Він поруч. А я — сама у місті Хмельницький

Він поруч. А я — сама.

Я говорю — і мене не чують. Плачу — і це "перебільшення". Мовчу — і це "все ж нормально". Я поруч із чоловіком, але без тепла. Без погляду, в якому мене бачать. Без запитання: "Як ти насправді?"

Мене знецінюють не словами — тишею. Відсутністю інтересу. Звичкою. Коли я є, але ніби фоном його життя.

Ця зустріч — для жінок, які втомилися бути "поруч", але самі. Для тих, хто сумнівається: "зі мною щось не так?" Для тих, чий біль давно без свідків. Тут можна буде не триматися. Говорити. Вперше відчути: тебе бачать.

Якщо ці рядки болять — тобі сюди.

Обов'язкова реєстрація за вказаним посиланням