Львівський Фотомузей

Ця виставка — не про війну як ремесло смерті. Вона про дивовижну здатність життя проростати там, де його намагаються випалити. Експозиція розділена на чотири емоційні вектори, що показують еволюцію погляду автора: Стійкість ландшафту: Природа як символ вічності. Роботи "Незламність", "Паростки життя" та "Весняні обійми" показують, як обпалена земля знаходить сили для нового циклу, ігноруючи руйнування. Прихисток духу: Фотографії лісу та вечірнього неба ("Спокій… не в хмарах", "Зародження мрії") — це ілюзія тиші, що стає для солдата єдиним місцем, де можна на мить забути про жахи війни. Сім’я посеред хаосу: Світлини "Сім'я" та "Буде життя" фіксують зворушливу адаптацію: дикі звірі звикають до вибухів, а покинуті домашні тварини стають найближчими душами для бійців в окопах. Контраст реальності: Вбивча і водночас велична краса. Розстріляне небо над полями соняхів та маків у роботах "Обпалений цвіт", "Ніч дня народження" та "Докричатись до неба" кричить про ціну, яку ми платимо за кожен схід сонця.

Франко відходив у вічність у розпалі Першої світової війни. Він добре розумів, що "наше все життя - війна", проте прагнув і очікував миру. Сьогодні, у 110-ті роковини його смерті і в 4-у річницю повномасштабного вторгнення росії в Україну, ми шукаємо в його спадщині відповіді на істотні питання про причини та природу теперішньої війни, позаяк у її основі - все те ж цивілізаційне протистояння "чоловіцтва" і "звірства". Що думав Франко про воєнні конфлікти, їхні передумови і наслідки? Ким він був: пацифістом чи мілітаристом? Нарешті, чому благословив покоління своїх синів на збройну боротьбу за майбутню Українську Державу, коли її не було на політичній мапі світу? Різні грані теми "Франко і війна" - у доповіді літературознавця й директора Дому Франка Богдана Тихолоза.

Запрошуємо на музично-поетичну композицію для закоханих "Прийшла весна - пора кохання". Цей проєкт створили митці КЗ ЛОР Львівського музичного фахового коледжу імені С. П. Людкевича: художній керівник Ірина Кицай, автор аранжувань Мар'яна Гусар, музичний супровід Матвій Камінечний. В проєкті творять Катерина Бущак, Наталія Чех, Вікторія Кіш, Марія Долішна, Олена Паска, Тетяна Кицай, Ілля Гавриленко, Роман Бурда, Ярослав Босак та Ігор Штангеєв.

У родині Крушельницьких Шевченкове слово було в особливому пошануванні, тут його не лише читали, декламували напам'ять – воно впливало на формування світогляду дітей. Тому й закономірно, що з юних літ Соломія Крушельницька була знайома з творчістю поета і впродовж усього життя популяризувала її. Цю тенденцію простежуємо не лише в артистичній діяльності її молодшої сестри співачки Анни Крушельницької(1887-1965), а й племінниці Одарки Бандрівської(1902-1981), доцентки сольного співу Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка. Сучасну гілку родини Великої Соломії представляють композитори Мирослав Скорик(1938-2020) і Богдана Фільц(1932-2021), які натхнені музою Кобзаря створили низку геніальних творів музичної шевченкіани. Під час лекції прозвучать кілька архівних записів творів на тексти Тараса Шевченка.

Презентація книги відбудеться за участю упорядника Василя Ґабора, модераторка Оксана Середа. До книги Миколи Голубця "Від Шевченка до Архипенка" вміщено сім портертів українських митців, які свого часу вийшли у світ окремими виданнями. Вони написані з темпераментом і засвідчують велику ерудицію і проникливість автора в оцінці того чи іншого українського художника. Нариси розміщені не в хронологічному порядку, а радше символічно – як своєрідна проєкція поступу українського мистецтва до світових вершин. Замість передмови розміщено статтю д-ра Івана Іванця, опубліковану до 50-ліття Миколи Голубця.