її роботах нестійкий, а рух майже театральний. Ця виставка - запрошення впізнати власні внутрішні стани, які залишаються з нами незалежно від віку.

Запрошуємо на фотовиставку "Пов'язані" співавторства Аліни Сарнацької, резидентки Ветеранської програми INDEX. Ця виставка поєднує документальну фотографію та наукові дані, щоб поставити питання: що відбувається з живими істотами, коли рвуться соціальні зв'язки? І як окремі компоненти впливають на складні системи? У центрі експозиції — паралель між безпритульними жінками та горобцем домашнім, видом, що історично залежить від людських поселень. Обидві групи не можуть вижити, коли руйнуються з'язки із середовищем, які мали б їх підтримувати. Візуальна частина побудована на крупних планах рук безпритульних жінок та горобці — живих істот, які щодня пристосовуються до міського середовища. Фото зроблені за підтримки "Клубу Еней" — громадської організації, яка надає допомогу жінкам. Науковий шар виставки представлений картами, фото та короткими текстами про поведінку горобців — зокрема про механізми прийняття та відторгнення у зграйній структурі та вплив сучасних міст на птахів.

Конвенційні війни залишилися в минулому. У XXI столітті лінія фронту проходить через свідомість. Проєкт "Тут Україна: Чорне море" – це відповідь на війну наративів. На спробу ворога змінити наш менталітет, спотворити минуле й через це керувати майбутнім. Це виставка про простір, у якому більше немає "сірих зон". Є чорне і біле. А там, де сіре, – триває війна. Одеський художник Стас Жалобнюк говорить мовою воїна. Бо він і є воїн. Піксель став його щоденним одягом. У його роботах пейзаж більше не є нейтральний – він містить екзистенційну небезпеку. Чорне море тут – не курорт і не ностальгія. Це стратегічний простір. Ресурс. Фронт. У центрі композиції – хлібина з українського зерна. Символ України – розірваної, але живої. Цей проєкт – не про рефлексію заради рефлексії. Він про вибір. Свідомий. Однозначний.

Запрошуємо на презентацію виставки "Палітра пам'яті" від ГО "Серце назовні" — мистецький проєкт, створений родинами загиблих захисників Маріуполя. Експозиція поєднує роботи, що виникли як арттерапія, і перетворилися на візуальні свідчення особистого досвіду втрати. Проєкт уже був представлений у музеях та освітніх закладах України. Львівська експозиція продовжує цю роботу з фіксації пам'яті через мистецтво.

У проєкті беруть участь п'ять українських мисткинь: Мар'яна Брюханова, Світлана Глушко, Вікторія Владимирська, Роза-Світлана Задирака, Аделіна Бурнаховська. "Виставка досліджує тілесність як простір досвіду, відчуттів і станів. У сучасному українському контексті тіло стає свідком і носієм напруги часу, реагує на втому, тривогу, опір і потребу відновлення. Представлені твори розкривають окремі етапи внутрішнього переживання, де межа між тілом і відчуттям стає умовною. У цьому проєкті кожна мисткиня працює зі своєю формою тілесного досвіду: соціального, емоційного, психологічного, екзистенційного чи матеріального. Разом ці підходи утворюють багатошарову картину "Матерії відчутого" — тіла як живого індикатора змін."

Запрошуємо на фотопроєкт Миколи Глібовича "Милі картинки попри війну". Микола – резидент Ветеранської програми INDEX (за підтримки Razom), дизайнер і ветеран, працює з фотографією та коміксами. Виставка є серією фото (історій), які ветеран називає спробою мати трохи гарних мегапікселів, бо той піксель, який йому видали, не був створеним для того, аби бути гарним. "З другого дня повномасштабки я долучився до лав ЗСУ, спочатку як кухар, потім — як оператор БпЛА. Я почав фотографувати квіти навесні 2023 поблизу Бахмута. Ми розвідували, корегували артилерію й чекали команди на зліт, коли буде готова гармата, коли буде належна погода. Я відійшов відлити і сфоткав бруньку. Наступного літального дня було так само. Вийшла серія з 8 чи 9 бруньок, які щодня були дедалі більше розпущеними. Потім ми чекали команди на зліт, і поки побратими залипали в тіктоці, я ходив по полю і вишукував маки й соняшники, які чіпляли моє око. Побратими потім питались, чи я цікавлюсь ботанікою. Не зовсім".

