Не хвилюйся, він далеко не піде у місті Тернопіль

У Джона Каллахана завжди було 2 головні пристрасті: гарненько випити та побільше пожартувати. Якщо коротко, то він дуже любив жити на повну. Але аварія у 21-річному віці прикувала зовсім ще молодого хлопця до інвалідного крісла. Йому потрібно заново навчитися жити, сприймати світ довкола. Але що точно, так те, що пити тепер він не збирається кидати, що би йому не говорили. Його дівчина Анну змушує Джона пройти лікування, не дивлячись на втрачений інтерес до життя. В один момент Каллахан розуміє, що необов'язково пити – можна виливати свій біль у мистецтві. Навіть на інвалідному кріслі він може зробити більше, ніж багато звичайних люди.