Мистецькі заходи у Львові

Про подію Цілковита свобода ‒ основа творчості художника. Вона зросла на рафінованому інтелектуальному підґрунті, живилась егоїзмом, наповнювалась нарцисизмом. Проявилась в абсолютно непідробній творчій філософії, невпинних пошуках, ігноруванні модних тенденцій Заходу, сміливості зіставлень та осягненні народних традицій. Запрошуємо вас відвідати виставку "посвяченого у містерії буття" Яцека Мальчевського й поринути в мистецтво таємничих сфер!

Ця виставка досліджує роль мистецтва в умовах війни, пропонуючи простір для рефлексії та творчості посеред хаосу. Кураторка — Марта Кузьма — професорка мистецтв Єльської школи мистецтв. Марта Кузьма була першою жінкою, призначеною на посаду декана за 150-річну історію закладу, та обіймала цю посаду у 2016–2021 роках. "Коло невимовного" є проєктом, що об'єднує візуальне, аудіальне, перформативне мистецтво та діалог. Він включає свідчення, історичні та архівні матеріали, а також численні дискусії, які висвітлюють досвід життя під час війни та його втілення у мистецтві. Виставка також осмислює досвіди тих, хто були змушені виїхати, експатріюватися або обрати вигнання, ведучи боротьбу з втратою місця.

Оксана Бойко – харківська художниця, яка з 2023 року живе і працює в Києві. Серцем творчості мисткині є спостереження міського середовища. Вона фіксує момент у графіці та живописі, втілюючи різноманітні міські історії. Особливе місце серед сюжетів Оксани посідає Харків – простір, який найбільше вплинув на авторку. Це особисті місця, буденність, яку художниця постійно досліджує, проходячи повз і вивчаючи їхні різні стани: освітлення, об'єм, перспективу, ракурси та сюжети, що розгортаються поряд. Проєкт "Колір міста" презентує нові роботи художниці, серед яких невеликі графічні скетчі поєднуються з великими живописними полотнами. Саме графіка дозволяє простежити хід думки мисткині та зазирнути за лаштунки роботи: перше враження від пейзажу, миттєво перенесене на площину. Натомість живописні полотна демонструють розвиток початкового образу, проходячи шлях від враження та фотофіксації до скетчу, ескізу й фінального полотна.

Виставка "Тіні Імперіалу" – це мистецька інтервенція Олега Тістола в будівлю колишнього готелю "Імперіал" у Львові, відому також як будинок з Меркурієм. Проєкт досліджує, як у стінах будівлі – її архітектурних рішеннях і декоративних елементах збереглися тіні минулих імперій. Через іронічні образи й художні жести художник намагається переосмислити наше колоніальне минуле. За допомогою мистецтва він прагне проаналізувати імперський спадок і знайти нову точку опори в сучасності, що досі пронизана "руїнами імперій". Експозиція виставкового проєкту охоплює три поверхи та горище будівлі, включає 86 кімнат та понад 300 ексклюзивних робіт. Це наймасштабніший виставковий проєкт у практиці Олега Тістола. Кожен зал – це точка зустрічі: між спадщиною Австро-Угорської імперії та візуальними кодами радянської й пострадянської доби.

Ця виставка вже сама собою є відкриттям не завжди легко прочитуваних, немовби прихованих, національних і народних коренів у творчості автора, якого пов'язують радше з класичною світовою театральною сценою. Експозиція представить близько двохсот рисунків і низку рідкісних ескізів сценографії митця, а також приверне увагу до унікальних, часто мало знаних творів на українську тематику, насвітлюючи їх у контексті історії життя Євгена Лисика. Назва проєкту перегукується з назвою забороненої в радянський час фолькопери Євгена Станковича "Коли цвіте папороть..." (1978), декорації до якої авторства Є. Лисика тоді було знищено. Водночас "Цвіт папороті" – це вічна метафора долі людини та світу. Здається, що тими особисто пережитими образами і символами митець розповідає нам універсальну історію українського народу, через наші фольклорні традиції привертаючи увагу до національної пам’яті. Тож творчість Євгена Лисика є свідченням про непростий шлях української нації та культури.

