(Не)Червона рута. Лекція Катерини Дробини у місті Львів

Минуло два тижні відтоді, як на чернівецькій сцені 1989-го року відзвучали гіти "Гадюкіних", "ВВ", "Кому вниз" та інших культових виконавців, відтоді як Василь Жданкін, Едуард Драч і Віктор Морозов вперше публічно виконали "Ще не вмерла", а публіка, злившись у море жовто-блакитних та червоно-чорних прапорів відгриміла вигуками "Слава Україні!".

Тоді, 7 жовтня, у газеті "Правда України" Андрєй Фьодоров опублікував гнівну статтю під риторичним заголовком "Каким цветом зацвела "Червона рута"?". Описуючи гнів праведних чернівчан, автор статті доходить висновку: "На жаль, не розквітла на цьому фестивалі нова "Червона рута"". Проте якщо з автором статті можна погодитись, то хіба стосовно того, наскільки чужим "червоне" було для "Рути". Менш ніж за два роки концепти та образи, закладені в пісні рутівців, розквітнуть жовто-блакитним. Про них і про історико-культурні контексти, на яких розквітла "Рута", запрошуємо поговорити разом з Катериною Дробиною – студенткою Філології Українського католицького університету, яка досліджує образи і концепт України в інтермедіальних студіях.