Запрошуємо на відкриття виставки картин і оповідок художника й загиблого воїна Володимира Чорного — "Глибокий Чорний". Крім роботи з мистецькими практиками, зокрема у своїй улюбленій техніці офорту, Чорний працював як художник-декоратор для фільмів. Саме його руками творилися атмосфери стрічок "Памфір", "Залізні метелики", "Брама", "Наші котики", "Віддана" тощо. Як художник-постановник і художник-декоратор працював над кліпами для гуртів "Океан Ельзи", "DREZDEN", "ТНМК" та багато інших. З початком повномасштабного вторгнення Росії митець долучився до лав ЗСУ як доброволець, де отримав псевдо "Кара" (що у тюркських мовах означає чорний). Загинув 9 травня 2023 року в бою. На виставці будуть представлені картини митця, створені в офорті, мідні форми, з яких були надруковані роботи, а також малюнки, ескізи й фотографії Чорного зі знімальних майданчиків стрічок, над якими він працював. Також, можна буде прочитати оповідки, які Чорний надсилав своїм друзям "із нуля".

Наші Незламні – герої усі до одного. Однак, пропонований проєкт оповідає історії тих, чия боротьба залишається поза кадром. Виставка "Вартові Незламних" присвячена жінкам, а саме дружинам і партнеркам військових, які проходять тривалу реабілітацію. Жінкам, що підтримують, тримають за руку, своєю турботою допомагають долати щоденні виклики й знаходять сили запевнити: "Все буде добре", – навіть тоді, коли самі потребують опори. Поки він відстоював честь країни – вона боронила його тил. І цей процес триває... Проєкт об'єднує 12 фоторобіт, створених у співпраці з жінками, чиї чоловіки проходять відновлення в центрі Незламні-UNBROKEN. У фокусі кожного кадру – Жінка-Вартова, художній образ якої підсилюють елементи зброї та обладунків, що символічно позначають поранення її чоловіка. Ця візуальна мова підкреслює невидимий тягар відповідальності, витримки й любові, який вони несуть щодня.

У перший місяць весни поблукаємо Трускавцем, просякнутого спокоєм, відпочинком і тишею. "Ян Вермеєр малював тишу, мав на мене вагомий вплив, то і я у цих роботах старалась її впіймати", - каже авторка. Під час мандрівок у місто змінювалась погода і пори року, але дивовижна атмосфера врівноваженості та умиротворення залишались. Як і столітні вілли, теренкури та усміхнені люди. Ці враження відчутні в усіх сюжетах, люб’язно кличемо їх оглянути. Про авторку З 1977 по 1979 рік навчалася у Львівській художній школі (викладачі — В. Риботицький, Б. Масляк), з 1982 по 1988 - в Українській академії друкарства за спеціальністю "Графіка". З 2005-го - член Національної Спілки художників України. У 2009-му нагороджена Грамотою міжнародної художньої виставки Львівський Осінній салон "Високий замок".

Графічні роботи Петра та Андрія Гуменюків об'єднані спільною темою взаємодії пам'яті, повсякденного досвіду та того, що зазвичай залишається непомітним. У межах виставки ці виміри окреслюються через три простори – село, місто і небо, – які не розділяються між собою, а постійно перетинаються. Село у цій графіці постає як середовище формування досвіду. Це не образ минулого і не узагальнений символ, а простір щоденних дій, звичок і способів взаємодії зі світом. Місто займає особливе місце у виставці. Йдеться передусім про Львів, показаний не як сукупність знакових місць, а як простір життя. У графіці з’являються вулиці, подвір'я, інтер'єри, що відкриваються глядачеві через вікна, чи двері будинків, фрагменти архітектури, випадкові зустрічі та сцени з повсякдення. Небо, у цих роботах, не відокремлюється від земного. Воно присутнє всюди – у міських сценах, у побутових жестах, у фрагментах архітектури.