Перша ретроспективна виставка в пам'ять Ярослава Мотики, що пішов із життя у 2025 році. Цей проєкт стане платформою для спогадів та розмов про творчість скульптора. Ярослав Мотика - скульптор, що дивився на світ через мистецтво, щиро прагнучи залишити після себе багато творів. Його сюжети були простими, дуже людськими: кохання двох, любов матері до дитини, його мама, що миє підлогу, задумливий, трохи сумний хлопчик - автопортрет. Виставка "Замилування" названа на честь найпоширенішого сюжету у творчості автора — "Мати з дитям", про найвищий ступінь любові. Експозиція включатиме основні твори художника - від малої пластики до рисунків, еротичні цикли, міфологічні сюжети, фотографії 1980-х, документальні рідкісні матеріали та твори-експромти, які Мотика створював уже наприкінці життя.

Запрошуємо вас на виставку з нагоди 200-річчя від дня народження Володимира Дідушицького (1825–1899) – видатного вченого, колекціонера і мецената, який залишив вагомий слід в історії Галичини. Вперше у повному жанровому та видовому обсязі будуть представлені твори з колекції Володимира Дідушицького та його родини, які у 1940 році надійшли до Львівської картинної галереї. Зокрема буде представлено понад 80 живописних полотен, серед яких роботи відомих митців: Артура Ґроттґера, Антоні Лянґе, Владислава Лущкевича, Яна Ігнація Машковського, Юзефа Францішека Пічмана, Юзефа та Алойзи Рейханів, Генрика Родаковського, Міхала Адама Созанського, Францішека Тепи, Юзефа Хойницького, Марцина Яблонського. Виставка відтворює атмосферу колекціонування ХІХ століття, показує, як у тогочасному Львові співіснували й взаємодіяли українська та польська культури, як науковий прогрес поєднувався з естетичною пристрастю, а меценатство – з особистою любов'ю до мистецтва.

Талановита Валентина Спанчак ділиться своїм мистецтвом з нами, щоб прикрасити наш простір та надихнути кожного Щиро запрошуємо вас відвідати виставку, де зможете побачити її роботи та надихнутися мистецтвом.

Владислав Шерешевський постає як художник-віртуоз, філософ-гедоніст і гастроном-заклинач, який підсмажує фарбу на полотні так, що вона пахне хитрою іронією; змішує академічний реалізм із гумором гурмана-фанатика, що знає: кожна ковбаса має і святковий, і цвинтарний бік. У його картинах їжа виглядає як метафора життя; він той живописець, що змушує нас сміятися з власного апетиту, й водночас нагадує, що ми самі лише сировина великої кухні буття.

Нарешті готові більше розповісти про власний проєкт, над реалізацією якого тривалий час працюємо. Ну що ж, барабанний дріб — втілюємо виставку про будинок на вулиці Франка, 39, де знаходиться офіс Фундації ЗМІN та кав'ярня арт-простір "Кава з молоком". Виставка створена на основі дослідження про історію будинку, яке Ольга Заречнюк здійснила на запит Фундації ЗМІN. Прагнемо привернути увагу до важливості досліджень своїх (не)примітних будинків, зростити цікавість до місць, де живете, навчаєтесь, працюєте, ходите на манікюр чи на виставку…

"Чорне і біле" Ярослави Мотики — це дуальність, контраст, протиставлення та діалог із виставкою її чоловіка, Ярослава Мотики — "Замилування". Ярослава — сувора й стильна, цілісна й послідовна творча особистість, яку ще небагато хто відкрив для себе, часто бачачи її лише в тіні чоловіка-митця. Ми піднімаємо важливе питання ролі художниць ХХ–ХХІ століття, і цей проєкт є можливістю пізнати мисткиню, чия творчість безсумнівно потребує уваги. На виставці представлено широкий діапазон творчості: від студентських робіт і перших пошуків власної мови 1970–1980-х, творів для Львівської кераміко-скульптурної фабрики та "гаварецького"періоду — до геометричних абстрактних робіт 1990-х і переходу до графіки. Цей підхід — жорсткі геометричні фігури та свідоме обмеження кольорової палітри двома фундаментальними радикалами, чорним і білим — визначає особливу художню мову й світогляд Мотики.

