Мистецькі заходи у Львові

Запрошуємо на виставку "Plus Plus: подвійна експозиція" у публічноісторичному просторі "Після тиші. Вона створена на основі документального фотопроєкту чинного військовослужбовця Єгора Самофала та режисерки Лізи Свириденко. Автори вирішили провести експеримент: закарбувати військовий і цивільний "світи" на одній плівці. Спершу Єгор робить фото на фронті, після чого змотує і знову заправляє плівку у фотоапарат. Ліза поверх неї документує життя в тилу. Так на світлинах виникає подвійна експозиція, що непередбачувано об'єднує два фото і проводить тонку межу між воєнним і "мирним" життям в Україні.

Ми звикли приймати лише те, що зрозуміле. Але справжній виклик – зустріч із тим, що не сховаєш і не підлаштуєш: з власною інакшістю. "СВОЄІНШЕ" – фотовиставка автопортретів, створених незрячими людьми. Чотири герої – незрячі гіди @museum_in_the_dark_0300 Тетяна Антоненко, Аґнєшка Мокшицька, Остап Нестеровський, Анастасія Гурин. Створюючи свої автопортрети, вони дозволили роздивитися не просто зовнішність, а і те, як вони відчувають себе всередині. І чесно проговорили те, що зазвичай намагаються не показувати. "СВОЄІНШЕ" – це зустріч із інакшістю. Спроба побачити. Прийняти. І, можливо, зробити її трохи своєю. Фотовиставка "СВОЄІНШЕ" продубльована аудіоописом і тактильними фотографіями.

Побачити себе та інших по-новому запрошуємо на виставку Гліба Рахманіна EX/POSE у Галереї органного залу. EX/POSE – це спроба подивитися на людину без прикрас і визначень. Розгледіти людське обличчя без ілюзій. Не приховати, а викрити. Графічна частина фокусується на індивідуальності, на зовнішній різниці форм і характерів – вона нагадує старих майстрів, від Дюрера до експресивних рисувальників-карикатуристів ХХ століття. Лінія тут не описує – вона стверджує, діагностує. Живописна ж частина переходить у сферу сутності – внутрішнього коливання людини. У ній відчувається паралель з метафізичною напругою Босха разом з чуттєвою тілесністю Сесілі Браун. Квитки можна придбати у касі органного залу та за вказаним посиланням

Сергій родом з Черкащини, там де велике яскраве сонце, поезія прилітає разом з вітром, а глина копається на городі. І як тут не творити? Покоління народних майстрів, які писали картини, ліпили свищики та гончарили на крузі, помножені на академічну освіту, проросли в художнику чимось особливо диким і розкішним, сміливим та людяним. Творчість Сергія Радька — це поетика землі: від глиняних тотемів і колісниць до сімейних портретів, від інсталяцій з пташками-гончарами до фігур, що шукають власний рух. У виставці кожна зала — це окрема п'єса. Ця виставка не нав'язує пояснень — вона стукає десь на рівні серця. Вона про традицію, що проростає в сучасності; про архаїку, яка не старіє; про людину, яка шукає своє обличчя.

В холі нашого центру запрошуємо оглянути вельми особливу фотовиставку про підкорення найвищої вершини світу – гори Еверест. Її автором є відомий латвійський альпініст, письменник і волонтер Юріс Альберт Улманіс. Світлини знайомлять з особистим шляхом автора до найвищої точки світу. На них: вражаючі краєвиди гір, які перехоплюють подих; засніжені дороги, побут жителів підніжжя Евересту, в очах яких водночас виснаження та захоплення. Цікавинкою виставки є представлені особисті речі людей, які збираються вирушати у дорогу до своєї мрії. Сам Юріс Улманіс активно підтримує Україну ще від 2014 року. Під час свого підйому, на другий рік війни у найвищій точці світу, він розгорнув прапори України та Латвії. Його сходження стало своєрідною місією підтримки України.