Весняний дощ - це спільна творча робота подружжя митців Ірини і Тараса Дзиндрів. Своєрідний діалог двох видів мистецтва, як способів мислення. Взаємодія площини і об'єму, кольору і світла, геометрії і аморфності. Ірина Дзиндра – живописиця. Представить два великих полотна, що символізують небо, роботи з циклу "Веснянки", створені ще у 2018 році, які проте будуть експонуватися вперше. А також серію найновіших експериментів - кольорових аплікацій на текстильному фоні натхненних народною орнаментикою і семантикою, створених в 2025 році. Тарас Дзиндра – художник гутного скла. Його інсталяція "Дощ" - нова робота, в якій він втілює в скляних об'ємах образ оновлення та очищення природи. Скло активно взаємодіє з простором, наповнює світлом і трансформує його. Створена в 2025 році. Разом роботи створюють цілісне середовище, запрошуючи долучитись до імерсивності, зосередитись на відчуттях про стан переходу між зимовою латентністю та весняним відродженням. Музичний супровід експозиції створив Серж Крапля.

"Тиша у світлинах Назара Підбережного не мовчить. Це авторська зав'язка, що розгортає цілий спектр досвідів солдата, які він вловлював в часі проходження базової військової підготовки. У емоційному об'єктиві автора значну частку підготовки, не стільки фізичної чи професійної, як моральної, складає Примирення. А ще — Очікування. Страх. Смуток. Невідомість. Нудьга. Іноді Абсурд. Проєкт "Вбити тишу" звертається до побутових звичок і розпорядку як до форми терапії — тихих, майже непомітних дій, що структурують повсякденність у турбулентних умовах і повертають відчуття опори. Зв'язку із собою минулим. Гігієна, лікування, шикування, переїзди, куріння, відпочинок. І багато втоми поміж тим. У якійсь мірі, фотосерія є щоденником терапії для багатьох солдат одночасно. І продовжує нею бути. У цій тиші, яку автор прагне вбити, насправді народжується голос братерства і підтримки одне одного, що тримає на цьому шляху надалі", — так говорить про "Вбити тишу" Yaryna Korotkevych, менеджерка культури і кураторка.

Проєкт "ЛЮДИНА. Ідентифікація війною" – це 12 вертикальних лляних полотен, що нагадують традиційні українські рушники, виконані в біло-чорно-червоних тонах. На них зображені фрагменти різних епізодів перших місяців повномасштабного вторгнення: молода мама в метро годує дитя, батько веде сина зі скривавленою перебинтованою головою, породілля виносить немовля з розбомбленого пологового, рука розстріляної жінки, люди в укриттях, діти із застиглим страхом війни в очах, епізоди евакуації… Кожен із цих моментів автор уособлює з певними фрагментами дороги Христа на Голготу, адже під час війни Бог поруч із тими, хто страждає, з мечем болю, що прошиває серце Богородиці з Дитям на руках, з піснеспівом меси: Agnus Dei, qui tollis peccata mundi, miserere nobis ("Агнче Божий, що береш на себе гріхи світу, помилуй нас"). На кожному полотні – фрагменти автентичних візерунків, які українці здавна зображували на рушниках. І невинна кров мучеників стражденної землі.

Ми пропонуємо в просторі здійснити подорож часом і поєднати твори з далекого минулого з тим, що було створено в нові часи. Катування й увінчання Ісуса Христа, Тайна вечеря, зрада Іуди, суд у Понтія Пілата, демонстрація натовпу з вигуком "Ecce Homo!", Хресна дорога, розп'яття, розігрування одягу, смерть на хресті, сходження в пекло та Воскресіння. Усе це — від давньої ікони з сюжетами Страстей, через графічні роботи готичного Мартіна Шонгауера, цикли Альбрехта Дюрера і Кранаха, офорти Рембрандта, рисунки Макса Клінгера — до творів 1980-х років Володимира Лободи; образів ангелів, святих і розп'ять Альбіни Ялози; робіт Дмитра Молдованова, який помістив сюжет Страстей у міські пейзажі рідного Миколаєва; народної скульптури розп'ять Христа та інструментів Страстей, музики і кіно: "Ісус Христос — Суперзірка", "Остання спокуса Христа" — і багато іншого в насиченій кураторській селекції.