Святослав Фот – головний художник Львівського скансену, один із музейних ветеранів, який за 46 років праці в Музеї створив чимало експозицій та оформив більшість інтер'єрів у наших архітектурних об'єктах. Він побував у багатьох експедиціях, об'їздив безліч населених пунктів. Твори, презентовані на цій виставці виконані на матеріалі, зібраному за останніх 15 років під час музейних експедицій на Полісся і Буковину. Тут можна побачити графічні ескізи з відновлення експозиції у школі зі села Бусовисько, ідеї до відтворення загорож та архітектурних деталей музейних об'єктів, варіанти презентації традиційного виробництва ґонту, рисунки щодо особливостей народного будівництв, облаштування садиб, деталей повсякденного побуту, доробку народних майстрів, а також авторські рефлексії. Бо художник в експедиції – це не лише про азарт "мисливця" чи жагу до пізнання чогось нового, а й про мистецьку лінзу з увагою до цікавих дрібниць, які не відразу можуть впасти в око науковців.

"Цивілізація" – це авторський проєкт Влодка Кауфмана, в якому автор не дає відповідей, проте ставить питання про те, як влаштований світ, в якому ми не живемо, а, радше, співіснуємо з природою. Розглядаючи дерево і життєдіяльність жуків-точильників як основну метафору виставки, автор виокремлює певну модель (спів)буття, в якій людина і природа нерозривно пов'язані. Процеси, що відбуваються в осердях дерев, часто залишаються поза людською увагою, однак в такий спосіб відображають форму і сутність нашого існування (цивілізації) – невловимого і непередбаченого "лабіринту". Проєкт поєднує роботи різних періодів творчості Влодка Кауфмана — графіку, живопис, відеоарт, артоб'єкти та інсталяції, частину з яких формували на місці. У атріумі артцентру розміщений "екотеатр", вибудований із гілляччя та сухостою, у центрі якого – кореневище.

Жовтень у Sense Hub Lviv буде особливим — відкриваємо виставку, що об'єднує творчі світи всієї України. Львівські митці зустрічаються з колегами з Мукачева, Ужгорода, Києва, Харкова та Дніпра. У експозиції — роботи семи львівських художників: Михайла Ліщинера та Зеновія Кецало; Богдана Сороки і Василя Гудака; Миколи Андрущенка, Маріона Ілку та Юрія Сяркевича. І в роботах митців з різних куточків країни: Атілла Коприва (Мукачево) та Йосип Черній (Ужгород); Сергій Редьога (Київ), Анатолій Петров (Харків) та Ольга Палій (Дніпро). Художник Сергій Редьога підготував особливий подарунок для клієнтів Sense Bank.

Запрошуємо відвідати виставку "Заграви Параски Плитки-Горицвіт". Уперше львів'яни побачать "індійську" серію легендарної гуцульської мисткині: рукописні томи роману "Індійські заграви", ілюстрації, світлини, витинанки, скульптури, а також унікальні аудіо- й відеозаписи, які раніше не були опубліковані.

Запрошуємо на презентацію нового проєкту "Спочатку було Слово". Він присвячений комунікації – від перших знаків і письма до сучасного цифрового світу. Виставка запрошує замислитися над силою книжкового слова, як воно звучить тепер і яким воно стане у майбутньому. Вона нагадує, про величезну важливість книг. Це простір діалогу між сучасним і минулим, пошук відповідей у текстах, образах і сенсах, які ми продовжуємо творити. Виставка побудована за принципом калейдоскопу: кожен з розділів – окрема міні-виставка. Від появи письма і символів до музики, як форми вислову, бібліотек і архівів; від перекладачів і пророків до цензури, слова як зброї і захисту; а також книги сьогодні. Відвідувачам представлять надзвичайно цікаві археологічні пам’ятки, трипільську кераміку, предмети з єгипетськими ієрогліфами і давнім клинописом, писальця Пліснеська, копії графіки Ніла Хасевича, яку вилучили в Криївці, де художник загинув 1952 року.