Досконала, стійка, абстрактна, безмежно красива. Куля? Саме з цієї простої форми починається велика історія нової виставки Я Галерея Пентхаус. Її ідею підказала архітектура самої будівлі на Зеленій, 20: купольна башта завершується об'ємом, що нагадує кулю — знак, символ, "мітку", з якої й розкрутилася тема виставки, занурившись у яку можна зустріти безліч куль і сфер у різних проявах, місцях та значеннях. Ви побачите, наскільки багатогранною є куля — у природі, філософії, магії, релігії, науці, спорті, мистецтві та культурі різних епох. Це форма, що вміє нести смисли — від космології Платона до символів влади в іконописі, від алхімічних образів до інсталяцій сучасних художників. Виставка, де експонатом може бути не лише мистецтво, а й предмети науки, гри та побуту.

Як Різдво надихало українських митців упродовж століть? Від мініатюр Київського Псалтиря XIV ст. – до сучасних інсталяцій, відеоарту та цифрових технологій. Уперше в такій повноті музей представляє виставку "Наше Різдво": понад 400 творів, що розповідають про Різдво у трьох просторах – Храм, Дім, Соціум. Ви побачите, як народжувалися й змінювалися різдвяні традиції: від давніх ікон і святкового українського інтер’єру — до вертепів, шопок, різдвяних зірок та модерних мистецьких експериментів. В експозиції – роботи митців ХІХ – початку ХХ ст.: С. Васильківський, І. Труш, О. Новаківський, М. Беркос, М. Ткаченко, П. Левченко, О. Кульчицька, М. Мороз, М. Сосенко. А також візії яскравих репрезентантів мистецтва середини ХХ–ХХІ ст.: Р. Сельський, К. Звіринський, З. Флінта, М. Андрущенко, П. Грегорійчук, Б. Сорока, В. Патик, Р. Петрук, М. Яців, М. Білас, Я. Мотика, І. Марчук, В. Риботицький, Р. Романишин, О. Потапенко, С. Шабатура, О. Крип'якевич, О. Безпалків, П. Маркович, М. Демцю та ін.

"Події 2 листопада 1708 року увійшли в історію України як Батуринська трагедія або ж Різанина в Батурині. Дослідники вказують тільки приблизну кількість вбитих жителів гетьманської столиці. Цифри від 10 000 до 15 000 видаються нереальними. За один день були жорстоко вбиті всі мешканці, які залишилися в місті. Ні вік, ні стать не мали значення. Довгострокове формування поколінь в СРСР на ґрунті вигаданої історії братніх народів, у сукупності з тотальною цензурою та фальсифікацією дали результат – російська експансія перетворювалася на міфотворчість або ж взагалі замовчувалася. 24 лютого 2022 року – день широкомасштабного вторгнення росії в Україну. Бліцкриг росії не вдався, і визволені від окупації міста показали світу сучасний Батурин та правдиве обличчя російського солдата", – Микола Молчан.

Виставка трьома мовами (польською, англійською та українською) розповідає про людей, яких переслідував нацистський режим, та про їхні вкрадені особисті речі. Вона має на меті знайти родини жертв, повернути їм речі їхніх рідних й таким чином зберегти пам'ять про злочини нацизму, залучаючи до цього широку публіку в Польщі та — в Україні. З 2022 року пересувну виставку Арользен Архівів вже показали у 33 містах Польщі. Завдяки новій підтримці Міністерства закордонних справ Німеччини до кінця 2026 року її можна буде побачити ще у 20 містах Польщі та в Україні. Серед майже 2000 конвертів з особистими речами, які зберігаються в Арользен Архівах, понад 500 конвертів містять речі польських та приблизно 70 конвертів – українських людей, яких переслідував націонал-соціалістичний режим. Долі багатьох з них досі залишаються невідомими.