"Відомо, що техніка акварелі вимагає особливих навичок. Вона не терпить помилок і не дозволяє їх виправляти, а тому, приступаючи до чистого аркуша паперу, художник немовби отримує можливість лише однієї спроби. На перший план виступають досвід, упевненість у своїх силах і віртуозна майстерність. Можемо стверджувати, що всі ці якості були повною мірою властиві Мирославу Отковичу", – Орест Голубець (мистецтвознавець). Мирослав Откович (1947– 2021) – український художник-аквареліст, сценограф, реставратор. Він був учасником численних виставок в Україні та за кордоном, зокрема у Баку, Таллінні, Берліні, Софії, Лондоні, Люксембурзі, Детройті, Торонто, Едмонтоні. Акварелі митця прикрашають нині головний офіс Всесвітньої служби охорони здоров'я у Вашингтоні.

Ім'я митця маловідоме сучасному глядачеві. Однак його творчість, яка припадає на кінець ХІХ – початок ХХ століття, заслуговує на широке визнання. Учень Рисувальної школи Миколи Мурашка у Києві, згодом її викладач. Митець з оригінальним індивідуальним стилем та власною технікою виконання. Тонкий майстер акварелі й рисунку, проникливий портретист. Як і Тарас Шевченко, походив із Керелівки та був нащадком Шевченкового роду. У рідний край був закоханий з дитинства. Малював Київ, Крим, але найбільше – улюблену Керелівку. Знаходив красу у негаласливій сільській природі, у ніжності квітів, у формах струнких і з крислатим гіллям дерев, у закутках сільського подвір'я, у похилених хатках під стріхою… Малював натхненно і щиро. Був справжнім "поетом у малярстві". Виставка "Григорій Дядченко з Керелівки" запрошує нас ближче познайомитися з творчістю художника, відкрити його особливий неповторний світ, в якому він шукав краси і натхнення…

Хто вони — герої найбільшого і, можливо, найважливішого графічного циклу Георгія Якутовича? Це ті, хто роками оточували його гірський світ: прості, колоритні, щирі та мудрі. Відкривши для себе красу природи і людей, Георгій став головним промоутером регіону у своєму середовищі: возив митців і друзів у гори, ділився красою ландшафтів, лісів і річок. Карпатська тема стала провідною лінією його творчості, адже саме Карпати принесли розуміння, куди рухатися — як художньо, так і особисто, відкривши в художникові українську ідентичність. Запрошуємо на виставку, щоб побачити цикл, який у певному сенсі підсумовує творчість Георгія Якутовича. Це його остання велика серія — присвячена тим, хто став частиною його особливого, духовного, вільного світу, пов’язаного з природою та мистецтвом.

"Повернення Ієви" – багатошаровий простір інтерпретацій, у якому особистий шлях мисткині виходить за межі приватної історії й набуває майже позачасового звучання. Йдеться не лише про фізичне, а й про внутрішнє повернення до точки становлення – культурного й духовного середовища, де зароджувалися інтонації майбутньої художньої мови. Назва виставки перетворюється в індивідуалізований відбиток прадавнього архетипу: ім'я стає носієм спадкоємності, а повернення – усвідомленим жестом. Пройшовши через різні середовища, контексти й художні підходи, авторка вибудовує власну ідентичність заново – інтегруючи досвід у нову форму мистецького висловлювання. Ієва Царук – латвійська художниця, живописиця, майстриня перформансу, членкиня Спілки художників Латвії та Ризької професійної спілки художників. Навчалась в Українській академії друкарства у Львові (кафедра графіки), а також закінчила Латвійську академію мистецтв, де здобула ступінь магістра графіки.

Ілля Чічкан, Нікіта Цой, Арсен Савадов, Федір Тетянич, Дмитро Молдованов, Іван Марчук, Олександр Ройтбурд, Влада Ралко – уже незабаром на Аукціоні №6: українське мистецтво ХХ-ХХI ст. Аукціонний дім Меркурій уже кілька років послідовно працює з різними періодами українського мистецтва – від класики й модернізму до практик незалежної України. Цей аукціон вибудовує лінію безперервного розвитку мистецтва за останні пів століття. Усі автори різні за мовою й поколінням, але кожен сформував власний стиль – часто всупереч нормам, системі чи ринку. Федір Тетянич створив "Фрипулью", Іван Марчук – "пльонтанізм", Арсен Савадов став ключовою фігурою "Нової хвилі", а Олександр Ройтбурд утвердив український постмодернізм. Влада Ралко працює з гострою, емоційно насиченою образністю, Ілля Чічкан – з іронією та темою ідентичності, Дмитро Молдованов досліджує сприйняття образу, а Нікіта Цой формує мову нового покоління. Аукціон – це крок до розвитку українського артринку: підтримки митців, формування культури колекціонування та посилення присутності українського мистецтва у світовому контексті.