Що зберігається у наших родинних архівах? Хто ці люди на старих світлинах? Де й за яких умов вони зроблені? Такі питання часто виникають, коли вже немає від кого отримати відповіді. Лишається вглядатися у сфотографовані обличчя, читати підписи на зворотах, збирати уривки спогадів та документів. Раніше такі світлини могли бути способом зв'язку між рідними, розділеними соціальними катастрофами ХХ століття. А тепер вони здатні пов'язати між собою історії різних людей та родин, стати своєрідним містком між індивідуальними переживаннями та колективною пам'яттю про травматичне минуле. У 2023 році Галина Лозинська з Жовкви передала нам на зберігання архів про радянські переслідування родини Бабіїв – Лозинських. Наша виставка – спроба дослідити та музеєфікувати досвіди ув'язнення та депортації. Це суголосно до пережитого сотнями тисяч людей в Україні у 1940-1950-х роках. Ми заохочуємо тих, хто зберігають подібні архіви, ділитися ними та історіями своїх родин.

Володимир Бовкун – сучасний український художник, народився у 1951 році в Умані. Живе і працює у Києві. У 1961–1966 рр. навчався у художній студії Мекіндо, Умань. У 1969 р. закінчив Республіканську художню школу імені Т. Г. Шевченка. З 1969 р. до 1975 р. навчався у Київському державному художньому інституті. Учасник художніх виставок з 1977 р. Роботи знаходяться в приватних колекціях в Україні, США, Великій Британії, Франції, Німеччині, Австрії, Сінгапурі, Аргентині, Нідерландах, Ізраїлі та Словаччині.

Мініатюрні книжкові знаки, що зберігають у собі цілі історії. За 5 років наш рідний @booklion створив понад 5 000 екслібрисів — для друзів, колекціонерів, бібліотек, для кожного, хто хотів залишити свій слід у книзі. Тепер ми зібрали найцікавіші з них у виставку, щоб показати, наскільки живою й різноманітною може бути ця традиційна форма. Тут — гумор і ніжність, класика й сучасність, камерність і свобода. Усі представлені роботи — реальні екслібриси для реальних людей. Приходьте подивитись, як сучасна культура оживає в деталях.

Любі, осінь — аж ніяк не пора для постійної нудьги вдома. Навпаки, це час новизни, досліджень і цікавості. Ми продовжуємо доповнювати наш дім цікавих речей новими знайомствами з українськими авторами. Цього разу з радістю анонсуємо виставку "Химерніум". Авторка, Катерина Котлярова, @umaunivers.artist заклала в концепцію експозиції фантасмагоричні сни та світло ніжно-фантастичних мрій, які сяють, мов рятівне коло серед бурхливого океану хаосу й темряви. Приходьте, щоб торкнутися світла й тепла!

Повага. Присутність. Пізнання. Це – "Акт спостереження" Мілани Левадної. Запрошуємо у Галерею органного залу відвідати виставку, що є візуальним есе про делікатні, але порушені зв’язки між людиною та тваринним світом.  Ми, люди, віддалилися від тварин, ізолювавши їх і зводячи їхню роль до декоративної чи функціональної. Подібно до того, як ми втрачаємо річ з поля зору, коли підходимо до неї надто близько, так люди воліють не бачити тваринний світ. Художниця пропонує поглянути на тварин як на рівних співмешканців нашої реальності, поза людським впливом. Полотна Левадної насичені деталями, текстурами й декоративними елементами. Мисткиня приділяє велику увагу анатомії тварин, яких вона зображує, намагаючись точно передати їх особливість. Стиль художниці вирізняється контрастом гладких і шорстких поверхонь, насичених, але спокійних відтінків, які створюють ефект тиші.  Квитки можна придбати у касі органного залу та за вказаним посиланням

До Львова художниця повернулась у 2022-му із Запоріжжя. Тут минали студентські роки, а з початком повномасштабної війни з'явилась рубрика "мій акварельний скетчбук". В експозиції здебільшого цьогорічні акварелі-панорами старого міста, що мимоволі асоціюються з експериментами аерофотозйомок Едмунда Лібанського 1910-20-их років. Про авторку Народилася 1956-го року у Запоріжжі. Закінчила Дніпропетровське Державне художнє училище (1975) та Львівський Державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (1980). Член Національної спілки художників України з 1988-го. Голова Запорізької організації Національної спілки художників України у 2002-2024-их. Має почесне звання Заслуженого художника України (2006). Доцент Запорізького національного університету. Працює в техніці акварелі, олійного живопису, графіки.