Виставка - ретроспективна, присвячена 70-літньому ювілею митця. На ній буде представлено близько 50 робіт автора. Художник Микола Крицький належить до тієї генерації митців, які протягом свого творчого життя невпинно шукають себе у мистецтві. Завжди у неспокої та спробі розібрати на молекули та у намірі розшифрувати цей незбагненний, утаємничений світ мистецтва. Його манера, творчі підходи свідчать про нього, як про художника з глибоким корінням, власною філософією, цікавим баченням та впізнаваним вишуканим стилем. У живописних творах автора яскраво домінує композиційне мислення, чітко продумані колористичні ходи, які виразно демонструють експресію пошуків та знахідок художника. Твори – виважені та виразні у своїй основі, вони спонукають до роздумів та занурюють у стан творчої медитації митця. Ця ювілейна виставка Миколи Крицького – це ще одна смілива спроба розставити потрібні та правильні акценти, можливість знайти відповідь на поставлені важливі питання у пошуку Коду ідентичності…

Це простір тиші й внутрішньої присутності — про стан, що народжується всередині, як відповідь на шум і перенасичення. Роботи Світлани Глушко не розповідають історій — вони створюють умови для зупинки, споглядання і відчуття рівноваги. Фактурні поверхні, стримана палітра й делікатні світлові акценти формують простір безпеки — іншу реальність, у якій можна просто бути.

Запрошуємо на фламандсько-українську групову виставку (post-)System, що досліджує різні прояви контролю в мистецтві — від жорсткого до неявного. У своїй практиці художни_ці дотримуються певної системи, яка визначає умови створення мистецького твору. Існуючі умови та сам момент творення взаємозалежні. Кожне виникнення мистецького твору пов'язане з чергуванням між контролем і поступкою, організацією і дисгармонією, підпорядкуванням і порушенням. Проєкт (post-)System проявляє як художни_ці використовують практичні й концептуальні методології підпорядкування, так і самі системи, що можуть бути впізнаваними або прихованими в їхніх роботах. Концепція (post-)System ґрунтується насамперед на відновленому маніфесті, написаному куратором Яном Ван Вунселем двадцять п'ять років тому — ключовому творі, що означив його відхід від кар'єри художника. Натхненний теорією пропозиції Людвіга Вітгенштейна та концепцією симулякру Жана Бодріяра, маніфест виявляє, що виникнення образу в мистецькому творі завжди спирається на певну систему.

"Мозаїка поглядів" - це студентська виставка фотографії, що поєднує роботи, виконані в межах навчальних завдань, та авторські проєкти, які відображають індивідуальне творче бачення кожного учасника на повсякденні речі. Через образи експозиція розкриває різноманіття підходів, відчуттів і способів бачення світу. Учасники виставки: Данило Гелик(@hlk.daaan) Вікторія Жмурко(@vikizz__) Софія Гордієнко(@sofiya_hordi) Вікторія Лешик (@vika_leshyk_) Андрій Кислий(@kyslyy.a)

Deux (з фр. — два) — про дуалізм. Подвійність тут проявляється як розщеплення і віддзеркалення, співіснування протилежного — внутрішнього і зовнішнього, крихкого і структурованого, живого і штучного. Графіка, живопис, інсталяція та селектований під експозицію плейлист формують єдине поле досвіду для постійної взаємодії.

Запрошуємо тебе до Львіварні на фотовиставку "Вічник" — фільму, допрем'єрний показ якого нещодавно відбувся саме у нас. Стрічка ще не вийшла у прокат, але її атмосфера вже поруч. У Львіварні можна побачити фото з бекстейджу, зловити цитати з фільму й відчути настрій історії ще до офіційної прем'єри. Виставка триватиме весь січень та лютий, тож у тебе є час зайти, зупинитись, надихнутись і просто побути в моменті. А під келих пінного й святкову атмосферу Львіварні це робити значно простіше.

Філософсько-ліричний мікрокосм, у якому людина єднається із ритмами Всесвіту, осягає культурні сенси та цінності за посередництвом знаків і символів репрезентовано на виставці "Моя космографія" Наталії Проданчук. Ґрунтовне знання української етнокультури, прадавніх вірувань, християнської традиції і релігій Сходу в доробку художниці трансформувалось в індивідуальну рефлексію над міфом, гармонію змістів і форм. Виконані в оригінальній авторській техніці, колірно вишукані твори мисткині закликають до медитації, дарують тишу, світло, віру, надію, утверджують трансцендентний характер краси. "Кожна лінія і кожна крапка, кожен дотик в моїх полотнах, – стверджує авторка, – це безперервний потік енергії, закодований смисл, пульсуюче знання. Це вирій почуттів і думок, що проходять крізь призму часу, поєднують минуле, теперішнє і майбутнє. Тут немає випадковостей: усе має глибину, призначення, ритм". Виставку присвячено 20-річчю творчої діяльності та 50-річчю Наталії Проданчук.