Відкрийте для себе історію хору "Гомін" на виставці "Лайк, підписка, закохатись"! Це запрошення подивитися на улюблений хор зсередини – таким, яким його не бачать зі сцени. Дізнайтеся несподівані факти про хористів та їхню творчість. Виставка – це віртуальна подорож маршрутом, який "Гомін" пройшов за останній рік: гастролі, репетиції, залаштунки, емоції, випадкові миті й моменти, що стали визначальними. Сотні зібраних історій, фото та деталей складаються тут в одну живу мозаїку. Ви побачите найяскравіші моменти, закарбовані на фото, доторкнетеся до артефактів, що стали символічними для "Гомону", і звичайно, почуєте спів хору, який підкорює серця мільйонів. Запрошуємо до Галереї органного залу на першу інтерактивну виставку про хор "Гомін". Квитки можна придбати у касі органного залу та за вказаним посиланням

Маємо для Вас весняне оновлення мистецької виставки від особливої художниці Анастасії Бонішко. Наша найбільша цінність це люди, а Анастасія їх дуже талановито і по-особливому малює, тому вважаємо це ідеально нам личить. Приходьте знайомитися з Анастасією, надихатися нею, дякувати їй за її творчістю.

Запрошую вас на мою персональну виставку акварелей! Прийдіть побачити мої роботи в живій атмосфері кав'ярні, відчути світло та кольори, що надихають. З нетерпінням чекаю на вас!

Це історія про близькість, тілесність і слід, який залишає людина — на предметах, у просторі, в пам'яті. Роботи Даші Супер працюють із жестом як формою присутності. "Зроблено з любов'ю" — це про крихкість і силу одночасно, про декоративність, що стає висловлюванням, і про любов як дію, що залишає відбиток. Кураторка: Ілона Демченко.

Запрошуємо на фотовиставку "Андрій Парубій веде нас в бій!". На фотографіях представлена діяльність Андрія, як коменданта Майдану, керівника Самооборони Майдану та активного учасника Революції Гідності. "Я все робив для України",— сказав в одному інтерв'ю Андрій Парубій. Він свідомо обрав шлях воїна, борця за Україну. І весь свій талант і сильну волю віддав боротьбі. Андрій Парубій завжди вважав найбільшою загрозою для України і світу росію і закликав до руйнування "російської імперії". "Якщо вона сьогодні не сконає, то буде надалі залишатися загрозою для нас, наших дітей. А ми повинні нашим дітям лишити мирне небо і закінчити цю війну повним розгромом російської армії" —говорив він в одному з інтерв'ю.

Ангеліна Гафинець вибудовує живописний простір через власну чуттєвість і глибоке переживання світу. У її роботах сцени "тихого життя" набувають витончених поетичних вібрацій і смислів. Працюючи зі спрощеними формами й відкритими барвами, мисткиня створює образи-прихистки – простори ніжності й тепла. У цій магічній реальності кожен предмет віддзеркалює внутрішні емоційні стани і ціннісні орієнтири авторки. Виставка "Внутрішній простір кольору" "стане справжнім відкриттям для кожного глядача, хто шукає в собі та в сучасній дійсності глибших чуттєвих досвідів та пізнань незвіданого", – куратор проєкту Роман Яців, кандидат мистецтвознавства, доктор історичних наук, професор.

Вікторія Романчук – мультидисциплінарна художниця, арткураторка простору "Після тиші", живе і працює у Львові. У своїй практиці Вікторія досліджує абсурд як емоційний метод проживання реальності, поєднуючи тілесність і фізіологію з технікою ботанічної точності. Її роботи формують простори, у яких перетинаються історичні стереотипи й особисті міфи, а реальність постає як змінна конструкція – між хаосом пам'яті та уявними формами. Через акварель, живопис і просторові інтервенції авторка вивчає руйнування так званих "критичних станів" суспільства та ілюзії героїчної ідентичності. Серія "Sweet Heart" продовжує цю лінію як художня рефлексія над природою ніжності – крихкої та суперечливої. Через зумисно візуально привабливі образи авторка осмислює біль, страх, втрату, материнство й війну. Кожен твір в експозиції – особиста історія, зрозуміти яку можна буде також за допомогою путівника проєкту з коментарями авторки до творів, який буде доступний на локації.

