Виставка "Любість" Павла Мазая у місті Луцьк

"Любість" — рідковживане українське слово, означає те ж саме, що й "любов". Те ж, та не зовсім. Є саме в "любості" якійсь додатковий вимір, всеосяжність, щирість, автентичність і драматургія, якої Павло Мазай завжди прагне.

Драматургія і автентичність — його улюблені слова, і певним підсумком цієї любості стала автопортретна безмеж Мазая, який, наче деміург, знов і знов творить небо й землю, пропускаючи увесь цей шалений Всесвіт через себе.

В своїх роботах він завжди сам один в оточенні, в епіцентрі стихій, він тут і яйце, і жито, і вогонь, і вода, і коріння, і зорана земля, і коса на камінь.
Треба мати не тільки невтамовану мистецьку жагу, а й певне творче нахабство, щоб замкнути цей колообіг вічного творіння на собі.

З жагою у Павла все дуже ок, він досі не в курсі, що таке творча криза, виснаженість і знеструмленість митця — всі ці обов'язкові складнощі унікального життя художників його оминають.