Серія натюрмортів Ярини Шумської фіксує перехід від класичного споглядання 2010-х до радикального втручання у власну художню пам'ять у 2025 році, ніби запитуючи: "Як той мій погляд з 2010-го витримує тиск сьогоднішнього дня?" На полотнах, що колись досліджували гармонію форми, світла та кольору, з'являються артефакти сучасного побуту — чеки, цінники, етикетки, які безжально маркують “мистецтво” своїм прагматизмом. Світло на картинах тепер належить тіням рослин, яких ми не бачимо та й взагалі сумніваємося в їхньому існуванні, а простір заповнюють надувні кулі, що завмерли у критичній напрузі і можуть тріснути будь-якої секунди, стаючи метафорою хисткості теперішнього моменту. Експозиція документує тривожне очікування, що резонує з тим, як ми зараз відчуваємо життя: ми не забули, якими були 15 років тому, але ми вже ніколи не будемо тими самими, бо "деталі" реальності вже вписані в наш контекст.

Щороку галерея ЛНАМ представляє виставковий проєкт, у якому зібрані дипломні роботи випускників усіх кафедр Академії. Це — підсумок навчання, пошуків, трансформацій і професійного становлення молодих митців. Експозиція має на меті продемонструвати актуальний зріз творчих практик студентської молоді та високий фаховий рівень підготовки, яку забезпечує Академія. У магістерських проєктах 2025 року випускники досліджують та через матеріал інтерпретують такі теми, як: особистісні переживання і духовна трансформація; пам'ять, спадок і взаємодія матеріального та духовного; екологічна свідомість і роль мистецтва у збереженні довкілля; нові форми репрезентації, експерименти з матеріалом і простором. Серед експонатів — твори живопису, художнього текстилю, скла, дерева, кераміки, металу, сакрального мистецтва, реставрації творів мистецтва, дизайну одягу та графічного дизайну. В мультимедійному форматі представлено окремі дипломні проєкти випускників кафедри дизайну середовища, а також фото із захистів.

"Для мене фотографія — це миті. Важливі й швидкоплинні. Вони більше не повторяться ніколи. Емоція, пейзаж, погляд. Таким він буде тільки один раз, а потім може бути схожим, але вже не таким. У цьому й уся цінність миті", — Ігор Климович. Всі знімки були зроблені на плівку. "Фотографія — це розказати історію, поділитися переживанням, емоцією, пережити і ще раз. Фотографія — спосіб зберегти частинку тих, хто йде від нас". - слова Ігоря Климовича. 

У вересні 2025 року в Новіні (Нижня Сілезія, Польща) відбувся 17-й Міжнародний іконописний пленер "Благословення". У ньому взяли участь 42 іконописці з різних країн — зокрема й Святослав Владика, який творив ікону, перебуваючи на фронті. На виставці представлено 56 ікон — особисті роздуми митців про віру, надію, біль війни та пошук Бога у складних реаліях сьогодення. Окрема й надзвичайно символічна робота — ікона, написана на пластині від бронежилета, як знак молитви, присутності й миру. "Благословення — це екзистенційна потреба", — Макс Гартман Ці ікони — не лише твори мистецтва, а й свідчення віри, що навіть у найтемніші часи благословення залишається з нами.

Запрошуємо відвідати виставку: зріз оригінальних робіт трьох художників, об'єднаних під стягом WarheadArt. Вони співпрацюють з військовими, брендами, музичними гуртами, тату-майстрами та багатьма іншими. Створюють душевні й незабутні артворки для мерчу, обкладинки метал-альбомів, тату-проєкти, логотипи тощо. Костянтин, чиїх робіт представлено найбільше, є засновником кооперації. Тепер він львів'янин, хоча має харківське коріння. Малює у своєму характерному брутальному стилі. Його роботи легко впізнати за характерним модерно середньовічно воєнно містичним відчуттям. Климентія, дружина Костянтина, представляє свої логотипи для метал гуртів, які стали її улюбленим напрямом роботи в останній період творчості. Юрій – загадковий харківський художник із неймовірним стилем, який ви відразу впізнаєте. Його експресивні роботи представлені у форматі А3 на окремій стіні.