"Життя як той солодкий доторк, прохолодний вогкий сум і гіркий темний смуток, те нестерпне бажання бути і пошук Бога в усьому, що довкола і бачити Його у Ближньому. І цінність життя в тій цілості, не запереченні чи униканні, а прийнятті і зміні себе і дійсності, в тому що кожного разу ми переходимо в нову якість, досвід що нас формує…" Катерина Кузів. Зустрінемось, щоб разом подивитися і поговорити про Життя.

Після прем'єри перформансу сценографія "Солоний сік достиглого інжиру" залишається у просторі як виставка: об'єкти, костюми, відео та звуки розгортаються як фрагментований ландшафт, у який можна зануритися й оживити його власними відчуттями. Костюми перформерів зависають у просторі, немов привиди, а об'єкти сценографії завмирають, щоб знову ожити у майбутньому показі. Розташовані в просторі, мов острови, сценографічні елементи об'єднані довкола слідів своїх персонажів: русалки на камені, рятувальника з кріслом і мегафоном, мідії з різьбленим головним убором, маски інжира та морської міни. Вітрило, що висить у повітрі, є центром композиції і перетворюється на екран для поетичного кіно. Виставка запрошує замислитися над сучасністю Кримського півострова та тим, як локальна історія стикається з пропагандою.

Фотографка Валерія Бучук вперше представить у Львові свій проєкт — виставку фотографій, де жіноче тіло постає як символ сили, пам'яті та гармонії. Це подія для тих, хто не просто дивиться на мистецтво, а інвестує у нього, створює власні колекції та шукає унікальні авторські роботи.

Запрошуємо відвідати виставку Iryna Loskot "Нігреця там не росте" в рамках циклу аудіовізуальних виставок "Мови Ландшафту". Проєкт створено на основі особистої історії художниці: у 2025 році в селі Іванівка, що на Сумщині, помирає її бабуся. Запізнившись на похорон, авторка приїжджає та опиняється не на прощанні, а в саду з речами, які залишились після неї. Саме сад стає простором роздумів про догляд, повторювальність і повернення — у тілі, у землі та у пам'яті. У цій роботі авторка досліджує запізнення як одну з темпоральностей воєнного часу та розглядає хворобу як ландшафт катастрофи, непомітний у масштабі медійних ритмів. Переплітаючи досвід тілесної крихкості з образами розкладання та бродіння, Ірина Лоскот пропонує уявити смерть не як кінець, а як процес трансформації стосунків між людьми та не-людьми. "Нігреця там не росте" запрошує відвідувачів до бродіння у землі, у спогадах чи у нових формах співжиття людей і не-людей.

Чи часто ви бачите виставки чинних українських військовослужбовців? У День захисників і захисниць України та українського козацтва ми представляємо персональний проєкт "ТАО" Сергія Яська — художника й солдата 93-ї ОМБр "Холодний Яр". Сьогодні в артком'юніті звучать питання: "Яким є сучасне українське мистецтво?", "Як війна вплинула на contemporary art в Україні?". Ми чуємо й інші дискусії про те, що ігрове кіно поступається документальному у темі війни. Виставка "ТАО" стає відповіддю — це документальний мистецький твір, створений безпосереднім учасником. Серія робіт виконана на матеріалах, здобутих Сергієм в районі Кліщіївки та Андріївки (Донецька область). Це не реконструкція, а пряма мова того, хто вижив. "Форма й амуніція призначені колись для безпеки ворога — у моїх руках набули іншої долі", — пише Ясько.

Ця виставка створена, щоб ви відчули її глибину через емоції та власні спогади. Волинь — це не просто область на карті, а відлуння дитинства, спогади про перші кроки на рідній землі і те саме відчуття, коли повертаєшся до місця, яке завжди було твоїм. Наталія працює акрилом на полотні та з текстилем, використовуючи швейну машинку і старий одяг. "Ця виставка запрошує не лише дивитися, а й упізнавати у персонажах, кольорах і стібках власні історії. У кожного є своя емоційна територія, і, можливо, саме тут ви згадаєте про свою" - Наталія Чайка.

