Виставка живопису Андрія Єфіменка "Наше чуже" у місті Івано-Франківськ

НАШЕ ЧУЖЕ — виставка живопису, яка продовжує діалог з глядачем, початий ще попередньою "Закутки". Нинішня виставка розкриває цю тему ширше, якісніше, і як сподівається автор, яскравіше.

Єфіменко Андрій, народився на Луганщині 1962 р., отримав спеціальну освіту в Косові та живе в Івано-Фрнаківську більше 40 років. Тут народились і виросли його діти, тут ростуть його внуки. Тож, у питаннях важливих для міста, автор є зацікавленою особою.

НАШЕ ЧУЖЕ — спроба висвітлити низку процесів чи тенденцій, які сам художник вирішує засобами живопису, застосовуючи при цьому гумор, а часом і сарказм. Складно визначити жанр і стиль робіт, бо зображені "місто-натюрморд" та "місто-пейзаж", трансформовані фантазії доповненні елементами коміксу чи гротеску.

Протиріччя понять, які стали назвою, пояснюються історичним шляхом, поступовою зміною культурних традицій та низки інших чинників, які посилає час. У поняття ЧАСУ автор вкладає безліч складових — від реальних природних: вітрової ерозії й ультрафіолету чи замерзання-розмерзання... до заміни політичних режимів, які читають зображеними у вигляді фігурок на полицях символічної етажерки — історії міста, або культурними нашаруваннями в уявному археологічному перерізі центру міста, від дна прадавнього океану і до нинішньої бруківки.

НАШЕ — місто отримане громадою у наслідок великих потрясінь: двох світових воєн і подальших докорінних перетрубацій у вигляді зміни національного складу, індустріалізації, мілітаризації та подібного, характерного до доби "совка".

ЧУЖЕ — історія, до якої не всі, на жаль, ставляться шанобливо.
Нинішній час, теж складний і ставить безліч запитань у вигляді наслідків урбанізації, постійно зростаючого ритму життя, який негативно відбивається на стосунках людей, між поколіннями людей. Бажанням покращувати якість НАШОГО життя, погіршенням навколишнього середовища, ціною нищення власної історії та культури, порушуючи при цьому навіть людські закони (як то звіряча забудова вулиці Т.Шевченка)

Автора, як людину активну, ці питання турбують, тому вони виносяться на площину картин. Та попри роздуми, стьоб і решту різних відчуттів, художник Єфіменко хотів би виразити окрім стурбованості та суму, свою щиру любов до Івано-Франківська, колишнього Станіславова, але більше про це наступного разу у наступній виставці.