"Майстерня кольору" — це виставка живопису людей з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень, створеного в майстернях громадської організації "Лярш-Ковчег", місією якої є відкривати для суспільства цінність та гідність кожної людини, особливо осіб з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень. Спільнота "Лярш-Ковчег" у Львові налічує близько 100 людей: 30 асистентів та волонтерів і 60 людей з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень. У кількох майстернях, що функціонують у місті, спільнота "Ляршу" працює не лише із мистецтвом, а й створює різноманітні вироби — від декоративних свічок та прикрас із бісера до ікон та виробів з дерева.

Галерея ZAG представляє виставковий проєкт "Постать", присвячений родині Шептицьких — п'ятьом братам, чия діяльність суттєво вплинула на інтелектуальний, моральний і духовний ландшафт Галичини кінця ХІХ — першої половини ХХ століття. На відміну від добре знаної постаті митрополита Андрея Шептицького, інші члени родини рідко отримували художнє втілення. Проєкт "Постать" працює з цією відсутністю образу, пропонуючи осмислення постаті не лише як історичної фігури, а як етичної, інтелектуальної та культурної присутності у своєму часі. У центрі виставки — п'ять братів Шептицьких, а також їхні батьки: граф Іван Кантій Шептицький та Софія з роду Фредрів, постать якої постає як моральне й виховне осердя родини. Окремим смисловим вектором виставки є тема братерства — єдності не через однаковість, а через різні ролі у спільній справі. В умовах сучасної війни ця ідея набуває особливої актуальності, нагадуючи про відповідальність, жертовність і вірність спільним цінностям.

Друзі, запрошуємо вас розділити з нами особливий час. А галереї відбувається мистецький проєкт Лідії Якобчук "Чудо". Для нас особлива радість, що перша персональна виставка художниці відбувається саме у нашому просторі. Це нагода побачити роботи наживо, відчути їхню атмосферу, поспілкуватися про мистецтво та просто побути разом.

Виставка "Від створення світу" знаного львівського митця, Народного художника України Петра Сипняка є логічним продовженням його філософсько-духовних роздумів над одвічними питаннями, що постали перед людством від часів створення світу й були порушені автором ще у ранніх і порівняно недавніх виставкових мистецьких проєктах ("Дійство", 1993; "Містерії", 2008; "Втрачений рай", 2021; "Земля свята", 2024). У своїй новій добірці творів художник розвиває добре знайомі його пошановувачам теми з "Чумацького циклу", серії "Вертеп", звертається до пейзажу та портретів сучасників. Чільне місце на виставці посідають гротескно-сатиричні композиції, де митець осмислює сьогодення через культурну традицію, зокрема сюжети давньогрецької міфології у серіях "Дійства" або "Містерії". Пейзаж залишається для Петра Сипняка його мистецькою рекреаційною зоною, де він переводить подих від глибоких філософських занурень у складні світоглядні та екзистенційні питання. Художник зосереджує увагу на найдрібніших змінах станів природи й спонукає зупинитися у їхньому неквапливому спогляданні.

В експозиції представлені полотна 2023–2025 років. Серія бере початок у 2021 році. На той час я малював важливі для себе міста — ті, що надихали мене, зокрема Гамбург і Київ. З часом більшість цих полотен було придбано, і в мене залишилася лише невелика частина. Деякі роботи були створені під час моєї служби в армії у складі Сил оборони. Особливо мене гріє полотно, написане в Херсоні взимку 2023–2024 років. Тоді мені було досить складно емоційно й фізично: подекуди я спав лише по п'ять годин, але все одно знаходив трохи часу, щоб помалювати. На початку серії я зображав міста досить прямолінійно, допускаючи лише незначне втручання в простір. З часом серія трансформувалася — кожне полотно ставало окремим світом із власною історією. Серія "Міста" формувалася протягом кількох років як особистий візуальний щоденник автора, у якому міський простір постає не стільки географією, скільки пережитим досвідом.

