Виставка Sabina Suru "Crooked Narratives" у місті Чернівці

Сабіна Суру Sabina Suru (р. 1986) живе і працює в Бухаресті. Вона активно займається фотографією та інтермедіа, будучи зацікавленою в тому, як нарративні та об'єктно-орієнтовані підходи можуть брати участь у розширенні формального, концептуального та виставкового спектру фотографії.

Вона проводила виставки локально та за кордоном - White Noise Gallery [IT], Brush Factory, Mezanin, Quadro 21 Gallery, Майстерня 030202, Materia Repositorium, Linotip, MNAC Bucharest, Art Museum of Cluj і т.д., також публікувалася на локальному рівні (Exposing Movement) і на міжнародному рівні (SVAYA СВАЯ, Apofenie Magazineenie і т.д.).

"Процес бачення - це свідомий досвід формування зображення в режимі реального часу, який за допомогою візуальних і психічних центрів переводить його зсередини назовні. Цей процес є енергійним і органічним, динамічним і здатним негайно перейти з однієї стадії в іншу. Втім, побудова зображення чи об’єкта для того, щоб глядач його побачив/сприйняв, відбувається дещо за іншим принципом. Глядач дивиться на зображення/об’єкт, який був придуманий кимось іншим до того як набути візуальної форми. І, як наслідок, відбувається протилежний процес від зазначеного раніше: анатомічно-об'єктивний, перенесення зображення "назовні", конструювання об'єкта глядачем після того, як спочатку об'єкт був побачений/задуманий/побудований в голові через призму уяви і візуальної пам’яті.

Але хіба це мистецтво? Об’єкти, які розповідають щось, коли на них дивишся? Зображення, "завантажені" в когнітивну систему сприйняття глядача, що відповідають їх власній суб’єктивній системі?

Зображення - це дзеркала часу, культури, парадигми, в яких вони виникають. Неминуче відбувається паралельна візуалізація зображень, які розповідають вторинні історії; історії, які мають на меті знайти тонкий шлях до індивідуальної або навіть колективної культурної свідомості без того, щоб бути поміченими; історії, що розгалужують оригінальний сюжет у щось більш захоплююче. Ми (пере)будовуємо їх на базі розумових і культурних моделей і, несвідомо викривляємо їх, ці розповіді стають нечіткими по відношенню до кожного глядача, щоразу змінюючи свою структуру.

На підставі наукового обґрунтування процесу формування та аналізу зображення, цей проект фокусується на вивченні можливих змін зображення через внутрішні особливості фотокамери (яка сама по собі є механізмом, що «бачить»), ще до того як глядач зможе переказати те, що бачить.

Я у своєму проекті пропоную розповіді, які треба знайти, розгорнути, перекомпонувати, які не завжди видимі на фізичній формі зображення."