Виставка робіт студентів та аспірантів, створених у межах дисципліни вільного вибору "Абстрактний живопис". Експозиція представляє пошуки молодих художників у сфері абстракції — через колір, фактуру, ритм та форму. Для авторів це простір експерименту, інтуїтивного мислення та візуального дослідження емоцій, станів і внутрішніх процесів, які не потребують реалістичного зображення і буквального прочитання. Автор програми та куратор виставки — Ярослав Шимін.

Навесні 1946 року у Львові відбулася подія, яка визначила долю тисяч вірних і сотень священнослужителів УГКЦ. На Львівському псевдособорі 1946 року, ініційованому і контрольованому радянською владою, було проголошено про розрив Берестейської унії 1596 року та "возз'єднання" з Російською православною церквою. Фактично це означало ліквідацію УГКЦ та її примусове включення до структури РПЦ. Ті, хто зберіг вірність своїй церкві, опинилися перед жорстоким вибором. Відмова перейти на православ'я означала арешт, допити, вироки за "антирадянську діяльність" і багаторічні заслання до віддалених районів Радянського Союзу. Священники, які ще недавно служили літургію у галицьких селах і містах, ставали "спецпоселенцями". Саме їхнім долям присвячена ця виставка. Фотографії, представлені на виставці, зафіксували фрагменти їхнього нового життя. Це люди, які втратили звичний світ - парафію, храм, дім, — але не зреклися свого покликання. Перед нами — парафіяльні священники з містечок і сіл, люди, чиї біографії рідко потрапляли до підручників чи монографій.

Виставка присвячена темі безвісти зниклих українських військових та тих, хто перебуває у полоні. 43 рушники, представлені в експозиції, вишиті як символ віри у їхнє повернення додому. Кожен із них є знаком пам'яті, підтримки та надії для родин, які живуть у стані очікування. Проєкт започатковано громадськими організаціями "Жінки роду", "Народжені вільними 2024" та "Жінки ТРО".

"Життя настільки прекрасне, що окремі його моменти хочеться зловити, відтворити - аби зберегти їх якомога довше", - каже авторка. Оксана Тарнавська - українська мисткиня, журналістка за освітою, яка у зрілому віці здійснила свою дитячу мрію - присвятила себе живопису. Багаторічна робота зі словом природно трансформувалася у мову кольору: бажання передавати враження не лише текстом, а й фарбами стало глибокою внутрішньою потребою. В експозиції буде представлено понад 35 робіт - пейзажі, натюрморти, квіткові композиції. У своїх творах художниця досліджує красу природи та простих речей, намагаючись передати простір, об'єм та емоційний стан. Її живопис - це не лише відтворення побаченого, а емоційно пережитий образ, фіксація миті, спроба зберегти вічне у швидкоплинному.

Самійленко Оксана — українська художниця, що у своїй творчості досліджує трансформацію повсякденного простору під впливом війни та вимушеного досвіду нестабільності. Проєкт "Вимушена подорож" народився у дорозі між Україною та країнами Європи після повномасштабного вторгнення 2022 року. Це про досвід, який змінив мільйони, але завжди проживається наодинці. Цей проєкт — не про події як такі. Він про внутрішній рух людини, яка втратила звичну опору і змушена наново вибудовувати відчуття дому, безпеки, стабільності. Це розмова про життя в стані "тимчасово", яке затягується і поступово стає новою реальністю. У центрі виставки — не трагедія, а процес. Процес адаптації. Процес прийняття. Ця виставка ставить прості, але глибокі питання: Що таке дім? Що залишається незмінним, коли змінюється все?

Студія художниці Ольги Ставникович об'єднує митців різного віку та досвіду. Її учасники працюють інтуїтивно, без академічних рамок і канонів — створюючи мистецтво, що народжується з особистого досвіду, емоцій і уяви. У Kivsh презентуваимуть роботи Софії Жук, Нестора Шмигельського, Михайла Ватаманюка, Данила Галійчука, Мар'яни Газди, Ніколь Ляпустіної та Марії Гуменної. Кураторкою виставки виступила Олена Поліщук, яка допомогла провести селекцію робіт і працювала над експозицією.