Всі картини, які будуть експонуватись, продаватимуться за нижчими цінами, ніж мій звичний прайс, тому це буде гарна можливість поповнити Ваші мистецькі колекції. Експлікація проєкту: Кінець світу не стається в одну мить. Це процес, розтягнутий у часі. Він почався давно і доходить до кінця. Ми бачили у снах його наближення, ми його відчували шкірою. Коли до завершення світу залишилась одна ніч, ми прийшли у бар. Наш останній бар перед кінцем світу. Коли ми йшли вулицями до бару, то бачили, як світ став порожній. Зникали цілі фрагменти, вулиці, знайомі будинки, перехрестя. У всьому, всьому наче з'явилась широка тріщина. Зникали слова, абстрактні поняття, мовленнєві конструкції, мірила часу та простору. Ми встигли зайти до бару перед тим, як його двері зачинились. Люди сиділи в барі тихо, говорили пошепки. В повітрі була магія тендітна та розсіяна, розтягнута на найтонші нитки. Хоча небо вже закрите і молитися вже нема до кого, ми ще світимо один на одного і наше світло подвоюється.

Запрошуємо на виставку "Гліптотека" у Львівській політехніці, у межах Львівського тижня скульптури 2025. "Гліптотека" від грец. glyptein — "різьбити камінь" — "зібрання": у нашому випадку — скульптур. Ми створили львівську Гліптотеку в корпусах Політехніки на вул. Князя Романа — в архітектурному ансамблі, щедро оздобленому скульптурою. Наша Гліптотека далека від античних стандартів — це поєднання різних періодів, тем, жанрів і авторів: від давнини до сьогодення. Дякуємо Львівській політехніці, Львівській міській раді та Збройним силам України за можливість творити культуру!

Виставка SOLIDUM – PLANUM /25 досліджує взаємодію об'єму й площини, де глина перетворюється на універсальну мову форми. Кожний експонат створює тонкий баланс між твердістю матеріалу та легкістю просторової композиції, запрошуючи глядача зануритися в глибоку фактуру поверхні й водночас відчути потік ліній, що огинають об'єкт. Представлені роботи народилися у часи випробувань. Вони не відтворюють зовнішні події, а працюють із глибинними переживаннями: тривогою, тишею, пошуком рівноваги. Кожна форма є результатом особистого діалогу митця з матеріалом, і водночас відображенням спільної дійсності. Кераміка як мистецтво поєднує крихкість і витривалість. Вона дозволяє митцям проживати складний час і знаходити в ньому опору. Робота з глиною — це спосіб адаптації, трансформації, пошуку сенсу й надії. Участь у проєкті беруть художники, що представляють різні підходи до кераміки: Ганна Лисик, Ірина Марко, Ганна Друль, Ігор Ковалевич, Тетяна Павлишин-Святун, Ганна-Оксана Липа, Ольга Безпалків, Леся Рось та Ігор Береза.

Цього року виповнюється 120 років з часу написання та публікації поеми Івана Франка "Мойсей". Вона стала вершиною творчого шляху поета та звучить і сьогодні як пророче слово про долю народу. З нагоди ювілею презентуємо виставково-просвітницький проєкт, у центрі якого художня виставка ілюстрацій до поеми та презентація прижиттєвих видань. Основу експозиції становлять графічні роботи Євгена Безніска, які справедливо вважаються основою творчості митця, адже за цикл ілюстрацій до творів Івана Франка художник був удостоєний Шевченківської премії (2006). Виставку також доповнять твори відомих українських графіків: Олени Кульчицької, Івана Крислача, Володимира Овчинникова, Івана Косиніна, Йосипа Кузишина, Теодозія Салія, Володимира Мельника та Олега Боньковського. Головним акцентом книжкової виставки будуть прижиттєві видання (1905–1916 рр.), серед яких є неймовірні скарби — два видання з особистими дедикаціями Івана Франка: присвятами Євгенові Чикаленку та Володимиру Перетцу.

Запрошуємо тебе відвідати виставку "Про дім" Соломії Ортинської. Зустрінемося, щоб разом відчути, як мистецтво може стати сховком і нагадуванням про тепло, яке ми носимо всередині. Це історія про дитинство, спогади й місце, де завжди хочеться повертатися. Атмосфера садів, врожаю, кольорових переливів та світла створює простір затишку й опори.