Спільно із з видавництвом Temporа запрошуємо на презентацію роману "Шмуль і Марта" нашої випускниці — письменниці та перекладачки Анки Вознюк. Модератор: Остап Сливинський, поет, перекладач, есеїст, літературознавець. Шмуль все життя ретельно уникав жінок, аж поки не зустрів Марту. Вона — студентка антропології, возить на фронт гуманітарку й ходить на латиноамериканські танці. Він — молодий викладач літературознавства, що виростав під опікою деспотичної матері. Студенти не люблять його стиль викладання, друзів у Шмуля майже немає. Стосунки з Мартою стають його рятунком, та невдовзі вразливого викладача починають мучити нав'язливі видіння. Чи справді він у дитинстві вбив улюбленого кролика? Чи не стане кохана потворною тиранкою? Навіщо вона запросила його на виставу "Едіп"? Сни стають все більш гротескними, загрозливими й нестерпними. Це химерний роман, де кошмари перетікають у дійсність, а література відбиває найприватніші мрії та страхи.

На своїй першій персональній виставці художниця львів'янка Марта Малиновська представить гобелени, на перетині української традиції ручного ткацтва з її геометричною абстракцією та візуальних пошуків оп-арту. Для Марти такі образи як внутрішнє дослідження сприйняття світу, де хаос поступово трансформується у гармонію. Малиновська працює у техніці ручного ткацтва вовною. Вовна зберігає архетип ткацтва й сакральність минулого, та водночас актуалізує екологічну чутливість сучасності. А тактильність творіння рук мисткині, і природна фактура що вони творять дає глядачу відчуття присутності тілесного виміру, матеріалу як енергії природи й ручної праці. Така творчість дає Марті Малиновській можливість репрезентувати це рідкісне ремісниче медіа на провідних сучасних виставках.

Актор, режисер, поет і ведучий, який любить прогулянки на ровері кудись за горизонт, якісну стильну музику та нові цікаві проєкти, що надихають людей. Що читає актор, поет, режисер та ведучий? Поговоримо про це на зустрічі. Розмову вестиме драматургиня та проєктна менеджерка Любов Ільницька. Зустріч з Василем — це завжди пригода: ти приходиш на вечір зустрічі, а виходиш із відчуттям, що знайшов нового друга. Він вміє створити простір, де книжки, жарти й думки переплітаються у щось більше — у живу атмосферу, яку хочеться забрати з собою. Реєстрація за вказаним посиланням

Близькі, запрошуємо на дванадцяту зустріч книжкового клубу у Львові! У зимовий вечір ми зануримося в "Літопис Сірого Ордену. Аркан вовків" Павла Дерев'янка — історію, де давні легенди оживають, а світ магії й тіней випробовує силу людської відваги. Це книга про пошук світла серед темряви, про братерство і вибір, що визначає долю. Атмосфера вовчого аркану огортає читача, даруючи відчуття первісної сили й таємниці. Реєстрація за вказаним посиланням

Ця подія обє'днає на одній сцені 3 талановитих виконавців та презентує понад багато авторських композицій і поетичних творів. У програмі візьмуть участь автор-виконавець Я-Рек, співачка та композиторка Оксана Винницька, а також молода виконавиця Ярина Бобенчик. Захід передбачає формат "живого звуку" та безпосереднього діалогу з аудиторією, що дозволить глядачам стати частиною єдиного мистецького простору. Головним героєм вечора є Я-Рек — самобутній поет, письменник та виконавець власних пісень, чия творчість наповнена філософськими роздумами про рідне місто та повернення до витоків. Разом із ним виступлять: Оксана Винницька, незламна поетеса, яка після втрати зору знайшла покликання в музиці (авторка альбому "Крила"), та Ярина Бобенчик, студентка ЛНУ ім. Івана Франка й активна учасниця благодійних проєктів на підтримку ЗСУ, зокрема "Музика заради життя".