Львівська національна галерея мистецтв імені Б. Г. Возницького

Виставка "Від створення світу" знаного львівського митця, Народного художника України Петра Сипняка є логічним продовженням його філософсько-духовних роздумів над одвічними питаннями, що постали перед людством від часів створення світу й були порушені автором ще у ранніх і порівняно недавніх виставкових мистецьких проєктах ("Дійство", 1993; "Містерії", 2008; "Втрачений рай", 2021; "Земля свята", 2024). У своїй новій добірці творів художник розвиває добре знайомі його пошановувачам теми з "Чумацького циклу", серії "Вертеп", звертається до пейзажу та портретів сучасників. Чільне місце на виставці посідають гротескно-сатиричні композиції, де митець осмислює сьогодення через культурну традицію, зокрема сюжети давньогрецької міфології у серіях "Дійства" або "Містерії". Пейзаж залишається для Петра Сипняка його мистецькою рекреаційною зоною, де він переводить подих від глибоких філософських занурень у складні світоглядні та екзистенційні питання. Художник зосереджує увагу на найдрібніших змінах станів природи й спонукає зупинитися у їхньому неквапливому спогляданні.

"Відомо, що техніка акварелі вимагає особливих навичок. Вона не терпить помилок і не дозволяє їх виправляти, а тому, приступаючи до чистого аркуша паперу, художник немовби отримує можливість лише однієї спроби. На перший план виступають досвід, упевненість у своїх силах і віртуозна майстерність. Можемо стверджувати, що всі ці якості були повною мірою властиві Мирославу Отковичу", – Орест Голубець (мистецтвознавець). Мирослав Откович (1947– 2021) – український художник-аквареліст, сценограф, реставратор. Він був учасником численних виставок в Україні та за кордоном, зокрема у Баку, Таллінні, Берліні, Софії, Лондоні, Люксембурзі, Детройті, Торонто, Едмонтоні. Акварелі митця прикрашають нині головний офіс Всесвітньої служби охорони здоров'я у Вашингтоні.

"Повернення Ієви" – багатошаровий простір інтерпретацій, у якому особистий шлях мисткині виходить за межі приватної історії й набуває майже позачасового звучання. Йдеться не лише про фізичне, а й про внутрішнє повернення до точки становлення – культурного й духовного середовища, де зароджувалися інтонації майбутньої художньої мови. Назва виставки перетворюється в індивідуалізований відбиток прадавнього архетипу: ім'я стає носієм спадкоємності, а повернення – усвідомленим жестом. Пройшовши через різні середовища, контексти й художні підходи, авторка вибудовує власну ідентичність заново – інтегруючи досвід у нову форму мистецького висловлювання. Ієва Царук – латвійська художниця, живописиця, майстриня перформансу, членкиня Спілки художників Латвії та Ризької професійної спілки художників. Навчалась в Українській академії друкарства у Львові (кафедра графіки), а також закінчила Латвійську академію мистецтв, де здобула ступінь магістра графіки.