Виставка Любомира Медвідя "В житі. Над прірвою" у місті Львів

Віру в людину, у достойність цивілізації прагматичний Розум відхиляє просто і без напруги, як першопричину роздратування. Нині вкупі із вседозволеністю й цинізмом профанний комфорт домінує над вірою серед всюдисущого дефіциту моралі, гідності, честі. Такий стан абсолютною більшістю суспільства оцінюється як прийнятний, правомірний, оправданий, розумний, як прикмета сьогодення, хоча насправді він - синдром, ознака глибоко лінивого недбальства стосовно людини, людства, культури, майбутності, гармонійності буття. Криза ще й досі не надто помітна, незважаючи на її виразність.

Ще тішить око гламурний глянець цивілізаційної поверхні, вдовольняють матеріальні успіхи, ще милі безпечність і безвідповідальність за Завтра.

За такого укладу речей активність культури, зокрема мистецтва, повинна бути більше відповідальною, ніж прикладною і розважальною. Це моє кредо.