Гомін

"Писана" — це про вписування. У ландшафт, у памʼять, у погляд. Про подорожніх, які приходять і залишаються — назавжди або лише слідом у знайомій лінії. Про тишу, в якій природа і речі виходять на перший план, а людина стає уважним спостерігачем. Живопис Юлії Долинської — гіперреалістичний і водночас кінематографічний. Композиційні лінії ведуть погляд углиб, де зникає зайве й з'являється відчуття присутності. Тут ще нічого не знищено. І від того ця краса здається майже нереальною. Художниця працює олією на полотні, серіями — як тривалими розмовами, що не мають остаточної крапки. Над однією роботою може тривати від одного до вісімнадцяти місяців — до моменту впізнавання.