Запрошуємо вас на відкриття благодійної виставки арт-ню фотографії. Більше 70 робіт у жанрі art nude — ніжних, відвертих, естетичних. Це про мистецтво тіла, світла і свободи, про щирість, яку не можна підробити. Запрошуємо мешканців і гостей міста доторкнутися до мистецтва, яке говорить мовою краси й внутрішньої сили.

Ми раді запросити вас відчути первісне напруження між інстинктом і розумом у виставці Survival Instinct - новому проєкті Лесі Тертишної @noparalyzed в @intellias_art_point У своїй новій серії робіт художниця досліджує напруження між інстинктом і розумом, людським і тваринним. Персонажі постають як суперники або роздвоєні особистості, союзники або супротивники, відображаючи складні способи, якими ми зустрічаємо загрозу, виживання та власні внутрішні двоїстості.

"World Glass for Ukraine" — живий творчий експеримент у майстернях єдиної в Україні кафедри художнього скла Львівської національної академії мистецтв за участі відомих українських і міжнародних митців та аматорів. Проєкт, через художню експресію в унікальному матеріалі — художньому склі — знайомить світову спільноту з реаліями російської агресії. До експозиції увійдуть твори митців-професіоналів, створені в різних техніках — гута, холодна обробка, термічне формування, вітраж, розпис, а також унікальна інсталяція, створена спільно з ветеранами, які проходять реабілітацію в Центрі "Unbroken". Кожен арт-об'єкт є спробою відповісти мистецтвом на агресію та перетворити руйнування на нову форму пам'яті й солідарності. Також виставка включатиме мультимедійну складову — відео з процесу роботи на гутній печі та фотоматеріали із кожної події Симпозіуму.

З 1998 року переможець щорічного конкурсу Playboy Ukraine Сергій Михалків фотографує оголених жінок. Натхненний розслабленою чарівністю та природною красою жіночого тіла, яким так захоплювалися художники різних епох. Він каже, що жанр його робіт не еротичний. Михалківу подобається визначення, яке дав йому колега-фотограф щодо його стилю, а саме - "інтимний портрет". З 2007 року Сергій бере участь в різних виставках в галереї Зелена канапа, як от "Вгамування Ероса" чи "Євро – 2012". В 2017 Сергій здійснив свою персональну виставку в галереї. Нам цікаво дослідити сприйняття його нової виставки сьогодні, через 8 років після попередньої. Адже сприйняття зображень жіночого тіла з того часу помінялося через переосмислення суспільних поглядів на питання гендеру, фемінізму, об'єктивації жіночого тіла, бодіпозитиву і т.і.

Чи розуміє сучасна людина сакрально-містичний зв'язок людини і землі, на якій вона проживає? Бо в ментальності українців ЗЕМЛЯ має окремішнє значення. І мова тут не про той фатум, про який писала свого часу Ольга Кобилянська, а про визначення "Мати-Земля", яка давала автохтонному населенню, котре проживало споконвічно на території України, надію на повноцінне життя. Метою Проєкту "ЗЕМЛЯ. Чи загояться рани…" є зосередженість уваги саме на моменті усвідомлення морально-етичної проблеми: якою ціною ми отримуємо досвід збереження найцінніших речей, серед яких Земля, Свобода. Учасники проєкту – мисткині Олена Мороховська та Ельвіра Сосоєнко, які не зважаючи на свій молодий вік неодноразово зверталися до цих аспектів творчого осмислення реалій нашого сьогодення.

Творенню сенсів, художніх форм і цінностей слугують діалоги культур. В історичному просторі Львова один із них – із іспанською, розпочатий у ХІІІ ст. появою ченців-домініканців – представників Ордену проповідників, заснованого св. Домініком де Ґусманом, який походив із Кастилії, та розвинутий появою у місті іспанських митців. Діалоги з іспанською культурою відобразили художні колекції – Львівської міської галереї, князів Любомирських, історика мистецтва Леона Пінінського, твори з яких зберігаються у Львівській національній галереї мистецтв. Отож, запрошуємо в експозиційні зали першого поверху "Палацу Потоцьких" поринути у світ іспанської культури у вимірах "Sacrum Profanum" та в роботах художників XVI – ХХ ст. пізнати Іспанський Львів. Виставку присвячено Дням іспанської культури у Львові.

