Міський палац культури імені Гната Хоткевича

«Вісь часу» — це спроба осмислити стан, у якому час втрачає лінійність і перестає бути послідовністю подій. У центрі проєкту — не хронологія, а зсув сприйняття. Час тут не рухається вперед. Він зупиняється, розтягується й нашаровується. Це про стан, у якому звичні образи ще впізнавані, але вже втратили стабільність. Проєкт вибудовується на співіснуванні двох способів бачення. Один — спрямований на фіксацію: він утримує форму, зводить зображення до мінімуму, залишаючи лише необхідне. Інший — пов'язаний із розпадом: форма розчиняється, зображення втрачає чіткість, поступаючись місцем стану, світлу, фактурі. Напруга між цими двома полюсами формує внутрішню структуру виставки. Між фіксацією і розпадом, між формою і її зникненням виникає напруга — простір, де існує досвід.

@maysternia_mriyi, Простір можливостей та @ngo.edyni.serzya щиро запрошують вас відвідати виставку картин "Мрії на кінчику пензля" — простір, де можна сповільнитись, подивитися на мистецтво без поспіху та відчути його по-своєму. Тут кожна картина — це окрема історія, до якої можна повернутись кілька разів і щоразу побачити щось нове. Це виставка про близькість до мистецтва, де важливим є не лише результат, а й процес, контекст і люди, які стоять за роботами. Вона формує відчуття відкритості, прийняття, роблячи мистецтво зрозумілим, живим і доступним для кожного.

"Глибина" — це запрошення до внутрішньої подорожі, де погляд фокусується не на поверхні, а на самій суті речей. Це простір, де мистецтво стає актом відвертости, а полотно — дзеркалом підсвідомого. У кожній роботі закладено шлях крізь різні стани: близькість та любов, що дарують опору; біль та самотність, що вимагають визнання; глибинна суть, що ховається за нашаруваннями. І кожна з робіт — це трансформаційний процес. Це момент випірнання на поверхню, але вже з новим, цінним усвідомленням. Занурення у власну глибину, у саме ядро свого "Я", потребує неабиякої сміливости. Саме там, у темряві незвіданого, приховані справжні скарби — кристалізований досвід, що стає нашою Силою. Як авторка Анна проходить цей шлях особисто, проживаючи кожну лінію та колір як містерію самопізнання. Як арт-терапевтка вона супроводжує в цей шлях инших. Ця виставка про те, що за кожним поринанням обов’язково слідує світло нових усвідомлень.