Уявіть вечір, де слова оживають, де кожен рядок наповнений емоціями, а думки знаходять свій простір для польоту. Вечір, коли можна поринути у світ літератури, захопитися творчістю інших і поділитися своїми думками. Запрошуємо на Літературний вечір авторських творів — подію для тих, хто любить творити, слухати і відчувати. На цій події ви матимете змогу читати власні вірші, оповідання, прозу, ділитися уривками своїх улюблених творів, які вас надихають. Також відчути щирість, натхнення і атмосферу, що заряджає творчою енергією. Кожне слово, яке пролунає, кожен вірш, кожен момент тиші — це маленький шматочок спільної магії, що твориться тут і зараз. Приходьте, щоб знайти нові знайомства, відчути хвилю натхнення і просто побути серед тих, хто цінує поезію. Реєстрація за вказаним посиланням

Запрошуємо на відкриття неординарної виставки "Міст соняшників" у нашій бібліотеці. Це спільна виставка дитячої творчості зі Львова та робіт школярів з Манчестера (Велика Британія). Це мистецький обмін між українськими дітьми, вимушено переміщеними через війну, та британськими школярами, які відвідали виставку в Центральній бібліотеці Манчестера в лютому 2026 року. Не пропустіть!

Запрошуємо на зустріч із перекладачкою книги "Елайза та її монстри" Юлією Садохою. Модеруватиме розмову книжкова блогерка Вікторія Черевко. Поговоримо про те, як народжувався український переклад цієї історії, про теми вразливості, самовираження та творчості, які звучать у книжці, а також про те, чому історії про внутрішній світ підлітків так відгукуються читачам. Обговоримо перекладацькі виклики, силу онлайн-спільнот і те, як книжки допомагають краще зрозуміти себе. Реєстрація за вказаним посиланням

Запрошуємо на виставку "Симеон Старунський. Мученик з Карпат", присвячену постаті блаженного священномученика Симеона Лукача – свідка віри, життєвий шлях якого був тісно пов'язаний зі Старунею, де він народився, служив і завершив свій земний шлях.

Запрошуємо на творчу зустріч для учнів 1–4 класів із письменницею Марія Титаренко. Під час події авторка в інтерактивній та ігровій формі презентує свою книгу дитячих віршів і віршоказок "Акі-які-ака-я", що вийшла у видавництві Маґура з ілюстраціями Олени Потьомкіною. На дітей чекатиме весела програма: експромт-постановка віршоказки "Салон звіриних мод"; мовні ігри та словотворчі забави; вигадування дивостворінь і неіснуючих кольорів; інтерактивні завдання та гумористичні вірші. Книжку за бажанням можна буде придбати під час зустрічі. Запрошуємо юних читачів на веселу та пізнавальну літературну пригоду!

Зустрічаємося у Lviv Media Hub, щоб обговорити книгу Мілєнка Єрґовича "Батько". Після обговорення Китаю та його "червоного імператора" минулого разу, разом із учасниками клубу ми домовилися, що наступні книги обиратимемо не за автором чи темою, а за регіоном. Наше обговорення в березні присвячуємо Балканам, а що буде далі — поки що лишаємо в секреті. Книга березня — "Батько" Мілєнка Єрґовича. Це автобіографічна книга про складні стосунки батька й сина. У ній автор ділиться історією своєї родини, одночасно занурюючи читача в контекст колишньої Югославії — із непроговореними суспільними травмами й "післясмаком" балканських конфліктів. Традиційно модератором нашого клубу є Ігор Балинський — редактор і співзасновник видавництва Видавництво "Човен", аналітик-дослідник Львівського медіафоруму. Ми надішлемо обов'язкові до прочитання уривки з книги всім, хто бажає долучитися до зустрічі. Реєстрація за вказаним посиланням

Музично-поетичне дійство на основі віршів Дебори Фоґель. Подорож барвистим та геометричним світом міського ландшафту, міського часу та міського почування. Переплетіння прози та поезії просякнутих духом 1920-30хх, сповнені пошуком ідентичності та внутрішніх переживань авторки. У перформенсі звучатимуть вірші Дебори Фоґель із збірки "Фігури днів". Голос і дія - Діана Горбань. Музика - Артем Бемба.