Це перша спроба автора зануритися у жанр документальної фотографії. Серія розповідає про повсякденне життя людей, які боронять небо України. Гра слів "щоденник одного дня" переносить нас у реальність одного з численних виїздів на позицію, де військова бригада збиває ворожі дрони. Знятий на чорно-білу плівку українського виробництва Svema 200 фотопроєкт відтворює події дня у хронологічному порядку — з короткими записами з авторського щоденника, які розкривають характери героїв. "Я присвячую цей проєкт своєму батькові — Канту, другові Крейгу Макінтошу, який загинув під Ізюмом у 2023 році, та всім захисникам і захисницям, які проводять безсонні ночі, дивлячись у небо" - Богдан Нагорний.

Ґрунт — проєкт, розроблений в рамках програми Experimental Fellowship у Bauhaus Earth, що досліджує ґрунти, забруднені внаслідок військових дій, як потенційний матеріал для кліматично відповідальних рішень повоєнної відбудови. Проєкт ставить два взаємопов'язані запитання: Чи можна знайти безпечний шлях використання забруднених ґрунтів як будівельного матеріалу? І чи можна знешкодити забрудники в цих ґрунтах, аби захистити людей та довкілля? Виставка розповідає про всі етапи проєкту - від досліджень забрудників до будівництва павільйону у Львові - першого в Україні об'єкту із пресованого ґрунту. Автори виставки: Анна Помазанна та Михайло Шевченко - архітектори, викладачі та дослідники, співзасновники Materia Lab.

Запрошуємо до нашого музею на презентацію частини унікального міжнародного проєкту – "10 000 ангелів – глобальний дитячий гобелен – голос за мир". Шотландська художниця і волонтерка Мері-Енн Орр реалізує в Україні мистецький проєкт: діти малюють ангелів, а їхні роботи стають частиною великого панорамного гобелену, який об'єднує дитячі голоси з усього світу. Мета проєкту – через дитячу творчість об'єднати країни світу у боротьбі за мир і нагадати, що майбутнє належить тим, хто мріє про світ без війни. На виставці у Львівському музеї історії релігії буде представлене панно з дитячими малюнками, які, завдяки волонтерам – шотландським текстильним майстрам – перетворюються на вишиті роботи, виконані авторською технікою на валяній вовні. Згодом полотна об'єднають у масштабний панорамний гобелен з десятьма тисячами ангелів, довжиною 60 метрів і висотою 2 метри. Поруч із кожною роботою буде фотографія дитини з її малюнком. Отож, приходьте на виставку "10 000 ангелів – глобальний дитячий гобелен – голос за мир", щоб відчути силу дитячої уяви та їхню безмежну віру в краще майбутнє.

Євген Григор'єв про ідею виставки: "В основі проєкту "Посмішка розіп'ятої людини" — питання: чи можливо залишатися людиною, коли навколишній світ намагається позбавити тебе всілякої людяності? Коли усвідомлюєш, що всі гуманістичні ідеї останніх століть — лише посмішка на вустах мерця, а взірцем людяності стає образ розіп'ятої людини. У цьому проєкті "розп'яття" постає як універсальний символ жертовності й відродження, нескори, шляху до свободи через страждання — до абсурду, до парадоксу людського існування”.

"Привиди Дому на пагорбі" - це, імовірно, одна з найвідоміших історій про будинок з привидами, за мотивами якої зняв серіал Netflix. Старий маєток на пагорбі приносив своїм мешканцям лише горе.  Власники відмовляються тут жити, а літні наглядачі, які стежать за будинком не ризикують залишатися тут навіть на ніч, адже за будинком міцно закріпилася репутація помешкання привидів.  Реєстрація за вказаним посиланням

"Коли твої очі змикаються цієї ночі, вони відкриваються знову — в іншому світі… Потойбіччя — це не місце, а стан." Спілка мертвих митців від Літературного товариства запрошує вас за межу реальності. Цього разу ми вирушаємо у Потойбіччя — світ тіней і відлунь, де кожен отримає власну містичну локацію. Ви станете оповідачами історій душ і образів, що живуть по той бік. Опишете, що бачить ваш герой, що відчуває, чого боїться — і як між словами народжується світ спогадів, страхів і надій. На папері оживуть ваші видіння, почуття та сни — усе, що промовляє зсередини. Реєстрація за вказаним посиланням