Виставка живопису Ірини Кравець «Відтінки» у місті Івано-Франківськ

А ви вірите в долю? Я вірю.
Кажуть, що долі людські плетуть дві жінки на небі. У моєму
плетиві є щирість і відкритість мого роду, мамина доброта і
батьківська любов. Воно пронизане теплом та світлом, радістю і коханням, турботами та клопотами. На превеликий жаль, є у ньому і обірвані назавжди нитки…
Однак є в моєму мереживі долі одна тоненька ниточка, що
допомагає тримати баланс між чорним і білим, сумним і
радісним. Це - малювання.
Любов до «настінного розпису», яка зародилася ще у
дитинстві, згодом переросла у купи змальованих альбомів та спустошених баночок фарби. Це стало результатом того, що я закінчила художню школу ім. Т. Шевченка в м. Києві та художньо-графічний факультет Прикарпатського педагогічного інституту ім. В. Стефаника. Але, захоплена життєвими круговертями, надовго забула про творчість. Фарби висохли, пензлики поїла міль.
Натомість у долі, очевидно, були інші плани. Круто
змінивши кольори мого мережива, вона знову повернула мене до малювання…
І хоча це вже зовсім інші фарби і відтінки, інші погляди і
вподобання, покладені вони на папір з тією ж любов’ю та
щирістю, яку я завжди хотіла донести до глядача.
Натюрморт в перекладі з французької означає «мертва
природа». Однак,працюючи в цьому жанрі, щораз переконуюсь: не може бути мертвою краса простих предметів, що нас оточують. Ці речі - старі чи нові, чужі чи власні - присутні в наших долях, як спомин про тих, хто їх торкався. Вони живуть разом з нами, тримають для вічності тепло чиїхось рук, у них відлуння голосів тих, з ким тісно переплітаються тонкі ниточки мережив…
Це моя третя виставка, і вона народилася завдяки рідним і
друзям, їх підтримці та вірі в мене. За це я безмежно їм вдячна!